- Питання про внесення змін, знову ж таки, є частиною внутрішньополітичної риторики. Всі країни ЄС розуміють, що внесення змін в Угоду - неможливе. Особливо якщо пам'ятати, що за це висловилося менше 20% населення Нідерландів - не найбільшої країни в Європі. На даному етапі, мені здається, всі розмови про внесення змін - це, все ж таки, результат політичного маневрування в рамках однієї країни.

- Я не думаю, що розгляд цього питання надто затягуватиметься. Нідерланди не зможуть занадто зволікати, оскільки вони знаходяться під певним тиском з боку Євросоюзу. Решта країн ЄС уже почуваються у невизначеному становищі, адже абсолютна більшість в Європі підтримує асоціацію з Україною. Більше того, асоціація вже працює де-юре завдяки механізму часткового застосування, а також де-факто. З іншого боку, є одна країна, яка не може чітко сформулювати, чого вона хоче, і яким чином вирішити питання. Поза тим, є також рішення Європейської Ради, у якому закликано Раду міністрів закордонних справ внести пропозиції щодо подальших кроків. Це також прояв того, що ЄС чинить певний тиск - щоб міністри закордонних справ теж контролювали процес.

- Про які сценарії розвитку подій ми можемо зараз говорити?

- Зараз можна говорити про три варіанти, які можуть бути запропоновані нідерландською стороною. Перший - уряд пропонує ратифікувати угоду без урахування результатів референдуму, оскільки все ж таки він був консультативний. Другий варіант - уряд Нідерландів погоджується з тим, про що кажуть партії в парламенті, і відмовляється від угоди про асоціацію з Україною. Третє - це те, про що зараз йдеться: Нідерланди намагаються знайти форму, яка дозволила б узяти до уваги думку тих, хто проголосував "проти". З іншого боку, риторика прем'єр-міністра Рютте зараз також стосується і того, що треба взяти до уваги думку й тих, хто проголосував "за", й тих, хто не прийшов на голосування, оскільки виступав категорично проти референдуму. Як на мене, це нова риса. Тому, вірогідно, щось буде оформлюватись в рамках третього сценарію.