Діагноз: «Синдром Кім Чен Ина»

Діагноз: «Синдром Кім Чен Ина»

Аналітика
2433
Ukrinform
У КНДР міністра, який «клюнув носом» на нараді було наказано розстріляти з зенітки. Чи здатна на подібне людина в здоровому розумі?

Учора речник  Міністерства об'єднання Південної Кореї підтвердив, що у Корейській Народно-Демократичній Республіці (КНДР) був розстріляний віце-прем'єр-міністр з питань освіти Рі Ен Джин, повідомляє Deutsche Welle. За повідомленням ЗМІ Південної Кореї, його розстріляли із зенітної установки за те, що він закуняв під час зустрічі з Кім Чен Ином – головою КНДР. На перший погляд здається, що 33-річному Кім Чен Ину потрібно не очолювати державу, а лікуватися у психіатричному закладі. А насправді?

Нещодавно впливове американське видання Politico опублікувало матеріал, де закликало розглянути можливість обов'язкової медичної перевірки кандидатів у президенти США. І розмови про це, і така практика - це далеко не американський винахід. Та у випадку з Кім Чен Ином, котрий представляє уже третє покоління лідерів КНДР, зрозуміло, що там про його психічне здоров’я не замислювалися. Відтак над цим замислився Укрінформ та поцікавився в українських фахівців, наскільки поведінка цього тирана-садиста є нездоровою.

Як лютував Ин

Найбільше сколихнула суспільство розправа Кім Чен Инау 2013 році над рідним дядьком Чан Сон Тхеком, якого вважали другою, після лідера Північної Кореї, людиною і звинуватили в корупції та розгульному способі життя. Його розстріляли у грудні 2013, а в січні 2014 така ж доля чекала і на всіх кровних родичів Чан Сон Тхека включно з немовлятами. Очевидці розповідали, що тих, хто опирався, розстрілювали прямо на порозі дому на очах у сусідів. 

Міністра суспільної безпеки О Сон Хона, за даними корейських ЗМІ,  чекало іще суворіше покарання – його спалили за допомогою вогнемета, і навіть повідомлялося, що Кім Чен Ин це зробив власноруч.

У квітні 2015-го міністра Народних збройних сил Хьон Йон Чхоля було розстріляно із зенітного кулемета у військовому училищі перед декількома сотнями людей.

І ось днями чергова розправа - віце-прем'єр-міністр з питань освіти Рі Ен Джин був розстріляний із зенітної установки.

Такі публічні і маніякально жорстокі страти жахають будь-яку адекватну людину. Але керівництво КНДР не винайшло нічого нового – воно лише скористалося досвідом людства. Щоправда, він був нажитий століття назад. Навіть у Англії, яка вважається взірцем цивілізованості й демократії, «зрадників країни» свого часу привселюдно вішали, потрошили й четвертували. Така захмарно жорстока страта була прописана в законі, і востаннє її застосовували проти католицьких священників у 17-му столітті. А скасований цей закон був аж у вікторіанську епоху - в  70-х роках 19-го століття.

Але ж лідер Північної Кореї використовує такий кривавий досвід і в наші дні, 400 років по тому...

Ми звернулися до провідних українських спеціалістів: може, Кім Чен Ин психічно хвора людина?

Семен Глузман, психіатр, людина яка заочно спростувала радянський психіатричний діагноз генералові Петру Григоренку:

«Ніколи, в жодній країні, тирана не визнають психічно хворим»

Диктатор має можливість проявляти себе публічно. Імовірно, Кім Чен Ину легко переступити через жорстоке вбивство, і йому не потрібно, щоб світ його любив і поважав. Це не хвороба. Ніколи в жодній країні його не визнають психічно хворим, а скажуть, що він заслуговує електричного стільця чи повішання. Так, очевидно, він отримує задоволення, від своєї безпосередньої участі чи присутності на розправах. Це не є нормою, але і психічним захворюванням не вважається. Це особливості особистості. Сталін, наприклад, отримував задоволення від списків розстріляних, але при цьому він не розстрілював особисто.

Кім Чен Ин навчався в приватній привілейованій школі у Швейцарії, де дівчат і хлопців готували як громадян демократичних країн. Здавалося б, демократія пом’якшує особистість, але виявляється ні. Щеплення демократії у нього не відбулося. Йому ж з дитинства навіювали, що він майбутній вседержитель, і він, мабуть, з розумінням своєї тоталітарної «соціальної значимості» повернувся до себе на батьківщину.

Свого часу після другої світової німецькі й американські психоаналітики  досліджували, чи були Гітлер і Сталін психічно хворими. Вони теж не знайшли у них психічних розладів, і не могли знайти. І чи це б було концептуально правильно, бо, якщо б відповідь була «так», то тоді вони - жертви хвороби, і ми не мали б права їх судити. І тоді б і Кім Чен Ин був би просто нещасним хлопцем. Насправді ж нещасні люди, які його оточують.

Анатолій Чупріков, доктор медичних наук, професор:

«Кім Чен Ин поводиться як психопат – а це хвороба характеру, а не розуму»

У випадку з Північною Кореєю ми маємо справу з тоталітарною державою якогось середньовічного зразка. Попередні тирани теж дозволяли собі найрізноманітніші «витівки» – починаючи від давньоримських, середньовічних і навіть до тиранів недавніх часів. Я не думаю, що це свідчення психічного розладу. Сама собою вседозволеність  поза сумнівом розслабляє і спонукає робити такі вчинки.

З іншого боку, я не можу сказати про психічний розлад заочно, бо потрібне обстеження, але за його вчинками можна говорити про те, що він поводиться як психопат – а це хвороба характеру, а не розуму. Психопат – людина, яка здійснює вчинки, які відрізняються від загальновизнаних норм поведінки, і тому він нас дивує. Психопатів серед населення, на жаль, досить багато. Але масштаби в деяких випадках вражають, як ось із Північною Кореєю. 

Звісно, людину треба обстежувати до того, як вона обійме високу посаду, але до застосування цього простого принципу в усьому світі ще ой як далеко. А що зараз? Як бачимо, знані українські психіатри, не домовляючись між собою, зійшлися на думці, що лідер Північної Кореї Кім Чен Ин аж ніяк не психічно хворий. Тобто, він усвідомлено йде на жорстокі вбивства. І якщо у КНДР все ж таки настануть світліші часи, і вона звільниться від династії, яку започаткував Кім Ір Сен, дід нинішнього диктатора,  то тирану-садисту ХХІ століття не вдасться уникнути кримінальної відповідальності, посилаючись на нездоровий психічний стан.

Будь-який нелюд може бути покараний за життя, згідно з людським законом. І це, схоже, поки що єдиний прояв справедливості у цій кривавій проблемі людства.

Юлія Горбань, Київ


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-