Як не отруїтися російським медіафальсифікатом
Ще років десять тому країни Заходу не до кінця усвідомлювали масштабу загрози, яку несе дезінформація, яку вкидають на їхню «територію», у свідомість громадян провладні російські ЗМІ. Але тепер ця небезпека є очевидною практично для всіх. І Захід застосовує контрзаходи, захищається. Це саме той випадок активного захисту, який, подібно до стратегічних шахових захистів імені видатних гросмейстерів, має у підсумку привести до перемоги.
Минулого тижня «Центр аналізу європейської політики» у Вашингтоні (CEPA) та ризький Центр стратегічної комунікації НАТО (StratCom COE) провели в столиці Латвії конференцію на тему «НАТО в епоху дезінформації: розуміння загрози».
Росія у назві теми не фігурувала, але, оскільки саме цей дезінформатор став останніми роками найбільш агресивним, йшлося, зрозуміло, про Росію. І у першу чергу - про російські телеканали.
«Ну, і в чому проблема?» - запитає український читач.
Дійсно, в Україні ця проблема вирішена кардинально - відключенням, забороною. Але тут умови війни - особлива ситуація! Країни Заходу живуть в інших обставинах, просто взяти і відключити російське ТБ вони не можуть («Свобода слова, представлення різних точок зору - це основа основ, стовп демократії!»). Доводиться співіснувати.
Однак Захід розуміє небезпеку дезінформації, яка поширюєтьсґ прокремлівськими ЗМІ, не «купується» на неї, вибудовує систему викриття, протидії та має намір робити це й надалі.
«ЩИРО ВАШ, ДЕРЖДЕП»
Україна під час ризької конференції звучала у кожному виступі, що зрозуміло: саме після нападу Росії на Україну і пропагандистського шабашу, який почався на всіх російських телеканалах, західні країни, які транслюють ці канали, постали перед жорсткою необхідністю вводити своїм громадянам «антидот» - пояснювати, хто є хто і що є що.
Так, старший експерт StratCom Даце Кундрате згадала у доповіді дві історії з фейковими листами. Для контрасту варто розповісти обидві, оскільки одна історія була резонансною і провальною для пропагандистів. А другу вони, мабуть, можуть зарахувати собі в плюс.
Восени 2015 року російський ЛГБТ-активіст Микола Алексєєв заявив, що деякі представники російської еліти (яка при нагоді не проти роздути гомофобські настрої) насправді є геями. І ось газета «Известия» у відповідь оперативно опублікувала матеріал з даними, які нібито були отримані у результаті роботи хакерів. Це було фейкове послання Алексєєву від представника Держдепартаменту США Ренді В. Беррі. У листі Беррі палко хвалив Алексєєва за роботу. Яку - розумійте самі. На думку «Известий» - за дискредитацію відомих російських чиновників.
Усе б нічого, але лист містив неймовірну кількість граматичних помилок. Співробітники посольства США в Росії внесли правки, приписавши коментар: «Шановні "Известия", наступного разу, коли будете використовувати фальшиві листи, надсилайте нам - будемо раді допомогти виправити помилки. Щиро Ваш, Держдеп».
«Робота над помилками» була викладена в Мережу і стала хітом переглядів.
А ось в іншій історії Зло, на жаль, не було осоромлено настільки ж широкомовно. У лютому 2015 року в соцмережах з'явився лист, нібито написаний міністром оборони Швеції Петером Хультквістом, у якому той вітав главу найбільшого оборонного концерну країни з контрактом на постачання зброї в Україну. Зауважимо, на той момент глава концерну, який згадується у листі, вже не обіймав цю посаду, до того ж послання було написано не рідною для міністра та адресата шведською, а англійською мовою. Неув'язки більш ніж очевидні!
Тим не менш, завдяки активності прокремлівських ЗМІ, галас навколо фальшивки був піднятий чималий («підтримка хунти!»). Це перший етап дезінформації. А на другому етапі Хультквісту та Швеції в цілому довелося пояснювати: нічого такого не було, підтримувати Україну зброєю не збиралися. І тут кремлівські ЗМІ з ще більшою радістю поширювали цю новину: «Нам збрехали. Швеція Україну НЕ підтримує!».
Успішна, з точки зору Кремля, двоходівка: по-перше, шведи виправдовуються в тому, чого не було; по-друге, змушені голосно говорити про те, що не підтримують Україну (принаймні, зброєю - але хто звертає увагу на такі деталі).
НАТОВСЬКІ ҐВАЛТІВНИКИ У ЖАХЛИВИХ ПОБУТОВИХ УМОВАХ
Наступний приклад - вже суто балтійський. Про нього розповів командир бригади латвійської піхоти, полковник Ілмарс Атіс Леіньш. На початку цього року якийсь сепаратистський сайт, який базується в Донецьку, вкинув дезінформацію про те, що НАТО направило в Європу, до російського кордону 3600 танків. Жах, очевидна загроза!
А що ж насправді? Північноатлантичний Альянс дійсно направив у Польщу та країни Балтії свої батальйони. У тому числі, була відправлена і техніка. Але не 3600 танків, а... 87! Різниця суттєва. Тим не менш, з подачі інформагентства РИА Новости, повідомлення з цифрою «3600» поширилося сотнями російських і навіть західних медіа.
У продовження тієї ж теми - байка про «російський бунт», який, нібито, ось-ось вибухне у країнах Балтії через появу контингенту НАТО. Подробиці про це включив у свою доповідь співробітник CEPA Мартіньш Капранс. А саме: у січні 2017-го німецька газета Die Tageszeitung повідомила про розміщення сил НАТО в Литві та сусідніх країнах, надавши буквально наступний коментар політолога Мартіна Цапфе: «У тумані гібридної війни російськомовні меншини можуть підтримуватися та управлятися Росією». Кінець цитати.
У лютому проросійський латвійський сайт Vesti.lv передрукував цю статтю, причому з посиланням на Die Tageszeitung, але вже зі своїм власним висновком про те, що "застосуванням заходів по залякуванню Росії НАТО ризикує спровокувати "російський бунт""!.. Тобто думку Мартіна Цапфе поставили з ніг на голову: не гібридні бунти, організовані Росією, а справедливі стихійні протести проти образ, які чинилися Росії.
Капранс також зазначив безперервну роботу кремлівських ЗМІ, спрямовану на дискредитацію самого факту розміщення в Латвії, Литві, Естонії натовських оборонних сил. У Росії та російськомовних ЗМІ Балтії акцент робиться на тому, що нахабні натовські вояки поводять (або будуть поводити себе як окупанти. Вони, мовляв, тільки й думають про те, як би напитися і кого-небудь побити або, ще гірше, зґвалтувати. А на більш далекий Захід транслюється принципово інший меседж: країни Балтії настільки злиденні та бідні, що вони навіть не можуть забезпечити нормальні побутові умови для ваших, дорогі натовці, солдат!
Подібних прикладів - безліч. І будуть нові, у чому можна не сумніватися.
Питання - що з цим робити? І, головне, як працювати на випередження?
«З ПІНГ-ПОНГОМ ЧАС ЗАКІНЧУВАТИ!»
Як вже говорилося, конференцію «НАТО в епоху дезінформації: розуміння загрози» підготували дві авторитетні організації: Center for European Policy Analysis (CEPA, штаб-квартири в США та Польщі) і NATO Strategic Communications Centre of Excellence, (штаб-квартира в Латвії). Перша працює з 2005 року, друга - з 2014-го.
Під час доповідей згадувалися й інші організації, які працюють у тому самому напрямку. Серед них - заснована у 2015 році East StratCom Task Force (штаб-квартира в Бельгії) , а також Bellingcat - міжнародне співтовариство журналістів-розслідувачів, засноване у 2014 році британським блогером Еліотом Хіггінсом.
Сайти цих організацій дають ґрунтовну інформацію про свою діяльність, «кейси», викриті фейки. Підписатися на розсилку їхніх доповідей, окремих розслідувань, щотижневих дайджестів може будь-хто. Для бажаючих ознайомитися та зрозуміти - жодних проблем!
Питання - чи багато охочих?
Головна ставка, зрозуміло, на журналістів, які у свою чергу мають вихід на масову аудиторію. (Не кажучи вже про те, що самі журналісти не тільки переказують чуже, але й активно працюють над викриттями, розслідуваннями).
Як не раз відзначали промовці на конференції в Ризі, відповідати фейками на фейки «не наш метод». Залишається скрупульозно відловлювати брехню і доказово її викривати. Але це, за образним висловом директора StratCom COE Яніса Сартса, схоже на гру в пінг-понг, і кінця краю якій не передбачається, а хотілося б все ж таки діяти на випередження. Як? Спосіб один - стимулювати громадян до бажання знати правду, давати їм алгоритм неприйняття та викриття брехні.
Зауважимо, що для західних країн однаково святі і прагнення людей займатися політикою, і небажання займатися нею, забивати голову «дурницями». При цьому RT, Sputnik подають свою крикливу, скандальну, конспірологічну «інформацію» так, як цього не роблять західні ЗМІ, які дотримуються журналістської етики. У результаті кремлівська продукція потрапляє в вуха і голови непідготовленої аудиторії. І там надовго затримується. Саме тому один з модераторів конференції, віце-президент СЕРА Пітер Доран все ж закликав колег, незважаючи ні на що, вчити глядачів-слухачів-читачів докопуватися до правди.
Наука, в принципі, нескладна, відома кожному професійному журналісту (якщо не користуються, значить, не професіонали або цілі інші). По-перше, треба дивитися на репутацію джерела, яке надає новину, по-друге, бажано перевіряти будь-яку інформацію, навіть незалежно від джерела (для журналістів повторна перевірка обов'язкова).
У Швеції та Чехії цього вже почали навчати у школах - заняття з медіаграмотності офіційно включені до навчальних планів старших класів. Країнам Балтії введення таких занять точно не завадить, як і всім іншим теж.
Щодо честі та совісті журналістів, корисним є досвід Британії, де вже чотирнадцятий рік існує британський державний медіарегулятор Ofcom
НЕІСНУЮЧІ ТРОЛІ ТА ДИВАКУВАТІ ЕЛЬФИ
Окремий «шлях» - віртуальні соцмережі. Тут на завдання загиджування простору працюють цілі фабрики російських «тролів», найвідоміша - Ольгінська, яка до недавнього часу базувалася в Ольгіно під Санкт-Петербургом, а зараз перемістилася безпосередньо до міста.
Рекомендації для громадян, які не хочуть споживати фальшивки, ті самі: авторитет джерела і повторна перевірка. До речі, в Литві та Латвії на противагу російським «тролям» вже працюють місцеві «ельфи», їхнє завдання - не вступаючи в лайливі перепалки з противником, публікувати під провокаційними коментарями, які стосуються Литви та Латвії, надійну, достовірну інформацію. Про розгортання цього громадського проекту розповіла на конференції старший експерт СЕРА Даце Кундрате.
І тут для розуміння ситуації корисно дізнатися, як ця новина кілька місяців тому зображувалася у латвійському Sputnik.
Отже, якісь захоплені фентезійними казками латвійські громадяни назвали себе «ельфами» та заявили, що будуть боротися з російськими «тролями», яких, ха-ха, ніхто не бачив (вистачає ж совісті говорити таке після викриттів ольгінської фабрики тролів Людмилою Савчук та її послідовниками - у тому числі, і в російському суді, - Р. Б.). Трохи раніше подібні диваки з'явилися в Литві. Подивимося, якими будуть результати діяльності литовсько-латвійських «ельфів». Побачимо, що вони зможуть протиставити «тролям»!..
У цій, дозвольте сказати, новині добре видно особливості роботи кремлівських пропагандистів на російськомовну аудиторію Балтії. Тут подача не така прямолінійна, як всередині Росії. Все - більш м'яко, більше на іронії. Головне - висміювання дивацтв (найчастіше, вигаданих) цих невеликих і у всьому дрібних порівняно з «великою та мудрою» Росією держав...
Тут, у Латвії, не раз доводилося стикатися з тим, що ця пропаганда працює. Перш за все, у російськомовному середовищі, але, на жаль, не тільки. Працює вона і в інших країнах Європи. Скоро другий тур президентських виборів у Франції. Як тут не згадати, що там з п'яти кандидатів у президенти, які набрали найбільшу кількість голосів, четверо виступали з очевидними прокремлівськими закликами. Але переможе, схоже, все ж таки Макрон!
Так, Європа обороняється, щоб не потонути у водоспаді пропагандистської брехні, яка на неї обрушилася.
Рита Болотська, Рига