Як Україні відповісти Польщі

Як Україні відповісти Польщі

Аналітика
14229
Ukrinform
Сейм Польщі, услід за Сенатом, назвав Волинську трагедію геноцидом поляків.

Йдеться про знищення польського населення Волині збройними загонами українських націоналістів у 1943 році.

Мусимо визнати: наразі ми не знаємо, якою має бути наша правильна реакція на ці явно недружні дії поляків. Негайно кидатися в полемічну бійку, яка з обох боків неминуче зведеться до примітивного «сам дурак» - не вихід. «Дзеркальні» ухвали Верховної Ради, появу яких вже дехто упевнено прогнозує, виглядатимуть саме так, якими б справедливими з точки зору історичної правди не були ці ухвали Треба зібратися з думками, осмислити, що насправді відбувається у наших стосунках з сусідом, який послідовно і вагомо – це факт – підтримує Україну у міжнародних справах. Тим більше, що зараз з іншим сусідом ми маємо війну, у якій Польща є нашим союзником. Чи вже не є? Такі неприємні, м’яко кажучи, думки обов’язково з’являться – та вже з’явилися - в українців.

Перша реакція наших офіційних осіб та органів – приміром, Президента Петра Порошенка чи Посла України в Польщі – цілком примирлива, тобто обережна. Різкішою виявилася заява комітету Верховної Ради з міжнародних питань, в якій постанову Сейму названо провокацією. Однак це лише перша, майже рефлекторна реакція. Політику щодо Польщі, з урахуванням польської офіційної позиції щодо подій на Волині 1943 року, Україні ще належить виробити.

«Укрінформ» публікує коментарі з цього приводу, взяті нами у відомих експертів.

Іван Васюник, екс- віце-прем'єр-міністр України: «У критичні моменти люди є мудрішими за політиків»

На жаль, польська правляча політична еліта не прислухалася до голосу української і польської громадськості, церковних діячів обох країн, усіх колишніх президентів України та Польщі, та й урешті-решт до здорового глузду. Рішення політизоване. Найбільше йому аплодують у Кремлі. У час, коли Україна веде неоголошену проти неї війну, по суті, захищає східні кордони Євросоюзу і Польщі, так не діють стратегічні партнери.

25 років обидва народи, державне та політичне керівництво, наші церкви пройшли нелегкий шлях взаємного прощення і примирення - шлях загальноєвропейський, християнський. Чи можна його перекреслити одним не виваженим кроком? Не хочеться вірити і однозначно не можна, якби хтось не хотів відкриття «другого історичного фронту»  супроти України.

Що робити? Все, що може не допустити загострення міжлюдських відносин і різкого погіршення україно-польських стосунків загалом.

Як показує історія, у критичні моменти люди є мудрішими за політиків.

Володимир Фесенко, політолог: «У нас хтось на тарифах спекулює, а там - на минулому»

Безумовно ця постанова не сприятиме стосункам між нашими країнами. Навпаки, є ризик зворотних політичних заяв зі зворотними звинуваченнями вже на адресу поляків. Я думаю, що це буде неправильний шлях, на мій погляд, реакція з нашого боку має бути виваженою, на відміну від польських політиків, які пішли, що називається, «за емоціями» і за партійним егоїзмом. Тому що у нас хтось на тарифах спекулює, а там хтось спекулює на минулому. Але мета одна і та ж – це робиться заради рейтингів. Безумовно дехто це робить і щиро.

Зараз при владі в Польщі політики з правої консервативної сили. Вони більше уваги приділяють саме питанням минулого, такий «м’який» націоналізм завжди створює проблеми. Але Волинь – дійсно болюча тема для поляків, та можна було б, як попередники нинішньої  влади Польщі, більш делікатно підходити до цієї теми. Ми маємо продемонструвати більш виважений підхід. Є така формула, про яку ми маємо згадати: «Ми вибачаємось і вибачаємо». Так, є пам'ять про спільну трагедію, загинули там не тільки поляки, а я українці теж. Ми це пам’ятаємо, ми каємось за все, ми вибачаємо і просимо вибачення. Можливо, потрібна зустріч польських і українських парламентарів.  Але було б контрпродуктивно кидатися взаємними звинуваченнями. Це тільки б загострило наші стосунки. Я думаю і так певне охолодження може відбутися. Якщо так і буде, то це - тільки на руку росіянам.

Тарас Возняк, публіцист, головний редактор журналу «Ї»: «Для нас важливіше зараз Польща як союзник, а не політичні декларації, які приймає Сейм»

Нічого екстраординарного не сталося, ця декларація польського сейму в принципі не має юридичної сили, тому що визнання кваліфікування будь-яких подій в категоріях правничих це одне, а на рівні сейму – це зовсім інше. Хіба ці депутати досліджували реальний стан подій чи вони мають якісь реальні цифри? Чи були проведені реальні ексгумації?

По-перше, таку кваліфікацію може давати прокуратура, яка провела слідчі дії. Яка прокуратура провела слідчі дії з цього питання? Жодна. І в цьому контексті це швидше схоже на публіцистику, ніж на серйозний підхід не тільки до міжнародних справ, а й до кваліфікування тих чи інших подій в правничих термінах.

По-друге, Україна повинна, як на мене, реагувати спокійно. Ця ситуація пов’язана не стільки з реальними подіями на Волині, скільки з внутрішньо- польським політичним протистоянням між правлячою партією і опозиційною. Нам найважливіше в цій ситуації просто дати часу порозставляти все на свої місця. Треба проявити витримку. Для нас важливіше зараз Польща як союзник, а не політичні декларації, які приймає Сейм.

Олексій Гарань, професор політології НАУКМА, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи»: «Ще в 2003 році президенти Квасневський і Кучма спільно відкрили в селі Павлівка пам’ятник жертвам трагедії і зробили заяву про примирення»

Польський парламент прийняв дуже політизоване рішення під впливом внутрішньополітичних причин. Зараз, на жаль, в дискурсі «Права і справедливості» (польська консервативна політична партія, заснована Лехом Качинським. – Ред.), і в цілому в її діях, домінують такі консервативно-націоналістичні нотки. Ми знаємо, що цю партію багато критикують, зокрема в Європейському Союзі, ліберальні поляки теж критикують дії уряду. Я думаю, що ця партія вирішила скористатися певними націоналістичними нотками, історичною трагедією, яка була на Волині. Це дійсно була трагедія, і звичайно були етнічні чистки, які робила УПА. Але ж були і етнічні чистки, які робила армія Крайова. Я думаю, що тут історикам треба з’ясовувати уже чисельність загиблих і які дії призвели до того. Ми маємо розуміти: це була ситуація Другої світової війни. До братовбивчої війни поляків і українців підштовхували тоталітарні режими СРСР і Німеччини. І от, на жаль, «Право і справедливість» на цьому вирішила зіграти, очевидно, здобуваючи в цьому якісь внутрішньополітичні рейтинги. Здавалося, що ми в цьому вже поставили крапку, ще в 2003 році Квасневський і Кучма спільно відкрили на Волині в селі Павлівка пам’ятник жертвам трагедії і зробили заяву про примирення. Як нам реагувати? Уже пішли заяви, що з українського боку будуть такі самі дії у відповідь - відповідні резолюції, заяви депутатів. Я думаю, що від цього нам треба було б утриматись. Поляки, я думаю, вчинили нерозумну річ –  від цього виграла Росія. Нам не треба втягуватися у цю ескалацію.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-