Нові санкції США: Путін програв битву за Європу

Нові санкції США: Путін програв битву за Європу

Аналітика
5262
Ukrinform
Зачепивши "Газпром", американці показали Європі, у кого більша сила

Сполучені Штати Америки ввели нові санкції проти Росії. Конкретно - проти корпорації "Газпром", проти компаній, залучених до будівництва "керченського мосту", а також проти ряду фізичних осіб з керівництва "ДНР", "ЛНР" та Криму.

На перший погляд, подія не надто важлива через обмежену кількість нових об'єктів санкцій. Однак це не так. Адекватна оцінка значущості цих санкцій потребує, на нашу думку, врахування двох ключових моментів.

Перший: санкції вводяться в той час, коли у Європі посадові особи найвищого державного рівня, навпаки, дискутують з питання послаблення чи навіть скасування антиросійських санкцій після січня 2017 року.

Другий: санкції вперше зачепили "Газпром".

Це робить дуже своєчасний наголос на очевидній істині: США єдина наддержава, а тому, щоб не казав Штайнмайер, і на які б послаблення не сподівався Путін, вирішувати подібні питання без урахування позиції та інтересів Вашингтона - ніхто не наважиться.

СТРАТЕГИ КРЕМЛЯ ЗНОВУ ОБІГРАЛИ САМІ СЕБЕ

Так, між США і Євросоюзом вже давним-давно йде приховане, але достатньо принципове протистояння (чи, точніше, конкуренція). В різні періоди воно бувало більш чи менш жорстким, але ніколи не припинялося зовсім. Власне, певний європейський "антиамериканізм" як постійний геополітичний фактор - істина загальновідома і загальновизнана серед істориків та політологів.

Кремль, розпочинаючи в 2014 році свою нову зовнішньополітичну силову авантюру, розраховував на поглиблення розколу між США і Європою (під Європою в даному випадку слід розуміти провідних членів Євросоюзу - Німеччину та Францію), що мало стати головною запорукою загального успіху нової російської політики. Така собі своєрідна форма реалізації давнього принципу "розділяй і владарюй". Цікаво, що зовні виглядає так, що кремлівський розрахунок справджується. Агресія Росії проти України та Сирії і справді поглибила розкол між США і Європою, протистояння загострилося на грунті того, що у США та Європи різні інтереси щодо Росії.

Коли Захід вводив перші санкції у відповідь на анексію Криму та вторгнення на Донбасі, то вирішив, що російського газу і російської нафти вони не зачіпатимуть. Це було виключно в інтересах Європи, оскільки їхня залежність від російських енергоносіїв (насамперед - газу) була дуже суттєвою. Для Кремля це стало підтвердженням його розрахунку: рішучість Заходу, тобто, готовність бити по ключових сферах російської економіки, у запровадженні антиросійських санкцій суттєво обмежена економічними та геополітичними інтересами Європи. Це додавало Кремлю оптимізму, що санкції не будуть надто довгими і надто жорсткими, а отже їх можна і потрібно витримати.

Минуло два роки. За цей час частка російського газу на європейському ринку істотно знизилася, її успішно заповнює головним чином газ з Норвегії. Крім того, ось-ось почнуться масові поставки американського зрідженого газу. Європа від залежності від російського газу потрапляє у залежність від американського. Так, говорити про це як про доконаний факт явно ранувато, але тенденція очевидна. Ось, приміром, як вона простежується в словах міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, сказаних ним 1 вересня студентам Московського інституту міжнародних відносин: "США намагаються скористатися нинішнім охолодженням у стосунках між нами та Євросоюзом, щоб нав'язати європейцям свій зріджений природний газ, для якого потрібна дуже дорога інфраструктура, збудувавши яку, вже важко буде від неї відмовитися". Справді, інфраструктура вже будується - у Польщі та Литві.

РОСІЯ ЗМУСИЛА ЄВРОПУ ВИБИРАТИ МІЖ СОБОЮ ТА США. ЄВРОПА ВИБРАЛА...

Залежність від зовнішніх енергоносіїв завжди була і ще довго залишатиметься "ахіллесовою п'ятою" європейської економіки (а отже - політики), допоки так звані альтернативні відновлювальні джерела енергії (сонце, вітер, біопаливо, тощо) ще не стали переважними на енергоринку. Росія довгі десятиліття, починаючи з 70-років минулого століття, більш-менш успішно використовувала цю "ахіллесову п'яту" в своїх геополітичних інтересах, добиваючись істотного впливу на політику Європи підживленням своїм газом її антиамериканізму.

Тепер вся ця сприятлива для Росії ситуація закінчується. Досягнувши того, чого він хотів - загострення суперечностей між США і Європою, - Кремль раптом отримав протилежний результат. Змусивши Європу вибирати, з ким на даний момент мати стратегічний союз - з Росією чи США, Кремль неочікувано для себе побачив, що, по-перше, США різко посилили тиск на Європу (в чому їм допомагає Британія і частина країн Східної Європи - Балтії та Польща), а, по-друге, Європа цьому тиску піддається! Ні абстрактні заклики Штайнмайєра "не повертатися спиною до Росії", ні багатомільярдні штрафи американській Apple цього вже не зупинять. Маховик вже розкрутився.

Європа в геополітичному сенсі істотно ослабла за минулі два з половиною роки. Євросоюз залишає Британія, підтвердивши, по суті, свою давню, ще з часів Другої світової війни, геополітичну орієнтацію на союз зі США, а не з Францією та Німеччиною (разом з Росією). Країни Балтії, Польща, а ще, схоже, Румунія, Болгарія та Фінляндія (і Україні, зрештою, місце серед них) теж дивляться на США, а не на Німеччину-Францію, як на гаранта своєї безпеки. Європа «розпадається», але її, ослаблену, "підбирає" не Росія, як це малювалося в планах кремлівських стратегів, а США. Як-то кажуть - амінь!

А ЩО Ж БУДЕ У СІЧНІ 2017-ГО?

Можливо, Європа (Німеччина-Франція) таки піде на деяке послаблення антиросійських санкцій після січня 2017 року, адже дуже вже не хочеться німцям і французам покірно пливти в кільватері американців. Однак зробити це за умови, що США санкції тільки посилюють, буде вкрай важко. І згадане послаблення не розверне загальну ситуацію на 180 градусів. Європа не хоче і не наважиться на жорстке протистояння зі США і не піде на антиамериканський союз з Кремлем. Росія свідомо створила ситуацію в міжнародних стосунках, коли на перше місце виходить груба сила, а не досягнення балансу інтересів перемовинами і дотриманням міжнародного права. Ось тепер США і показують і Росії, і Європі, що їхня сила грубіша за будь-яку іншу, що в світі і справді є лише одна наддержава.

Юрій Сандул, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-