Гібридний Гляйвіц

Гібридний Гляйвіц

3729
Ukrinform
Ми на порозі грандіозних змін. Стало очевидно, що конфлікту на Донбасі не судилося бути "замороженим".

Чому "гібридний Гляйвіц"? Тому що після Гляйвіца-1, уже на наступний день, 1 вересня 1939 року, автор провокації з "нападом польських військових" на німецьку радіостанцію, гітлерівська Німеччина обрушила на Польщу вся свою військову машину. Після початку російської провокації на перешийку пройшло три дні і завтра "велика війна", дозволимо собі таке припущення, не почнеться, але на Україну обрушиться вся потуга оскаженілої пропагандистської машини Кремля, вся витонченість підкупу і дипломатичних уколів, вся ницість дрібних підлот. Все те, що власне, і дістало назву "гібридна війна". У ній, до речі, "гібридна провокація", не обов'язково має розпочинати дійство.

Чому зараз? Росії вже нема чого було чекати від Мінська, стало ясно, що Україна на капітуляцію не погодиться, а Захід її не тільки не примусить, а схоже, і не збирається цього робити. У Москві, здається, відчули, що Мінськ - це лише інструмент для того, щоб підвести Ведмедя, заколисаного  обіцянками і розрахунками до економічної прірви. Війна нервів, лобова атака Мінського формату прийшла до фіналу: Путін - відвернув і підставився. Наскільки це катастрофічно для нього? Наскільки це небезпечно для України і світу?

Так, на Донбасі ми відчуємо загострення уже сьогодні вночі, але Путін погрожує саме великою війною. Недарма ж у його заяві прозвучали слова про готовність і здатність захисти своїх громадян. Саме тому провокацію влаштували не на Донбасі, а в Криму, адже там вони - "російські громадяни", яких треба захищати від "фашистських головорізів".

Кого лякає Путін? Україну - в останню чергу, це гра іншого масштабу. Він прекрасно знає, що російську провокацію "аля Гляйвіц" усі і сприймуть як провокацію, і його цей факт не хвилює. Він ніби каже Заходу: у мене є формальний привід для повномасштабної війни, ви можете ставитися до нього як хочете, але я його маю. А тепер, або я починаю, або примусьте Порошенка  повзти на колінах до Москви, перед тим призначивши всі можливі дострокові вибори. І санкції свої відмініть! А то…

Провокацію намагались забезпечити максимальним рівнем достовірності. Саме для цього тягнули три дні, тримали паузу, удавали сутички і переслідування, виставляли блок-пости від Перекопу до Сімферополя і - уперто мовчали. Жодної офіційної заяви відповідного рівня. Мовляв, ми не дешеві пацани, щоб одразу верещати про "диверсантів", ми от все зачистимо, забезпечимо, з'ясуємо. А тепер от - з'ясували і навіть цапа відбувайла підготували - він все розкаже. Не повірите? То ваша справа. А наші всі - повірять.

Отже, що зараз можна стверджувати напевне? Небагато і лише в загальних рисах.

1.    Путін різко пришвидшує всі події навколо конфлікту Росії з Україною. Що його змушує до цього? Можливо, економічна криза в Росії, глибина якої відома тільки Путіну та найближчому оточенню, можливо - загострення боротьби за владу в Кремлі, можливо - падіння боєздатності російських військ на Донбасі і біля Донбасу  (коли велика армія, виведена в "поле", не воює, вона втрачає дисципліну і стає малокерованою, а отже - нездатною до війни). Очевидно лише, що нинішня ситуація Путіна не влаштовує, він вважає її програшною для себе, якщо не буде різких змін.

2.    Путін відкрито погрожує Порошенку війною. Без сумніву, погрози, висловлені публічно, підкріплені ще й не публічними, переданими неофіційними каналами. Який зміст цих неофіційних погроз - можна лише здогадуватися.

3.    Путін відкрито погрожує Заходу великою війною у Європі. Останні кілька місяців Захід перестав активно примушувати Київ до проведення виборів на Донбасі та надання йому особливого статусу. Путін очевидно хоче змусити Захід повернутися до такого примушування Києва.

4.    Путін відмовляється від переговорів у "нормандському" форматі, і тим самим погрожує Заходу, що тепер у Росії розв'язані руки і конфлікт на Сході України вона вільна вирішувати й іншими, не дипломатичними методами. Найімовірнішою, за логікою Путіна, реакцією Заходу має стати готовність Заходу на суттєві поступки Росії, аби тільки зберегти "дипломатичний" шлях виходу з кризи.

5.    Путін вважає, що залишає для себе поле для маневру, тобто не переступає межу, за якою лише війна без інших варіантів.

Як підсумок. Путін йде ва-банк, викладаючи на стіл всі свої невійськові "козирі", а це означає, що насправді поле маневру звужується практично до нуля і для Путіна, і для України, і для Заходу. Погроза війною з розрахунком, що супротивник злякається і відступить, і є таким останнім невійськовим "козирем". Якщо ж супротивник не злякається, то за погрозами війни для Путіна може бути лише або війна, або відступ і програш. Ми на порозі грандіозних змін. Вже очевидно, що конфлікту на Донбасі не судилося бути "замороженим".

Сергій Тихий


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-