Юрій Смєлянський, експерт фонду "Майдан закордонних справ"

Ядерну зброю в Крим завезли, а потім вивезли. Але чи всю - невідомо

25.03.2016 10:00

Про те, що Крим після окупації Росією повільно, але впевнено перетворюється в закриту військову зону, здогадуються багато хто. Але про те, що цей процес носить масштабний характер, знають, мабуть, не всі. Один з тих, хто володіє цією інформацією - економічний експерт благодійного фонду "Майдан закордонних справ" кримчанин Юрій Смєлянський. Хто з неблагонадійних сьогодні зарахований до списку ФСБ на "висилку" з Криму, чи є на півострові ядерна зброя і скільки силовиків припадає на одного кримчанина - про все це він розповів кореспондентові Укрінформу.

- Юрію Леонідовичу, за якими ознаками ви сьогодні оцінюєте наявність потужного військового угруповання в Криму?

- Наявність російського військового угруповання, покликаного здійснювати колонізацію Криму, так само як і впровадження законодавства країни-окупанта і привласнення активів зайнятої території, є академічними ознаками окупації.

У 2014 році в деяких виступах міністра оборони Росії Шойгу, так і самого Путіна, говорилося, що вони планують в Криму "розгорнути 40 нових бойових прапорів". Якщо відштовхуватися від армійських стандартів, що існували за часів СРСР, то мова йде про формування, щонайменше, полку чи бригади. Тобто, при реалізації поставленого ними завдання чисельність військового контингенту в Криму може досягти 100-120 тисяч чоловік без урахування підрозділів силових структур. Для порівняння можу сказати, що для військової бази НАТО одна тисяча військових, це вже досить велике угруповання, і дозволити його собі без вагомих причин там не можуть.

- Чому?

- Тому що це дорого. Західний світ звик звітувати перед своїми платниками податків - куди витрачаються їхні гроші і чи дійсно величезна військова база, що створюється, адекватна існуючій загрозі. У Росії інша модель життя, там просто кажуть - це в інтересах громадян, і питання закрите. Соціально-утриманському суспільству не потрібно пояснювати, чи потягне військова база бюджет. Все, що вирішують верхи, там приймається без обговорень. Якщо ви пам'ятаєте, на одній з останніх зустрічей у МВС Путін заявив, що російські громадяни позитивно ставляться до насильства з боку поліції, якщо це насильство обумовлено турботою про суспільство.

- Якщо виходити з цього, то "турботу про суспільство" в Криму поставлено на широку ногу. Скільки силовиків-окупантів припадає на одного жителя півострова?

- Сьогодні кількість російських силовиків і спецслужб з точки зору їх навантаження на душу населення в три рази більше, ніж по всій решті Росії. Тобто, в Криму, за їх поняттями вони потрібніші для того, щоб контролювати свідомість і дії людей.

- І багатьох окупаційна влада Криму сьогодні вважає неблагонадійними?

- Для окупанта всі до єдиного мешканці півострова - незалежно від того, як вони ставляться до "нової влади", яким користуються паспортом і чи махали прапорцями під час захоплення Криму - абсолютно всі вважаються неблагонадійними. І ті, що залишалися політичними українцями, і ті, що сиділи в очікуванні "а що ж буде та як зміниться життя", - а це більша частина людей. І ті, хто хотів "померти в Росії", всі кримчани - потенційно нелояльне населення. І відповідно, до них таке ставлення.

- Цьому є підтвердження?

- Саме так. Сьогодні, після закінчення двох років окупації, цей наш висновок знаходить все більше підтверджень в житті. Навіть тих, хто перейшов на бік окупантів і служить у них в правоохоронних органах, навіть військовослужбовців, або примушують піти, або скорочують, або знижують у посаді, або переводять в інші регіони Росії. У них немає перспективи кар'єрного росту. Навіть якщо спочатку їм зробили подарунки у вигляді якихось посад, сьогодні вони йдуть на пониження. Цих фактів стає все більше і більше. При цьому у всіх військовослужбовців та працівників правоохоронних органів України, які стали колаборантами, в особовій справі з'явився запис "Схильний до зради". Зрадникам не вірять ніде і ніколи: зрадивши один раз, вони зроблять це знову.

- Якщо 100 відсотків населення Криму вважається неблагонадійним, хто ж буде використовуватися в обслуговуванні військової бази?

- У цьому випадку фахівцями розроблений спеціальний коефіцієнт - щоб забезпечити побут одного військовослужбовця, необхідно чотири цивільні особи, таких, наприклад, як вихователь дитячого садка, продавець, садівник, водій. Неважко вирахувати, що на обслуговування 120 тисяч військовослужбовців необхідно 480 тисяч цивільних осіб, Частина з них, до речі, буде представлена членами сімей військовослужбовців. Нехай після округлення ця цифра досягне 500 тисяч осіб. І навіть з урахуванням додаткового коефіцієнта цифра, збільшена вдвічі, буде становити 1 мільйон чоловік. Це межа і більшого з точки зору формування і розвитку військової бази в Криму не потрібно. А в Криму живуть 2,5 мільйона чоловік. Фактично 1,5 мільйона кримчан, - зайві люди. Вони там не потрібні, і ніякого розвитку економіки в Криму не передбачається.

- Що ж буде відбуватися з цими "зайвими" людьми?

- А з ними це вже відбувається - вони виїжджають з Криму. Йде процес, який на мові юристів називається заміщення населення, і є ознакою колонізації території, а кваліфікується як військовий злочин. За офіційними даними російської статистики, на осінь 2015 року в Севастополь з Росії було переміщено 25 тисяч осіб, що становить сім відсотків від усього населення міста. Решта частини Криму - ще 10 тисяч осіб. Це військовослужбовці, силовики, судді, різного рангу чиновники та члени їх сімей. Багато пенсіонерів приїхало. На мій погляд, в цілому близько 8 відсотків нового населення, і це занижені цифри, оскільки будь-яка статистика має похибки, тим більше, в цьому не цілком контрольованому процесі. Насправді ця цифра в 1,5-2 рази вище.

- Ви вважаєте, що міграція жителів Криму, яка почалася, буде збільшуватися?

- Так. І причини будуть як політичні, так і соціально-економічні. Нелояльне до окупантів населення різними методами - залякуванням, психологічним тиском - і далі буде видавлюватися з Криму. Частина кримчан - так звані політичні українці, будуть орієнтуватися на материкову Україну. Кримські татари, щодо яких Росія активно "працює", оскільки це згуртована і консолідована національна група, що висловлює свою думку... саме тому їм - перший удар. Але вони будуть триматися ближче до адміністративних кордонів - в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях. Принаймні, до цього їх закликає Меджліс, який з самого початку категорично не визнав окупацію Криму. Економічні причини і падіння якості життя теж стають серйозною мотивацією для виїзду з Криму. Тут може бути кілька маршрутів, у тому числі в напрямку Європи через материкову Україну. І, природно, частина кримчан буде видавлюватися в Росію. Там в районах Зауралля, Забайкалля і Далекого Сходу є проблема заселення територій. Саме туди будуть направлятися військовослужбовці. На великі міста Росії будуть орієнтуватися ті кримчани, які будуть визначатися з місцем навчання або роботи.

- Говорити про економічні перспективи в Криму немає сенсу навіть з точки зору розвитку військової бази?

- Немає сенсу, пояснюю чому. У травні 2014 року, я ще був у Криму, російські бізнесмени відправили у всі регіони півострова гінців з метою визначення інвестиційного інтересу до найбільш привабливих з їх точки зору об'єктів. Навіть для Севастополя, де в основному розміщені підприємства військово-промислового комплексу, був зроблений негативний висновок, заснований на тому, що технологічне забезпечення військових заводів дуже старе, на рівні 80-90-х років. Особисто я на початку 80-х років, працюючи на Севастопольському судноремонтному заводі, обслуговував верстат 1936 року випуску. І така ситуація приблизно всюди в Криму, тому вкладати в ці підприємства невигідно, вони потребують повного технологічного переозброєння, а це дуже дорого.

- Можливо, якась частина цивільних все-таки отримає роботу в якихось воєнізованих структурах, на збережених військових заводах? Як буде оплачуватися їхня праця?

- Звичайно, якісь замовлення військово-промислового комплексу в Криму будуть виконуватися, і люди, які там, в якості цивільних осіб, які будуть працювати в їдальнях чи медпунктах військових баз, і їх робота буде добре оплачуватися. Але це буде невеликий прошарок людей, і з такої точки зору соціальне розшарування суспільства буде посилюватися. Звичайно, це будуть вже не ті зарплати, що раніше, скажімо, на Чорноморському флоті, коли він був іноземною військовою базою при Україні - сьогодні там всі ці коефіцієнти прибрані. Так от, спочатку, при наявності російського паспорта частина кримчан буде допущена до обслуговування військових баз, але з часом їх позбудуться, так як, повторюся, вони за визначенням ненадійні люди. Питання тільки в тому, в яку хвилю на видавлювання з Криму чи в якихось списках задоволених-незадоволених вони потраплють.

- Як загалом виглядає склад військового угруповання в Криму, якими силами він представлений?

- Якісний склад угруповання по частинах - це і військово-морський флот, і авіація, і берегова оборона, це спецпідрозділи армійські, в першу чергу, флотські, морська піхота, повітряний десант, артилерія, це ракетні підрозділи з урахуванням того, що вони можуть нести ядерну зброю.

- Тобто ядерна зброя в Криму сьогодні є?

- Швидше за все. Вірніше, його завезли, а потім вивезли. Але все чи не все - невідомо. Ще за радянських часів у Криму були шахти, в яких знаходилася ядерна зброя - під Сімферополем, у Бахчисарайському районі, під Судаком. Але ми знаємо, що всі вони зараз відновлюються.

- Які конкретно у вас підстави стверджувати, що ядерна зброя в Крим завозилося?

- Якщо аналізувати деякі події 2015 року, що відбувалися з точки зору взаємовідносин США-НАТО-РФ, можна зробити висновок, що Росія завозила в Крим ядерні заряди, оскільки НАТО в певний момент - десь середина 2015 року - заявило про розгортання додаткових засобів протиракетної оборони, що може протистояти нападу на Великобританію, Норвегію і деякі інші країни Європи. Чому раптом? Швидше за все, тому, що як раз таки вони відчули загрозу присутності ядерної зброї в Криму. Тобто, протиракетної оборони, яка вже була розміщена і розгорнута на території Європи, виявилося недостатньо, щоб протистояти можливій загрозі нападу з боку точок, розташованих у Криму.

- Тобто, в зв'язку з окупацією Криму, у Європи з'явилися погрози?

- Розміщуючи ракетні комплекси і літаки, здатні нести ядерні носії, Росія створює умови, за яких протиракетний щит півдня Європи може бути пошкоджений, тобто Європа не встигне відреагувати на напад, враховуючи короткі відстані з Криму - 300 км до Стамбула, трохи більше до Румунії, 800 км до Тель-Авіва. Тобто, НАТО може не встигнути відреагувати, їм буде потрібно додаткове розгортання баз у відповідь на те, що Росія порушує баланс існуючих домовленостей. Можливо, після цього Росія відреагувала і вивела ядерні заряди, можливо, ні.

- Можете розкрити джерела, з яких ви черпаєте інформацію?

- Ми не розвідувальний орган, наші припущення щодо розвитку подій у світі та Україні ґрунтуються на різних відкритих джерелах, офіційно публікуються, у тому числі в західній пресі, аналітичними центрами США, Великобританії та інших країн.

- Які у зв'язку з цим можуть бути загрози Україні?

- Головна загроза Україні з боку Росії в тому, що без неї, без України, навряд чи втілиться мрії стати сильною державою, до якої будуть прислухатися і з якою стануть рахуватися у світі. Тому, окупація Криму - це постійна загроза чорноморському узбережжю України, це можливість у будь-який момент нанести удар південним областям України. Це спроба регулювання економічного життя України через морський транспортний контроль. Через сьогоднішні проблеми в судноплавстві Україна втратила 25% свого вантажообігу. Україна може поставити хрест на своїй незалежності, оскільки під питанням будівництво на півдні країни заводу з переробки зрідженого газу, як і обслуговування розвіданих і ще не розвіданих родовищ на шельфі Чорного моря. При цьому в Росії залишається завдання - бути монополістом у питаннях поставок енергоносіїв у Європу, виключивши Україну після будівництва Південного потоку через Крим з процесу подачі газу. Фактично окупація Криму - це ще один механізм спонукання України до економічної співпраці з Росією, а через економіку - і до політичної співпраці.

- Як вийшло, що за 25 років незалежної України в Криму не з'явилося нове покоління людей?

- Чверть століття - це занадто малий термін для того, щоб змінити в людині свідомість соціального утриманця. Причому, це проблема не тільки Криму, а всіх пострадянських республік. Кримчани, принаймні, ті 30%, які прийшли на референдум, попалися на розставлені Росією "гачки" нової реальності, яку, нібито, вона повинна принести. Насправді, вони дуже мало знали про життя глибинки Росії, а саме до цього рівня зараз наближається Крим.

- Невже через ці 30% Крим покинуть ті, від кого дійсно залежить його майбутнє?

- Всі тікати з Криму, звичайно ж, не будуть. Але в умовах, які тільки погіршуються, ми можемо розглядати тільки "більш погані" або "менш погані варіанти. Однак, з сектора "погано" Крим все одно не вийде.

Катерина Лисицина, Київ.