Убивство Павла Шеремета: «Спокійного літа» не чекайте

Убивство Павла Шеремета: «Спокійного літа» не чекайте

2999
Ukrinform
«Укрінформ» зібрав кілька, на нашу думку, принципово важливих коментарів з приводу убивства відомого журналіста у центрі Києва

Якщо проаналізувати, що пишуть люди, які, так би мовити, знають, що пишуть, то можна зробити висновок: порахунки з приводу журналістської діяльності малоймовірні - Павло Шеремет практично не працював в жанрі розслідування. А найбільш вірогідними видаються версії про зухвалий «наїзд» на «Українську правду» ( тут можливі різні причини і цілі – від помсти до бажання забезпечити контроль ) і – прорахований поштовх до дестабілізації ситуації в країні, що цілком вписується в Кремлівську стратегію і дивним чином збігається у часі з критичним загостренням ситуації на фронті і насуванням на столицю хресного ходу УПЦ МП.

Щодо заяви глави Спілки журналістів Росії (викладена нижче). Зверніть увагу, оці слова «я думаю, что украинские коллеги могут какие-то выводы сделать для себя о том, что происходит в их стране» - ну, прямо по Фрейду, Богданов видає потаємні бажання! Пане  Богданов, не варто «контролировать расследование этой трагедии», займіться краще своїми «російськими» убивствами і «раптовими смертями» і скандалами, як от, наприклад, у випадку з найсвіжішим - допінговим, у вас їх, принаймні, на порядок більше.

Світлана Заліщук у Фейсбук: «Це розправа з професійними розслідуваннями УП»

Вбивство Паші - це напад на кожного з нас. Це оголошення війни тому миру, у який ми легковажно вірили за межами зони АТО. Це розправа з професійними розслідуваннями УП, які останні 10 років підміняли прокуратуру.

Паша - така світла людина. Такий життєлюб. Павло - один з найпрофесійніших журналістів, яких я знаю. Один з найчудовіших людей, яких я знаю.

Не можу говорити в минулому часі...

«Укрінформ»: Вирішили навести і цей, уже давній, пост Світлани Заліщук.

Світлана Заліщук, 15 листопада 2015 р. у Фейсбук: «Нам послали попередження».

Нам послали попередження. Вважаю за потрібне зробити його публічним перед тим, як його реалізують.

У п'ятницю задзвонив телефон. Це був номер Сергія Лещенка, однак говорив не він. Чоловік сказав 3 речі: хочу вас попепедити, проти вас готується «провокація», ваші телефони записують, він натякнув, хто за цим може стояти - фігуранти останніх розслідувань Сергія, і поклав слухавку.

Коли я перетелефонувала Сергію, його телефон був з ним, і він нічого не знав про дзвінок. Тобто номер хакнули. Спеціалісти кажуть, що це нескладно зробити. Пам'ятаю, що так робили під час Майдану.

Це можна було сприйняти за розіграш. Але також на цьому тижні 2 дружні депутати з прем'єрської фракції підійшли й передали схожі попередження.

Не думаю, що готуються якась фізична розправа. Хоча ексцес виконавця в традиції української політики доводили до не однієї трагедії. Мабуть, варто чекати інформаційної кампанії. Що б там не було - вважаю за важливе попередити колег, журналістів, суспільство. І головне - замовників та виконавців. Повернення до старих методів прокладає дорогу прямісінько до Ростова-на-Дону.

Вадим Денисенко  у Фейсбук: «Зараз буде нагнітатися історія про те, що страшно ходити по вулицях»

П’ять відмінностей справи Шеремети і Гонгадзе

Перше, що спадає на думку, коли читаєш про вбитого (загиблого) Павла Шеремета – це паралелі зі справою Гонгадзе. Проте, насправді, тут значно більше відмінностей, ніж тих моментів, які можуть поставити знак рівності між цими справами. Головне завдання всіх тих, хто стоїть за цією історією – нагнітання страху. Саме страх стає головною домінантою політичної боротьби

1. Єдине, що об’єднує обидві справи – з політичної точки зору в середині країни немає жодної політичної сили, якій потрібно було б вбивати, як Шеремета, так і Гонгадзе. Простіше кажучи, у Порошенка, Яценюка, Коломойського, Бойка чи будь-кого іншого не було і немає жодного, підкреслюю, жодного резону вбивати цього білорусько-російського журналіста. Він не був розслідувачем, він не викривав схеми – він був журналістом-політологом, яких є доволі багато в нашому суспільстві. І, що не менш важливо – він не був відомим за межами тусовки. Політична помста, як головний мотив цієї справи, просто не витримує жодної критики.

2. Публічність вбивства. Так вбивають лише для того, щоб зробити максимальний резонанс, який потрібен або у випадку бандитських розборок або для того, щоб привернути увагу мас. Якщо це вбивство, (суспільство не повірить у будь-яку іншу версію), то воно зроблене для того, щоб про це кричали всі, хто ніколи в житті навіть не цікавився політикою. Більше того – ця історія стане серйозним міжнародним фактором. Всі політики всіх рівнів будуть змушені реагувати на цю історію.

3. Цілком імовірно, що замовники цієї історії хочуть повторити систему політичної розкрутки “Справи Гонгадзе” на новому етапі. Я не сумніваюся, що найближчим часом з’явиться маса заяв, що вбивство замовив хтось із найвищих чинів держави і почнеться політична розкрутка. Тут є свої плюси для всіх нас – повтори завжди фальшиві і викликатимуть значно більше сумнівів ніж 14 років тому. Якщо цей сценарій справді запускається, то за класикою жанру, хтось із друзів Шеремета має вийти на прес-конференцію і показати якісь матеріали, які Шеремет мав опублікувати, але не встиг. Якщо цього не станеться протягом наступних 5-7 днів, можна зі впевненістю говорити, що тоді, вся ця справа з політичної площини перейде в напівсонну стадію і тоді ми всі будемо тільки гадати, навіщо було все це робити.

4. Сьогодні і МВС і Генпрокуратура не зав’язані на Пукачі чи будь-кому з високопосадовців, а тому у них не зв’язані руки. Вони можуть дуже швидко провести розслідування. Будемо сподіватися, що вони навчені і справою Бузини, а тому не повторять ряд помилок тієї справи.

5. І нарешті сьогодні, як мінімум половина суспільства, навіть ті, хто ненавидить Порошенка, впевнені, що вся ця історія – справа рук російських спецслужб. І тут ми стикаємося з іншою проблемою – в суспільстві запускається історія про те, що держава не може нас захистити. Нагнітання відчуття незахищеності – можливо це є основою цієї історії? Півроку кілька проєвропейських сил нагнітають соціальний страх. Зараз буде нагнітатися історія про те, що страшно ходити по вулицях. А при цьому “всі вони продовжують красти”.

Юрій Романенко у Фейсбук: «Иезуитская логика заказчиков направлена, как и в 2000 году, на взрыв Украины».

Убили Шеремета. Все очень похоже на дело Гонгадзе-2. И мотив, очевидно, похожий. Чудовищная ирония судьбы в том, что в этом задействованы все те же. Алена Притула -гражданская жена Шеремета. Юрий Луценко - одна из ключевых фигур «Украины без Кучмы», ныне глава ГПУ, сегодня должен ответить на те же вопросы, что задавал тогда Потебенько. Иезуитская логика заказчиков убийства направленная, как и в 2000 году, на взрыв Украины. Мои соболезнования Алене Притуле и Украине. Это убийство затрагивает всех нас

Віктор Шлінчак у Фейсбук: «Київ стає центром політичної і соціальної нестабільності».

Дестабілізація. Це єдиний мотив, який першим приходить на думку після вбивства журналіста Павла Шеремета. Так само було і після вбивства Георгія Гонгадзе. Символізм ще й у тому, що це знову пов'язано з «Українською правдою». Але й тоді ситуацію використали по-повній, щоб послабити Україну. Найбільше виграла Москва. Це факт. 

Зараз, коли маса людей суне в Київ під церковними хоругвами Московського патріархату, Київ стає центром політичної і соціальної нестабільності. Думаю, в столиці вже чекають підготовлені партійні і не тільки вожді, які здатні очолити безстроковий бунт. А враховуючи загострення на фронті і заяви про можливий воєнний стан - перспективи "спокійного літа" на цьому закінчилися. Вступаємо в нові реалії. І хай нам поможе Бог зберегти країну.

Олександр Кочетков у Фейсбук: «Он тяготел к большим политическим играм с участием СМИ»

Это правда, что Украина вернулась в лихие девяностые. Но убийство Павла Шеремета — Царствия ему Небесного! — явно из другой сферы.

В девяностые был разгул криминала. Убивали из-за передела собственности, бизнеса и сфер влияния. Устраняли предпринимателей-конкурентов. Политиков и политические дела старались обходить десятой дорогой. Потому что КГБ еще не превратился в контору по крышеванию и отжиманию бизнеса, и в рамках своей подследственности действовал эффективно и жестко.

Чтобы угодить под криминальный пресс, политику необходимо было сознательно перейти на профессиональное поле бандитов, иметь с ними общие уголовные шашни.

А убийство Шеремета — политическое.

Павел не был просто популярным оппозиционным журналистом. Ни в Беларуси, ни в Украине. Он тяготел к большим политическим играм с участием СМИ. Как и Георгий Гонгадзе.

«Российский след» в деле не выглядит убедительным. Какую такую угрозу мог представлять для Кремля персонально Шеремет после двух лет пребывания в Украине, чтобы пойти на его физическое устранение? У Кремля взаимопонимание с нашей правящей верхушкой, что ему наша пресса?

Полагаю, что убийство Шеремета однозначно связано с профессиональной деятельностью. Но не его в первую очередь, а всей структуры, именуемой «Украинской правдой». Которая нынче уже не просто вскрывает интриги власть имущих, а непосредственно пошла во власть своим штатным составом. И активничает здесь с энтузиазмом неофитов. Павел Шермет был если не мозгом этого процесса, то имел на него достаточно серьезное влияние.

А дальше — ждем информации от Генпрокуратуры, благо именно Луценко отлично знает все эти политико-журналистские закулисы.

Петро Шуклінов у Фейсбук: «Это убийство никак нельзя объяснить логически»

Мы живем в страшное время. Но мне кажется, что даже в это время у Павла Шеремета просто не могло быть врагов. Этот светлый и открытый человек мог расположить к себе, кажется, кого угодно. Это убийство никак нельзя объяснить логически. Впрочем, один из последних материалов Павла касался двух скандальных персон - Переломы и Щурикова. За этими двумя стоит столько людей украинского политикума, что сложно себе представить. Я ничего не утверждаю. Тем более что после публикации его заметки об этих двоих прошло всего три дня - вряд ли такое убийство можно подготовить так быстро. Вряд ли. Да и нет там чего-то такого, что могло вызвать такую реакцию. Или было? Не знаю. Российский след? Мне почему-то казалось, что россияне выберут кого-то из самых острых критиков президента - это было бы объяснимо с точки зрения их больной логики. Но Павла-то за что? Кому он мог перейти дорогу? Не верится. Просто не верится. Украинская журналистика потеряла кита. А я так и не пришел к тебе на эфир. Прости.

Володимир Фесенко у коментарі Укрінформу: «Версія замаху на Притулу теж може розглядатися»

 «Павло був людиною поміркованою, він не був помічений у якихось конфліктних ситуаціях, політичних, інформаційних чи корпоративних війнах. Тому важко сказати, хто був зацікавлений у тому, щоб його вбити, і знайти якусь версію, хоча, безумовно, можна вигадувати і "білоруський слід", і якийсь інший. Але те, що це була машина Олени Притули, безумовно, вже викликає підозри і теж може викликати версію, що це міг бути замах на неї, що це могла бути спроба прибрати її, щоб потім здійснити атаку на «Українську правду», - сказав Фесенко.

Він додав, що версія замаху на Притулу теж може розглядатися, але це вже справа слідства розібратися у тому, що сталося, хто може бути замовником і виконавцем цього жахливого вбивства.

Сергій Сидоренко у Фейсбук: «Я цілком серйозно припускаю причетність Росії»

Я зазвичай далекий від конспірології. Я також не знаю всіх деталей.

Але. Зараз є одна сила, якій вигідна загибель Павла Шеремета. Саме в центрі Києва, саме вибухом, саме його, саме у прив'язці до УП. Лише одна. Іншої я, принаймні зараз, не бачу.

Дестабілізація - це хліб для Москви. Створення хибного іміджу воєнізованої України, де "так само, як і в мск, вбивають журналістів" - мрія для Кремля.

Тому я цілком серйозно припускаю причетність Росії до цього жорстокого, безглуздого, цинічного вбивства.

PS. Тут мені підказують, і я не можу з цим не погодитися, що через це справу НЕОБХІДНО передати в СБУ.

Це цілком відповідає КПК, адже теракт не виключений. І, за всієї поваги до Хатії, силами однієї лише поліції злочин російських спецслужб, боюся, не розкрити.

Всеволод Богданов, Глава спілки журналістів Росії в російському «Інтерфаксі»: «Я не верю в возможность «российского следа»

 «Это большая трагедия. Сейчас мы вместе с международной федерацией журналистов и европейской федерацией журналистов будем контролировать расследование этой трагедии. Сделаем все возможное, чтобы были расставлены все точки по поводу всего случившегося. Мы находимся в контакте с [украинскими коллегами] все эти годы безумной вражды и неприязни, пытаемся найти общий язык. Я думаю, что украинские коллеги могут какие-то выводы сделать для себя о том, что происходит в их  стране… Я не верю в возможность «российского следа». Это просто желание каким-то образом запутать ход следствия». 


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-