Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Генконсульство України в Барселоні: від «народної люстрації» до «народного призначення»?

Генконсульство України в Барселоні: від «народної люстрації» до «народного призначення»?

Укрінформ
Барселона для України - це футбол, друга іспанська столиця, каталонський сепаратизм, курорт та мистецтво. 

Для українців Іспанії - це те саме, але також - Генеральне консульство України, до якого різні життєві ситуації зводять як туристів, так і українців, що проживають тут.

Територія, закріплена за цією консульською установою, охоплює іспанські автономні області Каталонії та Валенсії вздовж 800-кілометрового середземноморського узбережжя, а крім них - ще й Балеарські острова. І хоча разом це лише десята частина площі країни, на ній проживають 42,5 тисячі українців, а це - 49% української громади Іспанії. А ще, на ці три регіона припадає 30% іспанського ВВП. Що там казати, якщо в одній Каталонії економічний оборот - більший за той, що зараз в Україні, а сама Барселона - центр політичних перетворень у Європі. 

Здавалося б, до Генконсульства в Барселоні в сірому будинку на Михайлівській площі мало б бути дбайливе ставлення. Але... Вже скоро два роки, як МЗС не призначає нового Генерального консула України в Барселоні. 

Нагадаю, що у вересні 2014 року попереднього керівника установи Олександра Хрипунова відкликали. Ініціатива відкликання колишнього Генконсула походила від української громади. Як передавали в ЗМІ, відбулася «народна люстрація». Щоправда, обставини цієї справи публічно відомі лише частково (та й ті - не всі достовірні).

Тоді питання Генконсульства поділило тутешніх українців. Керівництво однієї барселонської асоціації зі своїми прихильниками агітували проти Хрипунова. Решта три українські асоціації Барселони та основні осередки з регіонів - підтримали його. І кожна з сторін наводила свої аргументи. Єдине, що вимога перших - доходила до МЗС через пресу та телебачення, а доводи інших - листами, які, втім, залишилися без відповіді.

Пригадується, у вересні 2014 року, з приводу відкликання Генконсула, мій коментар для «Радіо Свобода» був таким: «загальному стану української справи це швидше піде на шкоду, аніж на користь». 

Навесні 2015 року ця установа залишилася й без віце-консула. Здавалося б, з Києва мали б задіяти кадрову ротацію та відрядити до Барселони хоча б цю заміну... Але в нашому випадку знову сталося по-іншому. 

Якщо до жовтя 2014 року в Генконсульстві працювало три дипломати (для порівняння, у консульстві Росії в Барселоні - шестеро дипломатів), то з травня по вересень 2015 року (а літо - це пік навантаження), «головним керівником» та «головним виконавцем» усієї роботи Генконсульства України була лише одна людина - консул Світлана Крамаренко. 

Лише у липні цього року кількість дипломатів у Генконсульстві України в Барселоні знову досягла цифри трьох, але призначення керівника немає далі. 

Збігло з того часу 700 днів... І в неабиякий період нашого буття. Скільки за цей час недоотримала Україна у західному Середземноморї через відсутність нового призначення на цю посаду? 

Тепер, громадськість знову взяла ініціативу в свої руки. Українці Каталонії, Валенсії та Балеарів самі звернулися до міністра Павла Клімкіна щодо призначення Генконсула в Барселоні. 

Мова про опубліковане в мережі звернення, де 36 підписантів: 28 громадян України та 8 громадян Королівства Іспанія. 

Серед українців - голови всіх без винятку українських осередків Барселони, а також - представники та активісти чи не всіх українських осередків (громадських, церковних, освітніх, бізнесових та мистецьких), що діють в усіх трьох іспанських регіонах цього консульського округу. Серед іспанців - такі постаті як колишній Почесний консул України, офіційний представник Торгово-промислової палати України в Каталонії, очільники НДО з усиновлення та оздоровлення дітей з України та керівники ГО українсько-іспанських культурних взаємин. 

І всі вони пропонують на посаду Генерального консула вже згадану Світлану Крамаренко. 

З одного боку, маємо чіткий сигнал громадськості, що питання Барселони не може ігноруватися надалі.

З іншого, це перше порозуміння та одноголосна позиція тутешньої української спільноти щодо Генконсульства в Барселоні і взагалі - рідкісний випадок  такого однодумства щодо подібного питання в усій нашій діаспорі.

А ще, яким би не був результат розгляду цього звернення, воно - немов прояв «народного призначення» чи просто визнання, що, як і «народну люстрацію», складно піддати оскарженню в сумлінні людей.

У каталонській столиці, серед «наших», посада Генеральний консул якось звелася до скорочення - «генерал». Якщо у владних кабінетах погодяться з думкою тутешньої громади, то приставка для Світлани Миколаївни Крамаренко була б «польовий генерал». За працю і звитягу.

Андрій Якубув

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-