Як у Москві вбивали дочку російської опозиціонерки, що втекла в Україну

Як у Москві вбивали дочку російської опозиціонерки, що втекла в Україну

4527
Ukrinform
Московські друзі Ірини Калмикової почали самі збирати інформацію про останні дні життя її дочки

Російська опозиціонерка Ірина Калмикова, що втекла в Україну з Росії напередодні свого арешту через участь в одиночних пікетах проти Путіна, нещодавно переїхала з України до Литви. Разом з 14-річним сином Ірина покинула Україну, щоб бути ще далі від Росії, де її оголосили у федеральний і міжнародний розшук. У день переходу Калмикової кордону з Україною в Москві за дивних обставин померла її дочка. Укрінформ вперше публікує подробиці про смерть дочки опозиціонерки - трагедії, якій більше підходить визначення «вбивство».

РОЗПОВІДЬ КРІЗЬ СЛЬОЗИ

Ірина Калмикова, яка все ще не оговталася після смерті дочки в Москві, тільки зараз зважилася розповісти Укрінформу деталі подій 25 січня в російській столиці. Домогтися подробиць трагедії у жінки, яка переживає за безпеку свого сина, вдалося лише завдяки багаторічному особистому знайомству. До того ж після смерті дочки був необхідний час, щоб прийти в себе.

Зараз Ірина вже не носить чорну стрічку у волоссі. Але коли згадується ім'я дочки, все одно зривається на плач...

ТВОЇ ДІТИ БУДУТЬ СТРАЖДАТИ

На початку лютого ми повідомляли про те, що Ірина Калмикова разом з неповнолітнім сином Русланом, побоюючись арешту із політичних мотивів у Росії, вночі 25 січня перейшла російсько-український кордон. Жінка оселилася в Києві, втім, лише кілька днів раділа свободі від Росії.

Турбували думки про те, що Олеся, старша дочка Калмикової, яка залишилася вдома доглядати хвору бабусю, перестала виходити на зв'язок. Остання телефонна розмова була 24 січня.

Олеся рік тому пережила викрадення з метою тиску на її матір, щоб та перестала займатися політичною опозиційною діяльністю. Дівчина планувала виїхати з Росії слідом за матір'ю пізніше, коли покращиться стан бабусі після операції.

Але вже 4 лютого друзі Калмикової з Москви повідомили їй, що Олеся померла в одній з московських лікарень. Перше, що згадала Ірина, почувши страшну звістку, - то саме викрадення Олесі в 2015 році, коли невідомі передали їй через дочку послання - якщо не заспокоїшся, страждатимуть твої діти.

У лікарні соратникам Калмикової відмовились називати причину смерті дівчини, заявивши, що дадуть інформацію тільки близьким родичам. Коли тіло Олесі приїхав забирати її батько, який живе в Росії (з Калмиковою вони давно розлучилися), в лікарні йому заявили, що його дочка померла від раку. Цей діагноз був написаний і у висновку про смерть.

Але юрист, подруга Калмикової, яка має довіреність від Ірини на представлення її інтересів, їздила на впізнання в морг. У лікарні було заявлено, що Олеся померла, не приходячи до тями, від запалення легенів.

Коли батько Олесі забирав її тіло з моргу для похорону, виявилося, що долоні дівчини наполовину фіолетові, пальці - чорні. Чи то від обмороження, чи то були гематоми. У висновку про смерть про це - ані рядка.

На фотографіях з похорону Олесі чітко видно, що руки дівчини в жахливому стані. Ні рак, ні запалення легенів таке не спричиняють.

Московські друзі Ірини Калмикової почали самі збирати інформацію про останні дні життя її дочки.

ЯК ВБИВАЛИ ОЛЕСЮ

24 січня відбулася остання телефонна розмова Олесі з бабусею. Говорили про банальні речі, про стан здоров'я бабусі, про роботу, про побут. По телефону вони не обговорювали те, що Ірина з сином Русланом вже біля російсько-українського кордону і збирається найближчим часом його перетинати. Побоювалися прослуховування.

25 січня Ірині не вдалося зв`язатися з Олесею. Спочатку не відповідав номер, потім телефон зник з мережі. Не вдавалося додзвонитися дочці й протягом всього дня. Побоюючись за сина, Ірина прийняла рішення терміново переходити кордон - найближчої ж ночі, попри сніг, який рясно випав напередодні, й дуже ускладнював пересування.

В ніч з 25 на 26 січня Ірина Калмикова з 14-річним Русланом по заметах, у темряві, перейшла кордон, орендувала машину в найближчому українському населеному пункті, й вирушила до Києва.

Зв'язок з дочкою так і не встановила. Як з'ясувалося через півтора тижні, у той час Олесі вже не було в живих.

Соратникам Калмикової вдалося з'ясувати, що Олеся потрапила в лікарню у важкому стані, проте в цій історії надзвичайно багато білих плям. 24 січня, в останній розмові з бабусею (матір'ю Ірини Калмикової) телефоном, Олеся поскаржилася, що погано почувається, і у неї температура.

За словами Калмикової з'ясувалося, що 25 січня, коли Олеся померла, не приходячи до тями, вона була в лікарні вже вдруге. Відомо, що вперше дівчина потрапила в реанімацію, мабуть, 24 січня, після її останньої телефонної розмови. З якої причини - невідомо.

Хто її доправляв в лікарню, хто приймав, з яким діагнозом - з'ясувати не вдалося. В історії хвороби цього немає. Вдалося з'ясувати лише, що, можливо, ближче до вечора 24 січня, Олесю з реанімації забрали співробітники якихось правоохоронних органів і відвезли на допит у райвідділ поліції.

Цілу ніч дівчину в критичному стані тримали у відділку, вимагаючи дати інформацію про місцезнаходження її матері. Незрозуміло, чому вони не скористалися мобільним дівчини для зв'язку з Іриною. Можливо через те, що Олеся або знищила сім-карту, або сховала телефон.

Після цього поліцейські, мабуть, просто вигнали дівчину на вулицю вранці або по обіді 25 січня. На вулиці в той день було 12-14 градусів морозу. Не найнижча для російської столиці температура.

За словами Калмикової, її дочку знайшли на вулиці перехожі. Вона лежала на снігу без свідомості, не могла рухатися, але була ще жива. Люди викликали швидку допомогу. Так Олеся опинилася в лікарні вдруге. Однак прожила вона не довго і не приходячи до тями, померла.

Судячи з рук Олесі, її або били, або вона дуже довгий час перебувала на холоді, причому долоні були без будь-яких рукавичок. Обмороження пальців такого ступеня можливе, якщо тільки руки були на морозі кілька годин.

Або дівчині весь цей час ніхто не допомогав, і вона лежала на вулиці, або вона перебувала на морозі в місці, де її не бачили перехожі. Звичайно, різні експерименти журналістів та активістів говорять про те, що до людини, яка простерта на вулиці в Москві, допомога приходить не відразу. Але щоб молода дівчина лежала на холоді кілька годин, і повз ходили люди, в це важко повірити.

Можливо Олесю тримали на холоді в катівнях цілях. Мабуть, ту саму ніч, після чого її вивезли і викинули на вулиці, побачивши, що людина відморозила руки й почала помирати.

Дізнатися це поки не вдається. В лікарні відмовляються від коментарів, лише долдонять ніби завчену легенду - привезла «швидка», лежала на вулиці.

Дізнатися про те, що Олесю 24 січня забирали з реанімації і відвозли у райвідділ, вдалося лише завдяки роботі зі свідками у лікарні, які дали інформацію на умовах анонімності.

Всі наведені факти Укрінформу озвучила сама Калмикова, з посиланням на своїх соратників з протесту в Москві.

«З 30 січня моя мати, яка так і не змогла зв'язатися з Олесею, стала обдзвонювати всі московські лікарні та морги. Дзвонила вона і в ту саму лікарню, де ще 25 січня померла Олеся. Але там їй, як і в інших установах, відповіли, що такої дівчини у них немає, і вона до них не надходила. Більш того, в цій лікарні заявили, що взагалі ніяких невідомих молодих дівчат до них не привозили.

4-го ж лютого, коли Тверський суд Москви прийняв рішення про розшук та процедуру екстрадиції мене з України, буквально через 10 хвилин після суду, з лікарні подзвонили до матері хлопця Олесі, з яким вона зустрічалася в Москві. Жінці повідомили, що упізнали мертву Олесю, та зажадали, щоб близькі родичі, а краще - мати, приїхала забирати тіло з моргу. Чому дочку впізнали саме після рішення суду, хоча вона була у них вже півтора тижні - з'ясувати так і не вдалося», - розповідає Ірина Калмикова.

ТІКАТИ ПОДАЛІ ВІД РОСІЇ

Рішення переїхати до Литви Ірині Калмиковій далося нелегко.

«Матеріалів справи і рішення Тверського суду Москви було достатньо, щоб змінити підписку про невиїзд, яку я порушила, виїхавши в Україну, на арешт. З ким би тоді залишився мій син? Залишати дитину і сідати у в'язницю тільки через те, що я висловлювала свою громадянську позицію, я не хотіла. В Україні, через війну з Росією, після смерті Олесі, я не відчувала себе в цілковитій безпеці. Довелося їхати далі», - розповідає Ірина Калмикова.

За її словами, вона боялася повторення історії, що сталася в Києві з російським опозиціонером, помічником депутата Держдуми Іллі Пономарьова, Леонідом Развозжаєвим. Він, побоюючись арешту, втік до України, але був викрадений «невідомими» під офісом верховного комісара ООН у справах біженців 19 жовтня 2012 року.

Після зникнення в Києві, Развозжаєв через кілька днів опинився в Москві, в Слідчому комітеті Росії, куди він "прийшов з повинною". А після суду отримав 4,5 роки в'язниці.

За словами Калмикової, вона також побоюється потрапити під дію закону про видачу осіб, які розшукуються, між Росією і Україною. А московський суд, за її словами, відправив запит до МВС України з вимогою затримати її і передати правоохоронним органам Росії. Наприкінці березня Росія також передала документи про розшук Калмикової Інтерполу, відклавши чергове засідання суду на 28 квітня.

Нині їй загрожує до 5 років позбавлення волі за «неодноразові порушення під час масових акцій».

«В Україну поки, на відміну від Євросоюзу, дуже легко потрапити з Росії. Російські спецслужби через все, що відбувається, дуже цікавляться Україною. Я боюся за сина. Люди, які за мене вболівають, порекомендували поки виїхати куди-небудь в Євросоюз. До того ж, я боюся відповідальності за незаконний перетин українського кордону. Справи політбіженців в Україні поки розглядаються довго, на що я буду жити і годувати сина?

Звісно, я люблю Україну, вболіваю за неї всім серцем і буду далі за неї боротися. За неї, за тих людей, які сидять через політичні справи в російських в'язницях, за вільну Росію без банди Путіна. У мене в Україні родичі, друзі. І ще я сподіваюся, що зможу колись з'їздити і в Росію до мами, і на могилу Олесі. Але поки що це неможливо. Доки Росія не звільниться», - каже Ірина Калмикова.

Дмитро Флорин, російський журналіст, Валентина Сямро, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
*/ ?>