- По-перше, питання історичної минулого обох народів набуває зараз більшої актуальності на порядку денному українсько-польських відносин, тому що електорат нинішніх владних політичних сил у Польщі (партія “Право і Справедливість” - ред.) є особливо чутливим до цих питань.

По-друге, ми відкриті до фахового обговорення питань нашої спільної історії на різних майданчиках, які зараз створені. Це і політична площадка - комітет президентів, й експертська прощадка - комісії при Інститутах національної пам'яті обох країн, і громадська площадка - форум партнерства при МЗС обох країн. Ми готові обговорювати ці питання і виходити з того, що потрібно вшанувати пам'ять людей, які загинули на Волині в 1943-1944 роках. І якщо це буде вшанування пам'яті, то до цього з розумінням поставляться українці в Україні і ті наші співвітчизники, які проживають у Польщі. При цьому всьому важливо посилатися на автентичні документи і правду, а не використовувати ці події для маніпуляцій і політичних спекуляцій. Думаю, що ми в змозі виробити правильні підходи до цих подій і я особисто готовий вшанувати пам'ять загиблих поляків 11 липня, якщо це буде організовано на офіційному рівні разом з польським урядом.

- У Польщі ряд громадських організацій наполягають на визначенні “геноцид” у цьому законі щодо злочинів, які українці скоїли проти поляків у ці роки... 

- Кваліфікацю - геноцид це чи не геноцид - мають давати фахівці, експерти, юристи, а не політики. Я вважаю, що злочини проти мирного населення, незалежно від того, хто і з яких мотивів їх вчиняв, не мають виправдання і особи, які їх вчиняли, мають бути названі. Це важливо, щоб не давати будь-якій стороні приводу для спекуляції чи дискредитації всього національно-визвольного руху в Україні, який, з чим погоджуються також польські історики, не справедливо розглядати виключно крізь призму Волині. Як на мене, більш важливо сьогодні фахівцям ретельно, без емоцій, проаналізувати, що спричинило криваві події у наших взаєминах, зробити правильні висновки, щоб подібного більше ніколи не повторилося і щоб знову не давати приводів для радощів тим силам, які не хочуть бачити Україну в Європі і насправді не зацікавлені або навіть бояться міцної українсько-польської дружби. 

Але я впевнений, що всі, від кого сьогодні залежить подальша доля українсько-польських відносин, є достатньо свідомі того, що історія, якою б вона складною і трагічною не була, не повинна впливати на наше сучасне і майбутнє. При цьому важливо, щоб наші народи були достатньо обізнані з історичною правдою, щоб не повторювати помилок минулого і не давати “поживи” для маніпуляцій. Але очевидно на це потрібен час, особливо коли йдеться про теми, які були закриті або вміло сфальсифіковані спецслужбами в радянські часи.  

ФАКТОР РОСІЇ

- Останнім часом у Польщі трапляються випадки, коли видавництва публікують географічні карти з “російським” Кримом, або телеканали демонструють антиукраїнські фільми. Чи це можна до певної міри вважати проявом сили російської пропаганди в Польщі...

- Я не виключаю, що тут діють російські агенти, аби в польському суспільстві проявлялися антиукраїнські тенденції. Російська пропаганда в Польщі діє по-різному: можливо оплачуючи певні послуги, а можливо знаходячи людей, які “прихильно” ставляться до їхніх пропозицій. На жаль, було кілька таких випадків, але добре, шо ці явища не є масовими. Я переконаний, шо польський народ і політикум є настільки свідомим, що не дозволить, аби це поширювалося в широких масштабах.

- Чи зможе Варшава переконати інші країни ЄС в тому, що влітку слід продовжити санкції проти Росії за її агресію в Україні?

- Варшава офіційно займає чітку позицію з цього приводу, і ми робитимемо все можливе у Варшаві і Брюсселі, аби переконати столиці, які мають сумніви щодо доцільності продовження санкцій проти Росії, що це є необхідністю. Це мусить бути нашим спільним завданням. Єдина і солідарна позиція ЄС щодо збереження санкцій проти Росії є важливим інструментом, здатним в результаті припинити російську агресію, допомогти Україні відновити контроль на кордоні з Росією, здійснити деокупацію Криму, що є необхідним для відновлення міжнародно-правового ладу у Європі та світі. 

Розмову вів Юрій Банахевич.