Блокада Донбасу – це не зрада, і не перемога
Блокада Донбасу залишається центральною темою українських ЗМІ вже більше двох тижнів, точніше – з 26 січня поточного року, коли на залізничній колії поблизу Бахмута ветерани АТО облаштували перший блокпост, який отримав назву «редут Богдана». За весь цей час ветеранську блокаду раніше засудили в керівництві держави – зокрема, категорично проти висловився прем'єр Володимир Гройсман погрожуючи ввести надзвичайний стан у енергетиці через блокаду Донбасу. СБУ зазначала, що торгова блокада завдає державі колосальні збитки. Депутати Верховної Ради України від фракції «БПП» наголошують, що блокада Донбасу підриває боєздатність України і просять Порошенко скликати засідання РНБО. Водночас генеральний директор "Краматорськтеплоенерго" Станіслав Волоха попереджує, що на Краматорській ТЕЦ закінчуються запаси вугілля, якого вистачить до 1 березня. Своєю чергою у штабі «блокади» ініціюють громадське обговорення «блокади Донбасу» на народному віче, що має відбутися у центрі Києва 19 лютого.
За обставин, що склалися маємо наступне: очевидно, що блокада Донбасу завдає шкоди в економічному плані, адже зрозуміло, що купувати вугілля з Макіївки чи Горлівки набагато дешевше, ніж з Африки. Але політика каже своє: не можна торгувати з тим, з ким воюєш. Військовослужбовці 16-го батальйону 58-ї бригади Збройних сил України звернулися до вищого політичного керівництва країни і, в першу чергу, до Президента Петра Порошенка з такими вимогами:
1. Контрабанду потрібно зупинити, тому що кожна гривня, спрямована в ОРДЛО, - це пряме фінансування тероризму.
2. Українці розуміють проблему і готові прийняти і тимчасові труднощі, які можуть виникнути в зв'язку з відсутністю енергоносіїв з Донбасу.
3. На окупованих територіях живе багато громадян, які люблять і підтримують Україну. Тому солдати просять їх з розумінням поставитися до цього економічного ембарго, адже в історії немає жодного прикладу, коли б країна в стані війни годувала свого ворога.
Але ж чи може Україна, перейшовши до класичної війни, перемогти ворога, який веде війну гібридну? І чи не означає очевидна відповідь на це запитання, що, як би не було гидко, але терпіння і хитрість - це теж зброя. Тобто, знімати треба блокаду…
З огляду на все це, Укрінформ звернувся до експертів з кількома запитаннями:
1. Що більше шкодить Україні – продовження торгівлі з ОРДЛО з політичними втратами чи торгівельна блокада, яка завдає шкоди економіці?
Андрій Клименко, економіст, експерт фонду «Майдан закордонних справ»:
«Однозначної відповіді на це питання нема, оскільки всі економічні та політичні інтереси з часом змінюються. Шахти, в які вкладалися величезні грошові кошти, були підконтрольні Україні. Тобто, з економічної точки, купувати вугілля деінде не вигідно і витратно. На мою думку, потрібний політичний діалог. Блокада – це не той метод, яким можна щось виправити».
Георгій Логвинський, член депутатської фракції Політичної партії «Народний фронт»:
«Треба чітко визначитися: або ми воюємо, або – торгуємо. Особисто я не підтримую економічних відносин з ОРДЛО. Росія - це країна, яка на нас напала, і відповідальність за те, що відбувається на Донбасі лежить саме на ній. По відношенню до агресора, в нас повинно бути таке ж саме агресивне ставлення. З іншого боку ми не повинні порушувати права українських громадян: ми маємо воювати не лише за територію, але й за людей, які там знаходяться. І тут треба розуміти, що на території Донбасу існують українські підприємства, співробітники яких отримують зарплатню на території України, з якої, своєю чергою сплачуються податки. Відтак для того, щоб розмежувати де порушені права людини, а де – співпраця з окупантом, найближчим часом має бути прийнятий нормативно-правовий акт «про окуповані території». Ми вже три роки чекаємо на стратегію деокупації, але вона досі відсутня».
2. Чи є достатні економічні причини, через які Україна може чи повинна знехтувати політичними втратами? А навпаки?
Клименко: Почну з економічних міркувань. Що принципово зміниться, якщо Україна не купуватиме там вугілля? Звичайно, ОРДЛО від цього отримує вигоду, та хіба їхня «діяльність» базується виключно на цьому? В них є чимало інших, набагато більших джерел прибутків, ніж від продажу вугілля. Тим паче, хто займається видобутком вугілля на цих територіях? Звичайні шахтарі, які по сьогоднішній день є громадянами України, і не залишили цю територію, зокрема й тому, що в них не було міцної соціальної підтримки на території, яка контролюється українською державою. Відтак блокада ставить під загрозу громадян України, що залишилися на тих територіях. Саме тому на це питання однозначної відповіді нема.
Логвинський: Я тут хочу згадати іншу ситуацію… Коли мова йшла про Крим, то казали, що ми зобов’язані поставляти електроенергію на півострів, бо якщо ми перестанемо це робити – Росія не буде поставляти електроенергію на материкову Україну. І якщо вона (Росія. – Ред.) не буде поставляти, то будуть жахливі наслідки, аж до того, що зупиняться атомні станції. Але після цього ми зібрали експертів, які зазначили, що це не відповідає дійсності. Відтак ми знайшли рішення, що електроенергія може вироблятися на території України, а злочинна угода з Росією була розірвана. В результаті, як ми бачимо, нічого не вибухнуло і не зупинилося. Чому угода є злочинною? Тому що вона була укладена з підприємством на анексованій території. Так само мають розглядатися питання стратегічного імпорту.
3. Чи уявляєте ви собі падіння імперії Ахметова? Яким чином цей конфлікт здатний впливати на внутрішньополітичну ситуацію в Україні?
Клименко: Мене цікавить, чому досі не здійснено якихось заходів, щоб не імперія Ахметова, а українська держава могла безпосередньо отримувати прибуток? Якщо в країні існує подібна імперія, то внутрішньополітична ситуація апріорі - під великим питанням. Хто керує державою: Рінат Ахметов чи уряд? В цьому питанні активну позицію має займати саме уряд, а не лише громадяни, які щось там блокують.
Логвинський: Ми не можемо політично чи економічно залежати від будь-якого олігарха. Тому, якщо пан Рінат Ахметов, будучи громадянином України, матиме збитки від окупації, то він повинен в судовому порядку вимагати від Російської Федерації їх компенсувати. Не може бути так, що ми за власний рахунок компенсуємо якомусь бізнесмену втрати, понесені від війни, яку не ми почали.
4. Яким вам бачиться найбільш логічний і вигідний Україні вихід з ситуації, що склалася.
Андрій Клименко вважає, що найбільш логічний вихід з ситуації – дипломатія: «У будь-якому випадку можна домовитися».
Своєю чергою Георгій Логвинський заявив, що найближчим часом в парламенті потрібно прийняти існуючий Законопроект «про тимчасово окуповані території», або вийти з новим, де буде чітко прописана стратегія деокупації. І на цій підставі припинити будь-які спекулювання. «Ми повинні мати державну позицію. Думаю, що це можна реально зробити за кілька тижнів», - підкреслив Логвинський.
Як бачимо, в дечому думки експертів розходяться, але в тому, що дійсно не підлягає сумніву вони солідарні: за три роки конфлікту держава має нарешті визначити статус непідконтрольних районів - або вони окуповані, і з ними потрібно припинити торгівлю, або в прийнятний для України спосіб, визначитися зі статусом ОРДЛО в політичному плані. Адже невизначений статус нинішній відкриває широке поле як для корупційних схем, так і для політичних спекуляцій, які заважають вирішенню конфлікту.
Мирослав Ліскович, Київ.
Перше фото: Радіо Свобода
