Нова опозиція: хто підхопить лівий електорат?

Нова опозиція: хто підхопить лівий електорат?

1187
Ukrinform
«За теперішніх часів голоси можна зібрати тільки під соціалістичні гасла». Тимошенко та Ляшко це розуміють.

Вакантні місця Симоненка, Вітренко та інших лівих вже не встигнуть охолонути. Їх спішно займає напориста новостворена об'єднана опозиція.

СОЮЗ МЕЧА ТА ОРАЛА

...Нас трохи непокоїло використання Юлією Володимирівною в студії Савіка Шустера словосполучення «робітничий клас». У повітрі повіяло теорією «загострення класової боротьби» і як підсумок - «диктатури пролетаріату».

Втім, як казав вождь цього самого пролетаріату, «ідеологічного вакууму не існує». Після сепаратизації та ліквідації комуністичної партії місце на лівому крилі спорожніло. Пролетаріат осиротів. Політексперти взялися висувати версії про те, хто може замінити Симоненка і Вітренко. Називалися прізвища вічного Мороза, Рудьковського, Василя Волги і навіть Медведчука.

Але все виявилося куди простіше. Якось так випадково вийшло, що 20-тисячний профспілковий марш вулицями Києва з гаслом: «Європейськими цінами - європейську зарплату» майже збігся у часі з оголошенням Юлією Тимошенко, Олегом Ляшком і ще двома маргінальними партіями курсу на чергове «об'єднання опозиції». І це зрозуміло - демонстрація «робітничого класу» відбулася, а на броньовик ніхто не піднявся. Немає, як виявилося, у широких мас гідного вождя. Ось вони і заявилися на кастинг. Правда, одразу двоє.

Не знаємо, чи ворушиться волосся на головах лідерів Європейської Народної Партії, коли вони слухають ефіри Юлії Володимирівни, в яких вона фактично топче програму МВФ. Напевно, їм було б однаково, якби вони не усвідомлювали: у похмурі дні правління Януковича витягували з в'язниці не свою однопартийку, не носительку правої ідеології, вони рятували з катівень ожилого і чекаючого своєї години... Чи не Володимира Ілліча?

Загалом, за політичним зростанням Юлії Володимирівни ми стежили не без інтересу. Не сумніваючись, що володарка політичного таланту, від якої відійшли у свої проекти її найближчі соратники, повернеться до своїх 11-12%. Було тільки цікаво, хто буде «чорною Ізольдою» для зчіпки з «Ізольдою білою» у справі підйому лівого електорату. Хто стане другим в дуеті Велми Келлер в її чудовому номері. Хто допоможе розсунути рамки від «просто опозиції» до «широкої опозиції»?

Олег Валерійович Ляшко - саме той герой. Названий батько українського радикалізму, політичний вихованець БЮТ. Різні періоди були у відносинах вихованця і вчительки - і бурхливі сварки, і міцна приязнь.

Їх об'єднує багато - скромна оренда машин та нерухомості. В обох немає нічого свого, як і належить лідерам лівого руху. А ще - вміння говорити з народом. Один знайомий експерт у сфері акустики запропонував звернути увагу на те, як виступає Ляшко з трибуни (не важливо, депутатської чи на ток-шоу). Починає повільно і тихо, випромінюючи впевненість і спокій, але з кожною хвилиною нагнітаючи темп і тон, врешті-решт доводить слухачів майже до нестями. «Знаєте, - сказав експерт. - Саме так виступав один відомий вождь німецького народу». Ми спробували з цієї точки зору подивитися на промови Юлії Володимирівни в студії Савіка Шустера. Те ж саме відчуття.

ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ: «ЗМУЧЕНА ТАРИФАМИ»

В грудні 2014 року після парламентських виборів Юлія Тимошенко з «Батьківщиною» та Олег Ляшко з «Радикальною партією» увійшли в парламентську коаліцію. Формально вони протрималися там трохи довше стандартного «медового строку», який триває у чинної влади і народу після виборів. Думаємо, що двох пасіонаріїв від самого початку обтяжували треті ролі в цій, пов'язаній олігархічними путами, вимушеній скорочувати витрати парламентській тусовці.

Бо вже через півроку Юлія Володимирівна вийшла на парламентську трибуну, щоб обмінятися з на той момент прем'єром Яценюком «люб'язностями». Вони закидали один одному: одна - завищені тарифи, другий - поганий газовий контракт. У ті дні Олег Ляшко ще не визначився, а тому звинувачував обох, вимагав, аби Яценюк та Тимошенко поїхали до свого друга Путіна і скасували газовий контракт.

В цей розгінний період Юлія Тимошенко в невеликих нішевих каналах зізнається, що готова знову сісти у в'язницю, але хоче розповісти правду про тарифи. Ми всі мали можливість послухати дивовижні за силою впливу на людську психіку лекції з політекономії! Нам розповідали про штучно опущений курс гривні, про злісних експортерів, які не піднімають зарплати, хоча у всіх країнах зарплати - це 50% собівартості, про те, як дурять народ.

У березні вона виставляє свої умови збереження фракції в коаліції. Серед програмних вимог чисто ліві гасла - про заборону приватизації сільгоспземель, пряму бюджетну підтримку аграрного сектора, зниження тарифів, скасування податків на пенсії, індексацію зарплат і пенсій. Ні слова про те, де на це все роздобути грошей.

У травні Арсеній Яценюк запропонував Юлії Володимирівні місце в уряді. Але вона, звичайно, відмовилася.

Весь цей час Олег Валерійович теж робить свій футбол. Він вже не їсть землю. Він розробляє тему скотарства, взявши для наочності корів. Відрубані голови бідної худоби розкладають перед парламентом, коли Валерійович виступає на підтримку сільського господарства і звинувачує уряд у тому, що людей морять, як у концтаборі.

Лідер радикалів міцно застовблює свій агроелекторат, приводячи корів під парламент. Чи пропонуючи подоїти корову міністру прямо в студії телебачення. Чи влаштовуючи перформенси в супермаркетах, гірко і картинно зітхаючи з приводу єгипетської картоплі.

Скульптурний дует вимальовувався. «Вона працює», він – пасе. Робітниця і колгоспник.

ПРО НАЙГІРШІ ЧАСИ ЯНУКОВИЧА

Ляшко виходить з коаліції у вересні 2015 року. Тимошенко пересиділа його всього кілька місяців, і вийшла з коаліції в лютому, оголосивши, що її колишні соратники НФ і БПП на двох скуповують тушок. У квітні ЮВТ вперше заявляє про створення широкої опозиції. Ляшко теж закликає всіх об'єднатися заради порятунку України і створення альтернативного плану її розвитку. Прийшло відчуття, що тепер політичні мати і син нерозлучні. Схематично про план розвитку в ефірі говорить сама Юлія Володимирівна, показуючи на неодмінних діаграмах, що цей план дасть нам низькі тарифи, життя, як у Європі, а газ - по півтори тисячі гривень.

У травні ЮВТ оголошує про смерть парламенту як впливового органу, засвідчивши, що в Україні зараз президентська форма правління встановлена явочним порядком.

«Страшно, що в європейській країні вже не мають значення ні Конституція, ні Регламент, ні права людей... Якщо у парламенту Януковича днем ганьби було 16 січня 2014 року, 12 травня 2016 року стало днем ганьби нинішнього парламенту. Вам порахували фальшиву цифру споживання газу».

Потрясаючи пальчиком і перегортаючи жестами слайди, Юлія Володимирівна громить і попереджає: «За газ вітчизняного видобутку в півтори тисячі гривень люди платять в чотири рази більше... Відкати не написані на дверях тих, хто бере відкати... Прейскуранти відкатів, смотрящі... Собівартість газу близько 16 доларів - запам'ятайте, дорогі мої... 470 гривень - все, що треба Укргазвидобуванню, з доходом, зі всім... Головна корупційна кишена країни... Це вакханалія... Чому б вам не купувати газ напряму без НАК Нафтогазу... Одна причина: це величезна система відкатів...»

Енергетичний експерт Михайло Гончар, супроводжуючи ефір ЮВТ, вперше дозволив собі різкість: «Слухаю Юлю... Маячня. Те, що вона несе - це крихти фактів і море пересмикувань, гнівний погляд, голос мучениці, симпатична штукатурка - і ось 95% довіри».

І ось вони - Ляшко і Тимошенко вже вдвох відпрацьовують тему тарифів, посилюючи її страшилками про віднімання квартир за неоплачені комунальні послуги. Вимагаючи створити тимчасову слідчу комісію з тарифами, подаючи до суду на рішення за тарифи і тавруючи-тавруючи владу.

Лідер ВО "Батьківщина" заявляє, що в Україні відбувається "добре керована програма зачистки України від українців". Це не хаос, не безлад, Україна звільняється від людей, але залишається земля і надра, все це буде потрібно без нас. І запущений цей процес після падіння гривні в три рази. «Це не реформи - це геноцид», - вторить Ляшко.

Неодноразово з різних приводів Юлія Володимирівна порівнює нинішню владу з часом Януковича: «Ця влада абсолютно йде шляхом Януковича», «Так не робив навіть Янукович», «Все, що ви будете бачити - це демонстрація повернення до гірших часів режиму Януковича»...

Ляшко не відстає: «Так, як грабують сьогодні, не грабували в часи Януковича». Втім, Олега Валерійовича ще можна зрозуміти, в ті смутні часи він хоча б був на волі. А ось Юлії Володимирівні забувати про те, де вона була і в «найгірші часи Януковича», і в «кращі», - не варто.

Коли ж депутати з колишніх комбатів АТО в камуфляжі демонстративно припинили спробу бійців Тимошенко і Ляшка вкотре заблокувати трибуну ВР, Юлія Володимирівна, вся в білому, назвала їх «чорними полковниками», які «начепили ордени». І цікаво навіть не те, що звинуватила людей, які взагалі-то зберегли країну, а сам термін «чорні полковники». Якщо хто не пам'ятає, у 1970-і роки таким, майже інфернальним прізвиськом радянська пропаганда назвала грецьких офіцерів, які взяли владу в країні, роздертою боротьбою правих і лівих радикалів. А ще їх в СРСР називали «хунтою».

Скільки має пройти часу, щоб нові «ліві» повністю освоїли лексикон Захарченка та Плотницького?

Хоча, що тут дивного? Один з відомих політологів, оцінюючи шанси ліберальних партійних новоділів Найєма і Саакашвілі, поскаржився, що електорату у них буде замало: «Хто ж зараз будує політичну силу на основі ліберальної ідеї? За теперішніх часів голоси можна зібрати тільки під соціалістичні гасла».

Юлія Володимирівна і Олег Валерійович це розуміють.

Можуть сказати: які ж вони комуністи?! У них замашки суто капіталістичні. А Симоненко, який дуже був схожий на комуніста-ленінця? Але свій прохідний відсоток збирав. І без нього весь збіднілий електорат, принижений і ображений, шукає винуватих, так що буквально сам проситься в руки, просто не може залишатися безхазяйним. І його є кому взяти. З класовою ніжністю і пролетарською щирістю. І Ляшко Юлі в цьому зовсім не конкурент - він швидше органічний темний додаток до білого лику ЮВТ. Його бідного недавно в центрі вкусила зебра, написав він у Facebook.

Вони вдвох, як зебра, - чорне і біле. І на цьому гужовому транспорті обіцяють ввести свій електорат у те саме світле майбутнє. З європейськими зарплатами і низькими тарифами.

Лана Самохвалова, Євген Якунов. Київ.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-