Антон Вайно: заступник Путіна з адмінчастини чи повелитель ноосфери?
Ситуація у владі у північно-східного сусіда України ненормальна, якщо не сказати - абсурдна. Силовики - у ролі «нового дворянства». Вузьке коло до тисячі осіб - у якості вищої аристократії. І верховний правитель одноосібно приймає рішення. А яким чином? За натхненням, за тим, з якої ноги встав? Так, і це теж. Але ще - в залежності від того, з ким зустрівся, чию думку почув, які матеріали в роботу взяв. А хто це все організовує - глава Адміністрації президента. Тому таку увагу викликала до себе фігура нового призначенця - молодого (44 роки) керівника АП Антона Вайно.
Дуже помиляються ті, хто сьогодні розчаровано каже про нього - «легковаговик», «протокольщик», «адмінприслуга». Особливість бюрократії - будь-якої, а тим більше авторитарної - в тому, що чиновник, який зайняв значну посаду, вагу знаходить дуже швидко. Це станеться і з Антоном Едуардовичем, якщо він втримається на своїй посаді досить довго.
«ВАЙНО ЗАВЖДИ ЖИВИЙ!»
Балтія взагалі, й Естонія зокрема, є сьогодні одним із найбільш помітних місць напруженості на кордоні Російської Федерації. Тому призначення на одну з вищих - за фактом - державних посад країни вихідця з «національної республіки» (як це називалося раніше) - історія надзвичайно цікава. Тим більше, що дід Антона - Карл Генріхович Вайно - з 1978 по 1988 був, як би це сказати зрозуміліше... Естонським Щербицьким, тобто главою Компартії Естонії, призначенцем, нав'язаним Москвою Талліну (тоді ще з однією «н»), який жорстко проводив центральну лінію «великої столиці». А це означає - таким, якого не дуже "любило" місцеве населення, особливо національна інтелігенція.
В Естонії, де народився новий кремлівський призначенець і де ціле десятиліття правив його дід, коли виголошують прізвище Вайно - багато здригаються, немов від удару струмом. До таких людей належить і один з авторів матеріалу - звідси особисті подробиці.
На кожній осінній та весняній демонстрації ми з однокласниками тупотіли повз трибуни таллінською Площею Перемоги (Вийду Вяльяк) - тією самою, яка тепер називається Площею Свободи (Вабадузе Вяльяк). Ми розмахували паперовими квітами та кричали за вказівкою: «Елагу суур октобер!» (Хай живе Великий Жовтень! - на плакатах тоді писали саме так, з великої літери). А на трибунах, у самому центрі, в оточенні поплічників, стояв він, Карл Вайно. І доброзичливо махавав нам у відповідь. А після демонстрацій єхидні школярі співали, переінакшуючи слова відомої пісні: «Вайно завжди живий! Вайно завжди з тобою!..».
Естонцям було від чого пройматися злістю. Вайно насаджував двомовність, що вело до поступового витіснення естонської мови російською. Сам Карл Генріхович, народившись та виросши у Томську (його батько, комуніст Генріх Вайно біг туди з Естонії після невдалого більшовицького заколоту), естонською володів кепсько. Тому прямого спілкування з народом не любив, надавав перевагу засіданням та нарадам - особливо в містах російськомовного сходу Естонії (багато в чому - аналог українського південно-сходу). Карл Вайно підтримував політику рекрутування робочих кадрів з Росії. На початку перебудови Вайно був знятий Москвою через протестні настрої 1987 року. При цьому він встиг запросити у центру дозвіл на проведення силової операції, про що розповідається в книзі місцевих журналістів «Самовизначення та незалежність Естонії». На щастя, до введення військ справа не дійшла. Михайло Горбачов вирішив, що більш правильним рішенням буде замінити непопулярного Карла Вайно на дипломата Вайно Вяльяса. Відбувши до Москви, Карл Генріхович став членом комітету партійного контролю ЦК КПРС, а потім вийшов на персональну пенсію.
Дружина Карла Вайно і бабуся Антона Ганна Іллівна чимало пропрацювала в мінзв'язку Естонії. Але, як згадував персональний шофер голови КПЕ, вона любила співати, у тому числі, в салоні під час поїздки, оскільки у молодості починала кар'єру оперної співачки. Мало не у Великому театрі (можливо, це вже перебільшення). Певна річ, саме в Естонії, в Таллінні зростали та виховувалися діти Карла Вайно - син та дочка. Там же 17 лютого 1972 року з'явився на світ його онук - Антон Вайно.
ДОРОГУ ДІЯЧАМ ПРОТОКОЛУ
«Таємничий», «загадковий», «невідомий»... Такими епітетами нагороджують Антона Вайно ЗМІ, що намагаються знайти найцікавіші факти про нього. А сказати-то особливо й нема чого. Взагалі, складається враження, що така непублічність - великий плюс при підборі кадрів випускником Школи КДБ, який править сьогодні Росією.
Антон Вайно - типовий мажор. Фахівець з Японії. Мабуть, любов до країни висхідного сонця у нього з дитинства. У 80-х він жив у Японії разом з батьками: Едуард Вайно працював тоді в торговому представництві СРСР у Японії. До речі, обидва батьки Антона Едуардовича вільно володіють естонською. І батько - про що свідчать його однокурсники по Талліннському Політехнічному інституту. І мама - за словами колег-журналістів з газети «Радянська Естонія», де Тетяна Вайно працювала до від'їзду до Японії. (Не плутати! В Естонії є її тезка і однофамільниця Тетяна Вайно - відома перекладачка дитячо-юнацької літератури з естонської мови).
А Карл Вайно, до речі, живий - йому 93 роки, мешкає в Москві. Іноді дає інтерв'ю. Наприклад, для знаменитого естонського документального фільму «Диско та ядерна війна» (2009 рік) на камеру чесно розповів, які заходи робив для того, щоб жителі ЕССР не мали можливості дивитися капіталістичне розбещувальне фінське ТБ.
Депутат Держдуми РФ, онук Молотова В'ячеслав Ніконов по-доброму заздрить новому призначенцю: «Я є біографом свого дідуся. А Антон Вайно має можливість зі своїм ще говорити і, природно, що поради мудрої людини завжди важливі...». Що ж, побачимо, що означає ця добре настояна і витримана мудрість «Мейд ін ЦК КПРС».
Але повернемося до Японії. У 1996-му Антон закінчив факультет міжнародних відносин МДІМВ за спеціальністю «японська мова» та відправився на роботу у російське посольство до Токіо. Кажуть, саме там він познайомився з Борисом Єльциним і справив на нього хороше враження. З 2001 року працював в мзсівських структурах у Москві, в 2003 році перейшов до управління протоколу президента. У 2008 році під час «рокіровки» з Медведєвим Путін перейшов до уряду та забрав Вайно з собою, а в 2012 році, знову ж таки разом з Путіним, Вайно повернувся до адміністрації президента.
Які, за відгуками, головні якості нового глави АП? Ну, зрозуміло, - лояльність, відданість керівникові. Плюс чудово чітке виконання своєї роботи. «Апаратник найвищого класу. З тих, хто не допускає помилок», - характеризує Вайно екс-начальник управління внутрішньої політики адміністрації президента Олег Морозов.
ВІД ЛОХУСАЛУ ДО ПИРОГОВА
Після «повернення» Вайно в Естонії чи не в першу чергу заговорили про його місцеву спадщину - сімейну дачу в Лохусалу. Це невелике містечко з сосновим бором на березі Балтійського моря. Відоме тим, що в одній з його бухт затоплені частини військово-транспортного корабля «Йосип Сталін».
Будиночок Вайно - скромний, 70 кв. метрів. Про те, як проводить час Антона на дачі розповів видатний сучасний естонський прозаїк Карл-Мартін Синиярв. За його словами, він познайомився з Вайно під час навчання у сьомому класі. Антон приїхав з батьками до Естонії на літо - ходив брати уроки гітари до відомого співака та гітариста Уно Лоопу, катався на велосипеді, гасав по лісі. Вайно погано говорив по-естонськи, а Синиярв - ледве розмовляв по-російськи, але хлопці знайшли спільну мову. Як згадує Синиярв, на дачі у Вайно було багато платівок із зарубіжною музикою. Хлопці слухали американський рок, глем-метал - Quiet Riot та Motley Crue... Одним словом: «Цілком нормальний хлопець».
Років шість тому, після смерті дідуся по материнській лінії, лохусальский будиночок дістався Антону Вайно. Проте господареві, який йде в гору у великій сусідній країні, було не до нього. Він у Лохусалу не з'являвся. Дача занепадала, розвалювалася. За деякими даними, рік тому вона була, нарешті, продана.
Зовсім інша доля у московських квартир Антона Едуардовича. У декларації про доходи чиновник зазначив: земельна ділянка (2840 кв. м), будинок (454,2 кв. м), квартира (111,7 кв. м) і два машиномісця. Крім того, на дружину Олену і сина Олександра (який пішов по стопах батька, вже закінчив МДІМВ) записана квартира в 155,5 кв. м; дружина також володіє будинком (35,3 кв. м) і земельною ділянкою (3200 кв. м). Розглянемо лише один будинок - той, що площею 454,2 кв. м. Спочатку він був не просто будинком, а невеликий готелем. Принаймні так зазначено у виписці з Росреєстра. У листопаді 2012 року цей готель викупив у попереднього власника Едуард Вайно (нині віце-президент із зовнішніх зв'язків і взаємодії з акціонерами ВАТ «АвтоВАЗ»), а навесні 2014-го він подарував його синові. Орієнтовна вартість будинку за ринковими мірками - близько 200 млн. рублів. Розташовується резиденція в елітному яхт-гольф-клубі «Пирогово» недалеко від Москви.
А тепер головне - найближчі сусіди Антона Едуардовича з «Пирогово»: людина з путінського кола, генеральний директор держкорпорації «Ростех», генерал-полковник Сергій Чемезов, а також міністр промисловості та торгівлі Денис Мантуров, який є головою наглядової ради «Ростеха». Нещодавно до наглядової ради держкорпорації «Ростехнології» включений і Антон Вайно.
Загалом, високо піднеслося пташеня естонської землі. Далеко відірвався від Таллінна й Лохусалу.
«ЯБЛУКО ВІД ЯБЛУНІ...»
Відразу з появою новини про високу посаду, яку отримав Вайно, естонська блогосфера завирувала. Були просто жарти:
«Рука Москви, а рука Москви... А ось вам рука Таллінна!»
«Як багато ще в Росії земель, які неосвоєні естонцями».
«Естонський троль у Кремлі!»
Потім пішов гумор «зі сльозами на очах».
«"Зроблені в Естонії" продовжують керувати. Ще недавно патріарх був з естонськими корінням, тепер - кремлівський діяч. Не знаєш, плакати чи сміятися».
«Так це, виходить, естонці Крим віджали?!» (Це не просте зубоскальство. У Криму, як і на північному Кавказі, є місця компактного проживання естонців, які переїхали туди на «освоєння земель» в часи Російської імперії. Тому відторгнення Криму від України, яка прагне в Європу, для Естонії - також болюча тема).
«Тільки коли Росія забезпечить теплими місцями всіх юніорів Савісаара (проросійськи налаштований мер Таллінна, голова проросійської Центристської партії - Ред.) і дітей Яни Тоом (активістка Центристської партії - Ред.), ми станемо остаточно вільні!»
А у деяких є і катастрофічні передчуття:
«Ну, вітаємо, майбутній губернатор Естляндії!»
«Карл Вайно був проросійським яструбом, чи його родич здатний мислити по-європейськи».
«Яблуко від яблуні...»
Але це все естономовний сегмент. А російськомовні естонці в коментах менш цікаві. Хвалять Антона Вайно, його патрона Путіна. Лають Артема Троїцького, який переїхав до Таллінна і традиційно має протилежну думку. Виражатися більш різко та відверто, схоже, побоюються - можна потрапити під закон про сепаратизм (після відомих подій в Україні балтійські країни дуже серйозно ставляться до цього питання). Залишається тільки хвалитися, ось, мовляв, яку кар'єру може зробити в РФ (як раніше в Російській імперії) будь-який нацмен.
Хто ж сперечається - звичайно, може. Але естонці, як і українці, можуть додати: тільки у тому випадку, якщо в значній мірі відмовиться від своєї національної ідентичності.
КЛІЄНТ «ДІССЕРНЕТУ»
Є в Росії чудова самоорганізована група під назвою «Діссернет». Справа в тому, що у спадок від СРСР залишилася повага до дисертацій та інших відповідних "корочок". Тому всі чиновники та політики масово купують собі дисертації, зляпані спеціальними конвеєрними працівниками науки. А «Діссернет» перевіряє їх на плагіат, на коректність посилань та запозичень. Викрити як інтелектуальних злодіїв вдалося вже дуже багатьох.
Зрозуміло, активісти цієї організації вже зайнялися кандидатською дисертацією Антона Едуардовича під назвою «Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку гірничопромислового виробництва». Вона була захищена у 2013 році в Московському гірничому інституті. Об'єкт дослідження - шахта «Беловська» на Кузбасі. Залишається тільки чекати результатів роботи «Диссернета». А поки можна ознайомитися з авторефератом дисертації.
Але є у Антона Едуардовича і більш сміливі наукові роботи. Ще будучи керівником апарату уряду, він написав у співавторстві з науковим керівником дисертації Антоном Кобяковим (тоді - заступником голови управління президента із зовнішньої політики) кілька економічних, гуманітарних статей до різних журналів. Судячи з їхньої тематики, Антон Вайно розробляє «парадигму попереджувального управління», а також просуває якийсь апарат під назвою «нооскоп».
Що це за диво? Нооскоп - прилад, що дозволяє вивчати колективну свідомість людей, прилад для виявлення та реєстрації змін в біосфері та в сфері діяльності людства - ноосфері. Дата винаходу - 2011 рік. Прилад описаний більш ніж в 50 патентах.
Таким чином, наш новий призначенець вважає можливим осягнення колективного розуму людства - матерії - як реальної, так й емпіричної. Як відомо, концепцію «ноосфери» висунув творець Української академії наук Володимир Іванович Вернадський. Однак він, кажучи про ноосферу як сферу розуму, сферу взаємодії суспільства та природи, не ризикнув розкладати її «по поличках» і тим більше вимірювати якимись приладами.
А от Антон Едуардович Вайно - ризикує. Отже, не боїться маніпуляцій з колективним розумом. Виходить, дуже потрібний кадр для сьогоднішнього Кремля! Найближчим часом побачимо, що це будуть за маніпуляції.
Рита Болотська, Євгенія Богоявленська, Таллінн.
