Порошенко в ООН: аргументи та контраргументи

Чергова, 71-а сесія Генеральної Асамблеї ООН, яка традиційно стартувала у вересні в Нью-Йорку, цього року мала свої особливості. Передусім, вона стала останньою для президента США Барака Обами, який вісім років намагався утримувати стабільність міжнародної системи переважно шляхом послідовної дипломатії. Крім того, більш гострою стала необхідність реформування ООН, насамперед Ради Безпеки, яка перетворилася на безсилий орган, нездатний реагувати на серйозні виклики безпеки.

УКРАЇНСЬКІ МЕСЕДЖІ ДЛЯ ООН

Цього разу Президент України виступив тричі з трибуни ООН: на Саміті з питань біженців і мігрантів у рамках 71-ї сесії ГА ООН, на основних дебатах Генасамблеї, а також на засіданні Ради Безпеки. Причому щоразу, коли тема торкалася, головним чином, глобальної кризи мігрантів, ситуації в Сирії або нових викликів міжнародній безпеці, Україна наводила чіткі роз'яснення, чому це треба пов'язувати з наслідками агресії Москви.

"Неспроможність Ради Безпеки зайнятися російською збройною агресією проти України та окупації Криму дозволило Москві використовувати цей півострів зараз у якості військової бази, щоб спроектувати силу по відношенню до Сирії", - заявив глава Української Держави, виступаючи в Радбезі.

Один із головних закликів Порошенка в ООН, поруч із необхідністю негайно зупинити агресора, стосувався реформування Організації, а саме перегляду такого інструмента як право вето постійних членів Ради Безпеки. 

"Призупинення права вето у випадках масових злодіянь, а також тоді, коли держава-член Ради Безпеки ООН є стороною у спорі, має стати залізобетонним правилом без жодних виключень", - наголосив Порошенко. Він запропонував перетворити Раду на дійсно демократичний та репрезентативний орган, спроможний ефективно реагувати на акти агресії та притягувати винних до правової відповідальності. "В протилежному випадку жодна нація, жодна держава-член ООН не може розраховувати на стабільну безпеку та розвиток", - заявив український президент.

Меседж про реформування ООН пролунав далеко не вперше з боку української делегації, але цього разу він був підкріплений останніми прикладами того, як агресор продовжує використовувати цей недолік сьогодні, зокрема, в Україні і Сирії. "Спочатку розпалюються зіткнення, посилюється ескалація, а потім сторона конфлікту перетворюється в посередника в процесі переговорів. Тим часом, захоплюється територія та нав'язується рішення. Це дуже нагадує те, що відбувається з моєю країною, що також стала полігоном для абсолютно схожої тактики Росії", - наголосив глава Української держави.

ВІДСУТНІСТЬ КРЕМЛІВСЬКОГО ВОЖДЯ

Ще однією особливістю нинішньої Генасамблеї в Нью-Йорку стала відсутність російського президента Володимира Путіна. Формально, це пояснювалося його зайнятістю в країні, де відбувалися парламентські вибори. Але коли це зупиняло кремлівських вождів, які досі продовжують керуватися висловом Сталіна: "Не важливо хто як голосує, важливо хто як рахує"? 

Путін, який зазвичай використовує нагоду продемонструвати, що без нього "не обходяться" великі міжнародні зустрічі, цього разу вирішив не показуватися на люди. Видно, після участі в останньому саміті G20 у Китаї він нарешті зрозумів, що його, м'яко кажучи, не хочуть бачити на великих міжнародних "тусовках", і це все складніше приховати від глядачів російського ТБ.

Однак, не можна виключати, що ВВП все ж відчуває параною стосовно збереження своєї влади, і що результати виборів за його особистої відсутності могли би перехилитися далеко не в бажаний бік. У будь-якому разі, відсутність Путіна на Генасамблеї в Нью-Йорку явно вплинула на акценти самих дебатів, причому не на користь Росії. Віддуватися за все довелося Лаврову, але це зовсім інший рівень.

ОБАМА ЙДЕ, ПІДТРИМКА ЛИШАЄТЬСЯ

Українська делегація, крім виступів в ООН, використала міжнародний майданчик для проведення понад двох десятків зустрічей. Президент України зустрівся з главами держав та урядів Катару, Японії, Аргентини, Нової Зеландії, Хорватії, Латвії, Туреччини, Австралії, Угорщини і Словацької Республіки. Окремі переговори відбулися з директором-розпорядником МВФ Крістін Лагард і генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. Порошенко також провів зустрічі в Нью-Йорку з представниками української громади, єврейських організацій, американського бізнесу.

Втім, одним із найбільш важливих моментів візиту стали зустрічі Порошенка з американським керівництвом - віце-президентом США Джо Байденом і президентом Бараком Обамою. Цього разу зустріч проходила у форматі делегацій, що зазвичай істотно розширює коло питань та вносить конкретику по певних напрямах. Такий формат, очевидно, мав місце востаннє перед тим, як у Вашингтоні зміниться адміністрація. Тому можна припустити, що, крім розвитку подій на Донбасі, в Криму та ситуації з реформами, йшлося також про спадкоємність українського питання в вашингтонських кабінетах.

Зустріч з Обамою також не була поверхневою. Як сказав сам Порошенко, вони "говорили довго". Йшлося, зокрема, про "Мінськ" і, що важливо для України, підтверджено порядок його імплементації - спочатку встановлення безпеки, потім політична частина. Говорили й про реформи в Україні, які на Заході вважають "моментом істини" для продовження кредитування української економіки.

Повідомлялося також про позапланову зустріч українського президента з главою Держдепартаменту США Джоном Керрі. Втім, наскільки тривалим був діалог, і що обговорювалось, залишилось поза офіційними коментарями. Водночас, судячи з останніх подій та активності самого Керрі, він зараз надто перевантажений розв'язанням сирійської проблематики. Остання заява Держдепу щодо удару по гумконвою ООН під Алеппо, натяки Пентагону на причетність до цього росіян та обіцянка США "переглянути" майбутні перспективи співпраці з РФ в перекладі з дипломатичної мови нічого гарного для РФ не означають. Росіяни вчергове перейшли червону межу, й тепер Вашингтон відкрито заявляє, що по-старому вже не буде. Як би там не було, але діалог США і Росії зазнає змін. Разом із цим, виникає вірогідність, що бачення в Білому домі українського питання теж може бути підкореговано, зокрема в плані військової допомоги. А тут є про що поговорити українському і американському керівництву.

ЗБРОЯ ДЛЯ УКРАЇНИ ПОКИ ЗАЙВИЙ ПОДРАЗНИК

Важливо підкреслити, що питання військової допомоги для України і, зокрема, летальної зброї, знову стало одним із найбільш актуальних на українському порядку денному в Штатах. Порошенко заявив про це в перший же день візиту до Нью-Йорка, коли зустрічався з українською громадою. "З України ніколи не надходило загрози. І абсолютно безпечно нам передати летальну зброю. За свою землю ми будемо боротися до останньої краплі крові", - сказав тоді президент.

У самій же діаспорі на це відповіли, що відправка американської зброї в Україну цілком можлива після приходу нової адміністрації в січні. Тобто зараз про це треба говорити з кандидатами в президенти, від яких, до речі, вже надходили сигнали про більш активну позицію на підтримку України. 

Порошенко зустрівся з Гілларі Клінтон, і напевно в їхній розмові питання зброї все ж прозвучало (про що офіційно не кажуть). Як очікується зараз, у разі обрання президентом екс-держсекретаря Обами, підходи Білого дому по більшості міжнародних питань не зміняться, а в деяких випадках, наприклад щодо агресії РФ, стануть навіть більш суворими. Тим не менше, в нинішній ситуації це залишається питанням, що потребує складного комплексного підходу. Росію на Заході сприймають як непередбачуваного агресора з менталітетом ХХ століття та заржавілим, але все ще небезпечним ядерним потенціалом. РФ становить реальну загрозу для Європи, що перекинулася на Сирію, дістала навіть Сполучені Штати у вигляді відчутних хакерських зламів та втручання у президентські вибори. Бездумний силовий тиск на агресора може лише створити більше ризиків, тому його спочатку знекровлюють (санкціями), щоб зменшити всю можливу небезпеку.

Питання зброї для України в очах нинішньої адміністрації США виглядає як зайвий подразник, що може зіпсувати загальну картину втихомирення. Тому з цим не поспішають, і можливо через це кандидат у президенти від демократів не робить передчасних заяв про зброю для України.

Ще одним відкритим питанням під час візиту Порошенка до США стало те, що йому так і не вдалося зустрітися з іншим кандидатом у президенти - Дональдом Трампом. Американські ЗМІ зазначили, що в штабі Трампа проігнорували запит української сторони, українська сторона має інше пояснення - у політиків не збіглися графіки.

Участь України у 71-й сесії Генасамблеї ООН на рівні глави держави дала змогу реалізувати одразу кілька слушних можливостей. Це не тільки звернення напряму до світової спільноти з "найвищої" міжнародної трибуни, не лише двосторонні контакти з лідерами країн, це також важливі переговори з керівництвом США, яке через півтора місяці буде переобране в повному складі. В залежності від того, хто отримає перемогу на президентських перегонах в Америці, зовнішня політика США може зазнати кардинальних змін. І це продовжує непокоїти світ.

Порошенко просто не міг пропустити можливості цього разу відвідати Нью-Йорк, бо щоразу перед великими змінами треба бути готовими до різного розвитку подій. І в таких випадках краще заручитися підтримкою союзників і партнерів.

Ярослав Довгопол, Вашингтон