Бачо Корчілава, журналіст і блогер, учасник війни в Абхазії
Жодна нація не пробачить своєму лідерові втрату території. Ніколи не пробачить
03.02.2016 12:06 1560

- Російська дипломатія у відносинах із пострадянськими країнами, а їх вони вважають слабкими і зоною своїх виключних інтересів, ніколи не рахується з їхніми національними інтересами. Немає в росіян до нас ніякої поваги, і вони не соромляться це відкрито демонструвати. Сам тон перемовин з їхнього боку завжди такий: ось ви дурні, ми вас зараз навчимо. Західні дипломати ніколи так не чинять. Навіть якщо ви їм дуже не подобаєтеся, то все одно вони поводяться дуже культурно. Лише в самому-самому початку переговорів між Грузією і Росією щодо Абхазії та Південної Осетії, 1993 року, російська дипломатія намагалася проявити хоча б видимість поваги до нас. А далі це мало такий вигляд: приїжджають вони з якимись пропозиціями, абсолютно неприйнятними для нас, оскільки ніяк не узгоджуються з нашими національними інтересами, і коли їм починаєш пояснювати, що це неприйнятно, що це капітуляція, то відразу починаються шантаж і погрози, інакше це назвати можна.

- Конкретно?

- Конкретно кажуть: не підпишете документ із нами - у вас будуть великі проблеми. Наприклад, раптово незаконні збройні формування підуть у наступ або відключимо вам газ/електрику, або підвищимо за нього ціну. Явне відчуття, що ти розмовляєш не з дипломатом, а з шантажистом. Спочатку ми намагалися погоджуватися з ними, шукати компроміси, потім намагалися з цим боротися, закликати до здорового глузду, підключати посередників. Потім ми зрозуміли: треба робити реформи і ставати сильною державою. Дипломатія - це лише один з інструментів, причому не головний. Ефективно протистояти ворогові, розмовляти з ним на рівних ти можеш тільки в тому випадку, якщо в тебе повний інструментарій, тобто весь сектор безпеки - військово-політичний та економічний - працює справно. Росія успішно тисне лише на ті країни, у яких погане економічне, управлінське, державне становище. Тільки в цей момент вони можуть шантажувати. А якщо в країни все добре, економіка сильна, армія сильна, тобто - вона може дати адекватну шантажу відповідь - то вони туди не лізуть. Тому вони зовсім по-іншому розмовляють з американцями, британцями, німцями - розуміють, що у цих країн сектор безпеки дуже сильний.

- Це питання часу. Світ уже не виглядає так, як це собі уявляє Російська Федерація. Ніхто в розвиненому світі не намагається щось робити за допомогою баз і військової сили. Є, звичайно, окремі випадки, коли немає іншого виходу, окрім як застосувати військову силу. Маю на увазі ситуації в Іраку, Афганістані, Сирії - там, звідки йде загроза тероризму всьому світу. До речі, коли з вересня 2001 року головною загрозою світу було визнано тероризм, виявилося, що тільки США, Британія, Ізраїль хоч якось готові до настільки специфічно складної війни. Європейські країни спочатку не зовсім вірили в загрозу такого масштабного тероризму, ставилися до цього спокійніше, скажімо так. А сьогодні, з появою ІДІЛ, виявилося, що європейські країни не готові воювати.

Але повернемося до Росії. З нею воювати Захід не хоче і не буде, але розвал її економіки, а вона валиться, бо сировинна, призведе до того, що окуповані Росією території, які в економічному плані також нічого не виробляють, хто-небудь повинен буде взяти до себе. Близько півроку тому один грузинський бізнесмен сказав мені: нам ще років двадцять не треба повертати Абхазію та Південну Осетію. Питаю: чому? - Ми тільки зараз почали розвиватися, а нам зараз повісять їх на шию.

- Звичайно. Донбас Україна зможе «переварити» дуже просто. Економіка України з дуже великим резервом міцності. На відміну від грузинської. На момент закінчення війни в 1993 році наш річний бюджет становив 300 мільйонів доларів. Це менше, ніж витрачають на рік на своє утримання деякі олігархи. Але тут головне не в тому, що Україна зможе порівняно швидко відновити Донбас. Головне: жодна країна не може відмовлятися від своєї території. Жодна нація не пробачить своєму лідерові втрату території. Ніколи не пробачить. Незалежно від того, наскільки він впливовий. Світ так влаштований.

- Як Україна може свій потенціал сьогодні конвертувати в силу на дипломатичних переговорах із Росією?

- Потенціал, патріотизм неможливо конвертувати. Конвертувати можна реальні справи і реальні показники. Можна скільки завгодно розмовляти з агресором, але лише якщо ви можете сказати йому: я задію силовий механізм, то лише тоді переговори йдуть по-іншому, а коли ти не можеш задіяти ефективно силовий механізм...

- Україна може зараз так ставити питання?

- Ні, не може. Наразі не може.

- Чому?

- Занадто багато років ми розвалювали все, що могли розвалити.

- Питання тільки в слабкості армії?

- Ні. У нас зараз системна корупція, у нас слабка система безпеки, у нас слабка економіка.

- На ту мить ні. Щоб подати нам цю ситуацію, росіяни планомірно готувалися 20 років. Послаблювали Україну, обкрадали, втягували її в корупцію і все інше. У нас у Грузії так само було. Міністра оборони, наприклад, призначали з Москви. Технологія одна і та сама. Я завжди був упевнений, що Україна не повторить наших помилок. Але в Україні ніколи не вірили, що Росія зможе напасти. Ми постійно говорили українцям: ви наступні. Нам не вірили. Ніхто.

- На якому рівні ви говорили?

- Державні управлінці, депутати, члени уряду аж до Президента. Можливо, декілька людей нам вірили, але вони не мали стосунку до прийняття рішень.

- Якою мірою ми можемо розраховувати на Захід? Адже з ними Росія не зможе розмовляти мовою шантажу і погроз, як із Україною чи Грузією?

- Раніше в Заходу завжди превалювала політика умиротворення агресора. Зараз вона змінюється, Захід усвідомив загрозу, що йде від Росії, але ця зміна політики - дуже тривалий процес.

- Чому Захід так пізно, лише коли агресія Росії в Україні стала очевидною всім, коли справа дійшла до захоплення Криму, почав змінювати ставлення до Росії? Невже суть російської політики не було видно раніше, хоча б після агресії щодо Грузії? Де були західні аналітичні центри?

У зв'язку з подіями в Україні Захід уже чітко розуміє: Росія стала небезпечною

- Думаю, вони всі це розуміли, але справа в тому, що для нового протистояння з Росією, для нового витка «холодної війни» потрібні величезні ресурси, а західні політики дуже залежні від своїх виборців. Тому вони заспокоювали себе надією, що з часом у Росії зміцниться громадянське суспільство, демократія, і таким чином ця країна зміниться. Але зараз, у зв'язку з подіями в Україні, Захід уже чітко розуміє: Росія стала небезпечною. І якщо з Росією не буде укладено угоду, яка влаштує всі сторони, то ми семимильними кроками рухаємося до нової «залізної завіси».

- У Росії є шанс повернути Захід до його колишньої політики умиротворення?

- Якщо Росія продовжить у тому ж дусі, говорячи одне і роблячи інше, - то, повторю, ми йдемо до «залізної завіси», і тоді найважливіше для нас - те, по який бік ми опинимося, коли вона опускатиметься.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-