Terorussia. Як Путін воює зі всім світом

Terorussia. Як Путін воює зі всім світом

Аналітика
Укрінформ
Тероризм, як імперський спадок Росії, нині став її головною "глобальною" зброєю у війні проти всього світу

Державний терор, успадкований від радянської імперії, став одним із основних інструментів Кремля у досягненні цілей як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Сприятливі умови для цього створило переплетення криміналу та спецслужб у владі. Саме терор буквально вніс Путіна у крісло президента і допоміг загнуздати заляканих громадян. Карта терору активно використовується російським президентом і в гібридній агресії проти України, і у протистоянні із Заходом та, зокрема, США, в цілому.

ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНИ ЗА МЕТОДИКОЮ ПУТІНА

Анексія Криму весною 2014 року та подальше захоплення російськими диверсантами держструктур і цілих міст на Сході України є не чим іншим, як державним тероризмом з боку РФ з прихованою участю силових структур цієї держави. 

Надалі у терорі проти України путінська Росія вдалася до широкого набору інструментів. Окрім кібертероризму, який Москва активно практикує не лише проти нашої держави, класичним прикладом терору, певно, можна вважати "живий щит" із цивільного населення. «Добро» на його використання, по суті, привселюдно Путін дав 4 березня 2014 року, коли під час прес-конференції заявив, що російські війська під час вторгнення до Криму будуть ховатися за спинами українських жінок і дітей.

Подібну тактику тероризму російські військові застосували не вперше: "живі щити" вони не раз використовували у ході двох війн проти власних громадян у Чечні. Достатньо навести хоча б один із таких випадків, який мав місце під час захоплення с.Самашки 17 березня 1996 року, і який детально описується у доповіді правозахисного центру "Меморіал" "За спинами мирних жителів".

"Кажуть: "Виходьте всі". Вони вигнали нас із підвалу. Кричать: "Залізайте! Залізайте!", матюкались. Самі вони сховалися, стріляють. Трьох посадили на танк, який тут стояв. І цей хлопчик на танку сидів, Тимран, йому шостий рік іде. Його посадили на танк. І ще двох хлопців, трохи старших", – свідчить одна із жительок села, яка разом з іншими людьми похилого віку, жінками та дітьми, переховувалася у напівпідвалі.

"...Коли жінки з дітьми злізли, нам говорять: "Ідіть, ставайте вперед". Ми всі стали попереду танка чи БТРа. Поруч Кока і її пацани. Скрізь обстрілюють", – зазначає інший свідок тих подій.

Після захоплення окремих районів Донеччини та Луганщини і створення визнаних в Україні терористичними організацій "ДНР" та "ЛНР" окупанти фактично легалізували на території "республік" насильство і беззаконня. Практично будь-який представник "силовиків" так званих  "Л/ДНР" може затримати людей за надуманим обвинуваченням, пограбувати, а то й убити. При цьому бойовики Путіна не просто скоюють військові злочини, вбиваючи мирних жителів і катуючи полонених, а й знущаються над тілами загиблих. З детальним переліком злочинів російських терористів, зокрема, можна ознайомитися на сайті "RuSSiaKIlls".

"З початком військової агресії РФ в Україні у низці міст країни відбулася величезна кількість терактів із жертвами серед мирного населення. Так, в Одесі з квітня 2014 року невідомі диверсанти почали підривати військкомати, офіси волонтерських організацій, офіси Приватбанку і об'єкти інфраструктури. Лише завдяки щасливому випадку внаслідок вибухів ніхто не постраждав. У Харкові ж було скоєно 24 теракти, в ході яких загинули й отримали поранення люди", – зокрема пишуть автори "Росія вбиває".

Як зазначає МЗС України, до найбільш трагічних терористичних атак російських військових та їхніх маріонеток слід віднести збиття літака малайзійських авіаліній рейсу MH17, обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік від Волновахи і смертоносний вибух під час мирного зібрання у Харкові. 

Одним із останніх актів державного терору з боку РФ став замах на вбивство чеченських добровольців Адама Осмаєва і Аміни Окуєвої у Києві. З огляду на затримання пораненого "кілера Кадирова" невдовзі слід очікувати ряду шокуючих, насамперед для європейців,  зізнань щодо терористичної активності Росії, адже раніше кілер встиг "попрацювати" у так званій "диверсійно-розвідувальній групі "Австрія" під дахом посольства РФ у Відні.

До цього було вбивство у Києві екс-депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова, замах на колишнього співробітника ФСБ Іллю Богданова, розстріл у Рівному колишнього офіцера полку спецпризначення ГУР МО України, інші замахи на бійців АТО. Нардеп Антон Геращенко зазначає, що, окрім убивств, які здійснюються так, щоб їх складно було ідентифікувати як замовлені спецслужбами РФ, до диверсійної діяльності агресора слід відносити і масову організацію грабунків, підпалів квартир та офісів, а також заходи, спрямовані на розпалювання міжетнічної ворожнечі.

КДБ ЯК «БАТЬКО» ІСЛАМСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ

Під час весняної сесії Парламентської асамблеї НАТО в Тбілісі Україна передала віце-президенту організації та членам національних делегацій аналітичну доповідь про зв'язки РФ з терористичними організаціями на Близькому Сході та в Середній Азії. Як повідомила на своїй сторінці у Facebook голова української делегації Ірина Фріз, документ містить "факти та аналіз шляхів комунікацій, підтримки та координації дій РФ з "ІДІЛ", "Талібан", "ХАМАС", "Хезболла" тощо".

Сама доповідь поки не є публічно доступною, тому поки що зарано говорити, про який рівень "підтримки та координації" на сьогодні між путінською Росією та терористами Близького Сходу і Центральної Азії наразі йде мова. Втім, якщо взяти до уваги той факт, що нинішні російські спецслужби є наступниками радянського КДБ, то російські «вуха» можуть сильно стирчати з-під чалми чи куфії ісламського тероризму.

Найбільш високопоставлений офіцер розвідки країн радянського блоку, який втік на Захід, радник тодішнього президента Чаушеску та діючий керівник зовнішньої розвідки Румунії Іон Міхай Пачепа стверджує, що «батьком» ісламського тероризму є саме радянський КДБ кінця 1960-х – початку 1970-х років. 

Тоді, в рамках "всесвітньої боротьби з капіталізмом", а, по суті, терористичної війни проти Західної Європи та США, Радянський Союз зробив ставку на низку диктаторських арабських "соціалістичних" режимів, здійснюючи, у тому числі, таємну програму з їх озброєння зброєю масового ураження: Лівія (Муамар Каддафі), Сирія (Хафез аль-Асад), Ірак (Саддам Хусейн) та "Організація визволення Палестини" (Ясір Арафат), до яких згодом приєдналася КНДР (Кім Ір Сен). 

Як стверджує румунський генерал, всесвітня терористична діяльність "палестинських" арабських екстремістів з Близького Сходу, зокрема вибухи, політичні вбивства, угони пасажирських літаків, була ідеєю і розробкою керівництва Першого головного управління КДБ (зовнішньої розвідки - Авт.). В рамках секретної програми у мусульманські країни надсилалися сотні агентів, тонни озброєння та вибухівки, тисячі копій пропагандистських матеріалів для заподіяння шкоди США та Ізраїлю. 

Як стверджував у своїх зізнаннях Пачепа, на якого у подальшому полювали люди Каддафі, Арафата і знаменитий терорист «Карлос Шакал», саме багаторічний очільник ПГУ КДБ Сахаровський, є "батьком міжнародного тероризму". 

"У сучасному світі, коли ядерна зброя зробила використання військової сили застарілим методом, тероризм має стати нашою основною зброєю", – переповідав румунський генерал слова Сахаровського, з яким був знайомий особисто. 

За словами Пачепи, наприкінці 1960-х років КДБ перетворило захоплення літаків на інструмент терору, а фінансована ним «Організація визволення Палестини» лише у 1969 році захопила 82 літаки. Як стверджує Пачепа, тоді, стоячи перед картою з червоними прапорцями на місці захоплення літаків, Сахаровський хвалився, що це його "особистий винахід".

У 1968-1978 роках румунські спецслужби, які створювалися під керівництвом Сахаровського, щотижнево відправляли два вантажних літаки зі зброєю для палестинських екстремістів у Ліван. А в архівах секретної служби НДР «Штазі» є документ про відправку в Ліван лише у 1983 році автоматів Калашникова та боєприпасів до них на суму майже 2 млн дол. 

Комуністична Чехословаччина направила ісламським терористам близько тонни позбавленої запаху пластичної вибухівки Semtex-H. Арафат і його куратори з КДБ готували групу "командос" у складі ОВП для захоплення у заручники американських дипломатів у суданському Хартумі. 

Про ці та багато інших операцій і терактів під керівництвом КДБ розповів Пачепа. Всього за час його роботи у румунській розвідці КДБ "таємно взяло відповідальність" за 11 терактів на території Ізраїлю, у тому числі напад на аеропорт "Бен-Гуріон" 1972 року та вибухи у Єрусалимі 1975 року.

Окрім підтримки ісламських терористів, у 1971 році КДБ також розпочало операцію "Тайфун", в рамках якої підтримувані Комітетом організації лівого типу розгорнули кампанію терору у Європі, зокрема, в Німеччині та Італії з метою розколу НАТО. Саме тоді активно заявили про себе "Червона бригада" в Італії, "Фракція Червоної армії" у Німеччині, а також одіозний Ілліч Рамірес Санчес, названий на честь "дєдушкі Лєніна". Цей терорист, більш відомий під прізвиськом "Карлос Шакал", здобув освіту в Москві, пройшов тренування в кубинських та радянських таборах і деяких час жив у комуністичній НДР.

Власне, одним із останніх прикладів того, що спадкоємці КДБ не змінили свого підходу в цьому напрямку, є повідомлення шведської прокуратури про те, що шведи-націоналісти, які влаштували вибухи у Гетеборзі наприкінці 2016-го - початку 2017 років, пройшли перед цим військову підготовку в Санкт-Петербурзі (РФ). Саме там, у таборі неонацистської організації “Русское имперское движение”, яке також готує і найманців для війни на Донбасі (хтось сумнівається, що без участі ФСБ?), шведи й навчилися виготовляти бомби. 

ПУТІНСЬКА "СМИЧКА" З СУЧАСНИМИ ТЕРОРИСТАМИ

На думку колишнього високопоставленого румунського розвідника І.Пачепи, сьогодні в арабському світі Кремль продовжує ту ж політику, що й за часів керівника КДБ Андропова –  підтримує радикальні і терористичні угруповання. У той час як США після 11 вересня 2001 року оголосили війну тероризму, Москва робить усе, щоб підтримувати антиамериканізм у Європі, надихаючи через своїх агентів ліві рухи на акції протесту проти політики США. 

Колишній співробітник радянського КДБ і Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Жирнов, який у 2001 році втік до Франції, переконаний, що сьогоднішня путінська Росія, яка все ще ностальгує за міццю СРСР та просування ним глобальної моделі світу, втім, не має наразі не те що моделі для світу, а й для своїх громадян. Не грають у комунізм, революцію й боротьбу з імперіалізмом і арабські терористи – "вони зайняті собою і глобальною стратегією радикального ісламу", вирішенням своїх проблем, як то протистояння по лінії суніти-шиїти. Однак існує спільний "ворог" – США і Захід, і Путін намагається грати на цьому, хоча й не може багато запропонувати, стверджує колишній розвідник-нелегал.

"Але Путіну самому потрібен тероризм як чинник міжнародної напруженості. Тому я впевнений, що у путінського режиму сильні нелегальні зв'язки на оперативному рівні (СЗР, ГРУ, ФСБ). І у нас є свій канал впровадження агентури – Чечня, Татарстан та інші ісламські автономні республіки", – заявляє Жирнов.

На його переконання, після приходу до влади Путіна цілі й методи російських спецслужб і атмосфера в керівництві розвідки або не змінилася, або поступово відроджується в старому варіанті. "І путінська смичка з сучасним арабським тероризмом – в цинізмі і пошуку спільних ворогів на Заході. За принципом: чим сильніше каламутити там воду, тим простіше вести переговори із Заходом з позиції сили", – стверджує колишній розвідник радянської, а згодом і російської спецслужби.

При цьому, підкреслює Жирнов, Путіну досить добре вдається маніпулювати не глобальним тероризмом, як це було за Андропова, а окремими групами, і навіть проводити свої акції під їхнім прапором і тягати каштани з вогню на Заході. За його словами, схема дуже проста: "Щоразу, коли падають його акції серед цивілізованих держав, дивним чином активізується терористична діяльність проти Заходу, що штовхає Путіна в його обійми".

РОСІЙСЬКА ЗБРОЯРНЯ ДЛЯ ТЕРОРИСТІВ

Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm у грудні 2014 року опублікувала цікаве розслідування про Росію як "найбільшого постачальника зброї для терористів, міжнаціональних конфліктів і криміналітету".

Так, один із найбільших скандалів виник у травні 2008 року, коли стали відомі плани вже колишнього президента Венесуели Уго Чавеса забезпечити російською зброєю бойовиків терористичної організації "ФАРК", що діють у Колумбії. Навряд чи така авантюра могла пройти без відома Росії. Пізніше в руки урядових військ Колумбії стали потрапляти російські автомати, вилучені у бандформувань "ФАРК" і місцевої наркомафії.

Іншим, ще більшим ринком збуту нелегальної російської зброї стала Африка, в низці країн якої точаться перманентні збройні конфлікти, і куди заборонено постачати зброю. Найбільшим перевалочним пунктом російської зброї на шляху до Африки став Тенеріфе, хоча не гребували в Москві і використанням поставок під виглядом гуманітарних вантажів. Особливу увагу до проблеми російської зброї на світовому чорному ринку привернули пригоди судна Arctic Sea влітку 2009 року. За різними версіями, на борту судна були крилаті ракети для Ірану чи зброя для одного з африканських режимів.

Ще одним ринком збуту нелегального російського озброєння є Південно-Східна Азія. Втім, як підкреслюють в InformNapalm, з особливим розмахом російські торговці смертю діяли і діють на Близькому Сході: "Тут Росію викрили в поставках зброї терористичним організаціям "ХАМАС", "ІД" і "Хезболла". Посередником, як правило, виступав правлячий в Сирії режим Асада".

Зокрема, у 2014 році ізраїльські військові вилучили у секторі Газа у бойовиків "ХАМАС" сучасні російські протитанкові керовані ракети "Корнет". За припущенням InformNapalm, озброєння могло потрапити в Газа на російському кораблі з гуманітарним вантажем. Ще раніше, у квітні 2011 року, бойовики "ХАМАС" обстріляли ізраїльський шкільний автобус з ПТРК "Корнет", що призвело тоді до дипломатичного скандалу між Ізраїлем та Росією.

Однак набагато більшим клієнтом російського тіньового збройного бізнесу є ліванська "Хезболла", представники якої, поряд з керівництвом "ХАМАС", не такі вже й рідкісні гості у Москві. 

Спецслужби Ізраїлю неодноразово викривали Кремль у поставках "Хезболла" озброєння російського виробництва: ракет, боєприпасів, стрілецької зброї. Ті ж "Корнети", а також РПГ-29 "Вампір" (до речі, він був прийнятий на озброєння Збройних Сил СРСР  у 1989 році, однак його серійне виробництво для армії СРСР та РФ не велося) ефективно застосувалися бойовиками "Хезболли" проти ізраїльських "Меркав" у 2006 р. Російські "Корнети", але вже проти американських "Абрамсів", у 2014 р. використовували і бойовики нинішньої "Ісламської держави" (раніше – "Ісламська держава в Іраку та Леванті").

Власне, було зафіксовано і використання російських "Вампірів" іракськими бойовиками проти американських "Абрамсів", а також радикальною ісламістською опозицією, яка воює проти Асада. 

Так, у липні 2014 року "журналіст" російського пропагандистського каналу ANNA News Андрій Філатов опублікував зйомки в Сирії, на яких російський Т-72, який належав силам Асада, був підбитий бойовиками з РПГ-29 "Вампір". Після цього пропагандист дивувався, яким чином  "унікальна російська зброя РПГ-29" потрапила до рук вахабітів, поставивши низку "простих»  запитань: "Чому на озброєнні російської армії та її союзників досі не стоїть такий страшний та ефективний протитанковий засіб РПГ-29 "Вампір", який був прийнятий на озброєння армії СРСР?...Хто саме винен у тому, що зброя, яка офіційно не продається, опинилася в руках тих, хто привселюдно закликає  викрадати та вбивати громадян РФ?". 

"Секретом Полішинеля" залишається і співпраця Москви ще з радянських часів з курдською організацією "Робітнича партія Курдистану", визнаною в багатьох країнах, зокрема США та ЄС, терористичною організацією, яка вже понад 30 років веде збройну боротьбу з урядом Туреччини за курдську автономію. Яскравим доказом цієї співпраці, яка не припинилися, стало "раптове" збиття бойовиками РПК турецького армійського вертольота з ПЗРК "Ігла" 13 травня 2016 р. – через кілька місяців після збиття Туреччиною російського Су-24 на кордоні з Сирією. Пізніше, у квітні 2017 року, генштаб Туреччини також повідомляв про виявлення в одному з сховків РПК ПЗРК "Ігла" російського виробництва.

Як ідеться у статті InformNapalm, також є підстави звинуватити Кремль і в принаймні непрямому постачанні зброї терористичному угрупованню "Ісламська держава". 

"Тривалий час ІД воювала проти Асада лише формально, атакуючи в основному сирійських повстанців, курдів, сунітські повстанські групи. Діяли переважно вздовж кордонів Сирії та Іраку з Туреччиною – тобто там, де повинні пройти траси нафто- і газопроводів у Європу. Відкрито передати зброю бойовикам росіяни не могли – Росія офіційно визнала ІД терористичною організацією. Тоді було провернуто ряд афер – інсценування штурмів бойовиками ряду баз сирійських урядових військ. Асадіти відходили без бою, залишаючи цілою базу і гори озброєння. По суті, відбувалася прихована поставка під виглядом трофеїв. Примітно, що коли відносини ІД і режиму Асада розладналися, об'єкти урядових військ уже захоплювалися в результаті запеклих штурмів і з уже знищеною зброєю", – зазначають у розвідувальній спільноті.

В іншій статті щодо здачі російської бази в Пальмірі InformNapalm вказує на те, що на російській базі було залишено "все, що вкладається в концепцію мобільної партизанської тактики ІДІЛ і те, що для неї потрібно": станкові великокаліберні кулемети ДШКМ для "джихадмобілів", зенітки ЗУ-23-2 для ган-траків, гранати для РПГ і велика кількість стрілецької зброї та боєприпасів. Особливу увагу в цій ситуації привертають покинуті засоби протиповітряної оборони (ППО), які можуть загрожувати силам коаліції на чолі зі США. 

Поряд із цим, раніше повідомлялося, що на території тимчасово окупованої Донецької області, у Комсомольському Старобешівського району, за допомогою російських фахівців налагоджено виробництво переносних "Град-П" ("Партизан"). За деякими даними, налагоджені в цехах ПАТ "Комсомольське рудоуправління" виробничі потужності великі і не відповідають масштабам використання російсько-терористичними військами "Град-П" в зоні проведення АТО, тож можуть йти "на експорт". 

Інший цікавий факт – підрив у січні 2016 року на окупованій території Донбасу вантажівки бойовиків, в якій знаходилися переносні реактивні установки (ПРПУ) 9П132 "Град-П" з інструкціями арабською мовою. Як зазначав тоді "Інформаційний спротив", це могло б бути доказом "прямого зв'язку між російськими терористами і бойовиками "ІДІЛ". 

Власне, конфлікт у Сирії, де на боці підтримуваного Москвою Асада воюють низка недержавних формувань, головним чином, організованих Іраном, серед яких іракці, ліванці (передусім у складі загонів "Хезболли", палестинці, пакистанці, афганці – дає змогу росіянам встановити необхідні контакти з багатьма з цих ідейних бійців та найманців.

ЇХНІ ЛЮДИ В ІДІЛ  

Це поки що не доведений факт, але російські спецслужби дійсно могли мати деякі контакти в керівництві "Ісламської держави" через старі зв'язки з колишнім керівництвом Іраку, офіцерами армії, спецслужб та інших силових структур Саддама Хусейна. 

Як вважають багато експертів, фактичним конструктором та закулісним керівником ІДІЛ міг би бути саме права рука Хусейна - Іззат Ібрагім ад-Дурі. Саме він очолив у подальшому іракське відділення панарабської партії "Баас" та так званий "світський" рух опору після повалення іракського режиму в результаті вторгнення американців у 2003 році, створивши підпільну структуру "Вище командування джихаду та звільнення". Його головною рушійною силою стала очолювана ад-Дурі "Армія людей ордену Накшбанді". Припускається,  що саме це "командування" і відкомандирувало в ісламістське підпілля групу офіцерів на чолі з "Хаджі Бакром". Як вважається, саме цей полковник розвідслужби Хусейна ретельно спланував створення організації, яку сьогодні усі знають як "Ісламська держава" або ІДІЛ (на базі "Ісламська держава Іраку", яка раніше була "Аль-Каїдою в Іраку). 

Поряд із цим, сьогодні Росія є одним з важливих постачальників бойовиків для ІДІЛ, де російська мова разом з англійською, фактично є  другою та третьою "офіційними" мовами "халіфату". 

За даними ФСБ, станом на грудень 2015 року близько 2900 росіян поїхали воювати на Близький Схід. При цьому, за офіційними даними, 90% із них залишили РФ у другій половині 2013 року.  Як стверджується у розслідуванні Reuters, такий масовий відплив радикалів з Росії носив досить організований характер та відображав загальну тенденцію – Москва хотіла мінімізувати ризик терактів, особливо перед та під час Олімпіади у Сочі. Тож спецслужби і поліція не тільки заплющували очі на виїзд ісламських радикалів, а навіть навпаки, спонукали до цього, а в окремих випадках – усіляко сприяли.

Журналісти знайшли принаймні 6 таких російських ісламістів, які виїхали з країни за допомогою чи з відома влади, а потім опинилися в лавах терористичних угрупувань у Сирії. Одному з радикалів, якого розшукували через причетність до терористичної діяльності, ФСБ зробило новий паспорт і навіть купило квиток в один бік до Стамбула. Інший, який незадовго до від'їзду був затриманий за зберігання вдома вибухівки, зміг безперешкодно разом із сім'єю пройти паспортний контроль в міжнародному аеропорту Москви. 

З великою вірогідністю можна припустити, що під час цього "вигнання" ФСБ проводило й активні заходи із впровадження своєї агентури у терористичні організації, передусім у структури "ІДІЛ". 

8 травня 2017 року ІДІЛ опубліковало відео страти російського громадянина Євгена Петренка, від якого влада Росії традиційно відмовилася. На відео чоловік, про захоплення якого стало відомо у вересні 2016 року, стверджував, що є капітаном ФСБ з "другого оперативного відділу ФСБ", який "займається оперативно-розшуковою діяльністю по тероризму, а також вербуванням та відправкою завербованих агентів".

Перед стратою покинутий своєю країною російський оперативник назвав керівників свого відділу та пріоритетні напрямки роботи, розповів, де проходив підготовку в Москві та які завдання виконував до відправлення у Сирію і на території Халіфату.

"Пріоритетними сьогодні місцями є Кавказ, Сирія, Туреччина. Безпосереднім керівником другого відділу є Мальований Олександр Васильович, у званні генерал-лейтенанта. У нього є донька по імені Маша, яка також є офіцером ФСБ, займається підготовкою агентів ФСБ з числа жінок. Саме вона займалася підготовкою агента Караєвої Ельвіри, яка була страчена у 2016 році "Ісламською державою", - заявляв Петренко. 

Зі слів чоловіка, перед відправленням до Сирії, йому вдалося проникнути в ряди "моджахедів Кавказу" через родичів Джохара Дудаєва, які проживають у Казахстані, і навіть увійти в оточення ватажка "Імарат Кавказ" Доки Умарова, який став довіряти йому "відповідальні доручення". 

"Безпосередньо перед відправленням в "Ісламську державу" я проходив підготовку на явочній квартирі ФСБ у місті Москва, вулиця Садово-Спаська, 21, квартира 49 – де проходять усі агенти другого відділу", –  розповів  Петренко. – Серед завдань роботи на території  «Халіфату" - збір інформації про бойовиків ІДІЛ, а також проникнення у спецслужби чи керівництво «Халіфату».  

На відео чоловік також стверджує, що терористи ІДІЛ уже стратили 5 агентів ФСБ і називає їхні імена та кураторів.

Між тим, не слід виключати, що, окрім збору інформації про бойовиків  ІДІЛ та заплановані терористичні акти, оперативники російських спецслужб, особливо ті, яким вдалося проникнути у "спецслужби чи керівництво «Халіфату" можуть бути змушені  виконувати і незаконні вказівки своїх кураторів з Росії – у рамках "каламутнення  води, щоб вести із Заходом переговори з позиції сили", примусу до "спільної боротьби" з тероризмом. 

Наразі міжнародна коаліція за підтримки місцевих сил проводить все більш ефективніші дії проти бойовиків ІДІЛ, стискаючи підконтрольну терористам територію. У разі продовження  успішного наступу в Іраку та Сирії слід очікувати масової міграції "іділівців" за межі цих країн – як додому, так і в нові нестабільні країни зі сприятливим для них середовищем. Серед таких членів ІДІЛ можуть бути й ті ж агенти російських спецслужб, які на нових місцях продовжать діяти в інтересах РФ (у тому числі, по "антитерористичній" темі) у рамках згаданого екс-розвідником Жирновим "каламутнення води" для перемовин із Заходом, переговорів з позиції сили та примусу до "спільної боротьби" з тероризмом. 

НОВІ УЛЮБЛЕНІ ДЖИХАДИСТИ – ТАЛІБИ

 З огляду на підігрування радикалам, у своєму протистоянні зі США Росія незабаром може отримати новий союзника – визнаний Радбезом ООН терористичною організацією рух "Талібан". 

У Москві продовжують розглядати Афганістан як сферу свого впливу та намагаються забезпечити собі важелі впливу для перешкоджання політичному врегулюванню для контрольованої дестабілізації ситуації в країні. Це має демонструвати нездатність НАТО на чолі зі США забезпечити безпеку: мовляв, без співпраці з Росією вирішити афганську кризу, олію у вогонь якої підливає сам Кремль, неможливо.

У грудні 2015 року спецпредставник Путіна по Афганістану Замір Кабулов, прикриваючись ширмою боротьби з ІДІЛ, заявив, що "інтереси талібів і без стимулювання об'єктивно збігаються з нашими" та вказав на наявність у росіян "каналів зв'язку для обміну інформацією" з "Талібаном". 

Далі, пише американське видання The Daily Beast у статті "Ворог мого ворога. Нові улюблені джихадисти Росії: Талібан", Кабулов стверджував, що "Талібан", який продовжує скоювати криваві теракти по всій країні, у тому числі проти самих афганців, – це така собі "місцева сила". За його словами, таліби вже не сповідують ідеї глобального джихаду і "шкодують", що були прибічниками колишнього лідера "Аль-Каїди" Осами бін Ладена. 

 Як зазначає американський журналіст, хтось має передати ці слова представника Путіна «медіа-департаменту» "Талібану", де про це не в курсі й раніше випустили ролик, у якому відкидають "мирні переговори" із Заходом і підтверджують свій альянс з "Аль-Каїдою". 

А командуючий місією НАТО і США в Афганістані Джон Ніколсон стверджує, що Росія не просто прагне легітимізувати угрупування, визнане ООН терористичним, а й вже перейшла до постання зброї "Талібану".

Нагадаємо, що це відбувається після 10 років війни СРСР в Афганістані, збройної та фінансової підтримки афганськими "моджахедами" своїх "колег" у Чечні часів війни Ічкерії за незалежність, визнання її «Талібаном», закликів до "джихаду" проти РФ і відповідних заяв Москви про можливість превентивних  ударів по базах терористів у Афганістані. Тепер у росіян і талібів – спільні інтереси...

*  *  *

В усій цій «грі в тероризм» росіянам слід усвідомлювати, що, нацьковуючи дикого звіра проти когось, вони з часом можуть зіткнутися з ситуацією, коли той звір накинеться й на них самих.

Василь Короткий, Київ.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-