ЗАКОН УКРАЇНИ
Верховна Рада України постановляє:
Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу та правові відносини у цивільних справах, укладений 02 серпня 2018 року в м. Бразиліа, який набирає чинності через тридцять (30) днів від дати отримання через дипломатичні канали останнього письмового повідомлення, яке підтверджує, що внутрішні процедури, необхідні для набрання цим Договором чинності, виконані Сторонами, ратифікувати (додається).
Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
м. Київ
14 січня 2020 року
№ 452-IX
ДОГОВІР
між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу та правові відносини у цивільних справах
{Договір ратифіковано Законом № 452-IX від 14.01.2020}
Україна та Федеративна Республіка Бразилія, які далі іменуються "Сторони",
сповнені бажання подальшого розвитку дружніх відносин та зміцнення міжнародного правового співробітництва у цивільних справах на основі принципів державного суверенітету, рівності прав та невтручання у внутрішні справи,
вирішили укласти цей Договір про міжнародне правове співробітництво у цивільних справах, домовившись про таке:
ГЛАВА І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Сфера застосування
Сторони надають одна одній відповідно до цього Договору найширший обсяг міжнародного правового співробітництва у цивільних справах, що охоплює цивільні, комерційні та адміністративні справи, включаючи визнання та виконання судових рішень у таких справах, а також вироків у кримінальних справах в частині цивільного позову про відшкодування шкоди відповідно до їх національного законодавства.
Стаття 2
Предмети запитів про взаємну правову допомогу
1. Правова допомога згідно цього Договору включає:
a) вручення документів;
b) збирання і передачу доказів, включаючи проведення експертизи;
c) отримання заяв та показань;
d) отримання та виконання забезпечувальних заходів таких як постанови про арешт, конфіскацію та інші заходи, що стосуються майна та прав;
e) розподіл і повернення активів;
f) отримання інформації стосовно законодавства, правил, судових рішень та судової практики; і
g) надання будь-якого іншого виду міжнародної правової допомоги в цивільних справах, яка не заборонена законодавством Сторін.
Стаття 3
Доступ до правосуддя
1. Для захисту своїх прав, свобод та інтересів громадяни будь-якої зі Сторін та особи, що постійно проживають на її території, мають вільний доступ до правосуддя і такі самі права та обов'язки у провадженні на території іншої Сторони на тих самих умовах, як і громадяни цієї Сторони та особи, що постійно проживають на її території.
2. Громадяни та особи, що постійно проживають на території однієї Сторони, звільняються на території іншої Сторони від сплати судових витрат та внесення застави за подання позову, оскарження до судів або інших компетентних органів, їм надається безоплатна правова допомога на тих самих умовах і у тому самому обсязі, що і громадянам та особам, що постійно проживають на території цієї Сторони.
3. Коли особі надано право на одержання безоплатної правової допомоги на території однієї зі Сторін під час провадження, внаслідок якого постановлено рішення, ця особа має право без нової перевірки на таку саму безоплатну правову допомогу на території іншої Сторони з метою визнання або виконання цього рішення.
4. Положення цієї статті застосовуються так само і до юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства будь-якої зі Сторін.
Стаття 4
Центральні органи та порядок зносин
1. Запити про правову допомогу надсилаються через Центральні органи Сторін.
2. В Україні Центральним органом є Міністерство юстиції. У Федеративній Республіці Бразилія Центральним органом є Міністерство юстиції.
3. Будь-які зміни у призначенні Центрального органу однією Стороною негайно повідомляються через дипломатичні канали іншій Стороні.
4. Для цілей цього Договору Центральні органи зносяться між собою безпосередньо.
5. Запит про допомогу складається письмово. У термінових випадках Центральний орган запитуваної Сторони може прийняти запит в іншій формі, включаючи запити, подані електронними засобами зв'язку. У будь-якому такому винятковому випадку запит підтверджується наданням підписаного письмового примірника запиту якнайшвидше після цього, якщо тільки Центральний орган запитуваної Сторони не погодиться на інше.
Стаття 5
Мова
1. Запити про правову допомогу та супровідні документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладами на державну мову запитуваної Сторони, якщо Центральні органи не домовилися про інше у кожному окремому випадку.
2. Документи, отримані в результаті виконання запиту, можуть не перекладатися.
3. Для цілей цього Договору Центральні органи Сторін користуватимуться англійською мовою.
Стаття 6
Обмін інформацією
Центральні органи Сторін на запит на взаємній основі надають один одному інформацію про своє законодавство, судову практику та правозастосування в їхніх державах щодо правових питань, які складають предмет цього Договору. Переклад інформації на державну мову запитуючої Сторони не вимагається.
ГЛАВА II
ПРАВОВА ДОПОМОГА
Стаття 7
Зміст запитів
1. Запит про правову допомогу включає:
a) назву та адресу запитуючого органу;
b) назву справи і характер провадження, в якому запитується правова допомога, та імена сторін провадження;
c) детальний опис запитуваного заходу, інформації або доказу, які мають бути отримані;
d) мету запитуваного заходу;
e) за можливості, повний і чіткий опис особи, якої стосується запит, у тому числі його/її роль у провадженні, повне ім'я, адресу, дату та місце народження і, коли можливо, ім'я його або її батька та матері, номер паспорта фізичної особи або найменування та адресу юридичної особи, а також інші дані, необхідні для виконання запиту;
f) перелік запитань, які слід поставити в запитуваній Стороні, коли захід передбачає допит особи; та
g) будь-яку іншу необхідну інформацію для виконання запиту відповідно до характеру провадження.
2. Запит про вручення викликів до суду має бути переданий запитуваній Стороні принаймні за сто вісімдесят (180) днів до дата засідання.
3. Запит про правову допомогу та супровідні документи до нього мають бути підписані посадовою особою запитуючого органу із зазначенням місця і дати.
4. Якщо документи, отримані запитуваним органом, не підготовлені відповідно до попередніх пунктів цієї статті, запитувана Сторона просить запитуючу Сторону надати необхідну інформацію чи документи або негайно повертає пакет документів запитуючій Стороні для дооформлення.
Стаття 8
Відмова у наданні допомоги
1. Правова допомога не надається, якщо вважається, що надання такої правової допомоги призвело б до порушення суверенітету, безпеки або публічного порядку запитуваної Сторони. Запитуючій Стороні повідомляють про причини відмови у письмовій формі.
2. У виконанні запиту не може бути відмовлено тільки на тій підставі, що відповідно до її внутрішнього законодавства запитувана Сторона має і виключну юрисдикцію щодо предмету справи, або що її внутрішнім законодавством не передбачено право на позов щодо нього.
Стаття 9
Виконання запитів
1. Запит про правову допомогу виконується відповідно до законодавства запитуваної Сторони. Однак запитувана Сторона дотримується будь-якого спеціального способу чи процедури, які чітко вказані у запиті у тій мірі, в якій це не суперечить її законодавству або практиці.
2. Запити виконуються без зволікань.
3. Запитуючій Стороні на її запит повідомляється про час і місце проведення судового засідання з тією метою, щоб заінтересовані сторони та їхні представники, якщо такі є, могли бути присутні. Центральні органи обмінюються такими запитами та відповідями на них.
Стаття 10
Забезпечувальні заходи
На запит компетентного органу запитуючої Сторони забезпечувальні заходи вживаються, застосовуються та примусово виконуються в запитуваній Стороні в тій мірі, в якій це відповідає її законодавству, якщо вони підлягають примусовому виконанню в запитуючій Стороні, у відповідності з положеннями статей 8 та 9 цього Договору.
Стаття 11
Вручення документів
1. Запитувана Сторона вручає документи відповідно до свого чинного законодавства, якщо документи складені мовою запитуваної Сторони або супроводжені перекладом на неї.
2. Якщо документ не може бути вручено за адресою, зазначеною у запиті про вручення, запитувана Сторона вживає необхідних заходів для встановлення правильної адреси. Якщо правильну адресу встановити неможливо, запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону та повертає їй документи.
3. Вручення документів підтверджується відповідно до правил, що діють на території запитуваної Сторони. Вручення підтверджується підписом особи, якій вручено документи. У підтвердженні повинні бути зазначені дата і місце вручення, а також ім'я особи, якій вручено документ.
Стаття 12
Виклик свідка або експерта за кордон
1. Свідок або експерт, який на виклик добровільно з'явився до компетентного органу запитуючої Сторони, не може на території цієї Сторони переслідуватися, затримуватися або бути покараним за кримінальне правопорушення, вчинене до прибуття на цю територію.
2. Свідок або експерт позбавляється цього імунітету, якщо він не залишив територію запитуючої Сторони протягом п'ятнадцяти (15) днів з моменту повідомлення запитуючою установою про те, що його присутність більше не є необхідною. Такий період не включає будь-який строк, протягом якого свідок або експерт не міг залишити територію запитуючої Сторони з незалежних від нього причин.
3. Свідки та експерти, які на запит з'явилися на території запитуючої Сторони, мають право отримати від запитуючої Сторони кошти та витрати, пов'язані з проїздом та перебуванням за кордоном.
4. До свідка або експерта, який не з'явився на виклик до компетентного органу запитуючої Сторони, відповідно до цього Договору не може бути застосовано будь-яке покарання або обмежувальний захід, навіть якщо виклик містить повідомлення про покарання за таку неявку.
Стаття 13
Відеоконференція
1. Запитуюча Сторона може звернутися із запитом про отримання заяв і показань та проведення інших процесуальних дій, які можуть бути узгоджені Центральними органами, шляхом відеоконференції.
2. Запитувана Сторона може задовольнити запит на підставі пункту 1 цієї статті у тому обсязі, який є можливим та не суперечить законодавству запитуваної Сторони.
3. Запитувана Сторона негайно інформує запитуючу Сторону про технічну можливість проведення засідання у режимі відеоконференції.
4. Центральні органи або компетентні органи Сторін можуть домовитись про умови та процедури, які застосовуватимуться щодо відеоконференції, перед виконанням запиту.
5. Компетентний орган запитуваної Сторони після завершення відеоконференції складає письмовий протокол, що містить:
a) дату та місце проведення відеоконференції з підписами посадових осіб компетентних органів та особи, що давала показання або заяву;
b) встановлення особи, що дає показання або заяву;
c) повне ім'я та посаду інших осіб у запитуваній Стороні, які брали участь у відеоконференції;
d) зобов'язання або прийняту присягу; і
e) технічні умови, за яких відбулася відеоконференція.
6. Відео або аудіо записи можуть бути надані запитуючій Стороні, якщо Центральні органи Сторін домовились про це.
Стаття 14
Витрати
1. Кожна Сторона несе всі витрати, що виникають на її території при виконанні запиту про допомогу та не вимагає за це відшкодування.
2. Однак запитуюча Сторона покриває витрати щодо:
a) будь-яких витрат і виплат, сплачених свідкам, експертам чи перекладачам;
b) будь-яких коштів для забезпечення явки свідків та експертів; та
c) будь-яких коштів та витрат, що виникли внаслідок застосування спеціальної процедури за запитом.
3. Центральні органи проводять консультації з метою узгодження умов, на яких запит має бути виконано, та способу покриття витрат, якщо Центральний орган запитуваної Сторони повідомляє Центральному органу запитуючої Сторони, що виконання запиту може потребувати витрат чи інших ресурсів надзвичайного характеру або якщо він просить про це з інших причин.
4. У випадках, передбачених у пункті 2 цієї статті, в запиті має бути зазначено повне ім'я та повна адреса на території запитуваної Сторони особи, відповідальної за сплату коштів та винагород.
Стаття 15
Надання документів про особистий стан та інших документів
На належним чином обґрунтований запит суду чи іншого компетентного органу однієї зі Сторін інша Сторона надає копії документів про цивільний стан, а також інших документів, що стосуються майнових і немайнових прав особи, відповідно до її національного законодавства.
Стаття 16
Дійсність документів
1. Всі документи, передані Центральними органами, визначеними для виконання положень цього Договору, звільняються від легалізації та будь-якого іншого виду засвідчення або посвідчення.
2. Документи, видані компетентними органами однієї Сторони, мають таку ж доказову силу на території іншої Сторони для цілей запиту на підставі цього Договору.
Стаття 17
Розподіл та повернення активів
Запитувана Сторона може розглядати запити про розподіл або повернення активів, конфіскованих запитуваною Стороною, за згодою між центральними органами у кожному окремому випадку відповідно до внутрішнього законодавства запитуваної Сторони.
Стаття 18
Переказ коштів
1. Центральні органи обох Сторін застосовують найменш витратні і найбільш ефективні з наявних засобів для переказу коштів, пов'язаного із застосуванням цього Договору.
2. Сторони надають максимальний пріоритет переказу коштів, пов'язаного із застосуванням цього Договору, незважаючи на можливі обмеження, встановлені внутрішнім законодавством, за умови якщо це явно не суперечить Конституції, суверенітету та публічному порядку запитуваної Сторони.
ГЛАВА III
ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Стаття 19
Судові рішення, які підлягають визнанню і виконанню
У межах сфери застосування цього Договору Сторони взаємно визнають та виконують судові рішення у цивільних справах, а також вироки у кримінальних справах в частині цивільного позову про відшкодування шкоди.
Стаття 20
Умови визнання та виконання
Судове рішення, ухвалене в одній Стороні, визнається та виконується в іншій Стороні за умови, якщо:
a) воно були ухвалене компетентним судом;
b) сторони провадження з'явилися до суду або принаймні були викликані з цією метою відповідно до законодавства Сторони, в як'й воно було винесене;
c) рішення набрало законної сили, а відтак підлягає виконанню відповідно до законодавства Сторони, в якій його ухвалили;
d) судами запитуваної Сторони не було винесено остаточного рішення щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; і
e) у суді запитуваної Сторони не триває розгляд справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, розпочатий раніше ніж провадження в суді іншої Сторони.
Стаття 21
Клопотання про визнання та виконання судових рішень
1. Клопотання про визнання та виконання судових рішень розглядається компетентним судом запитуваної Сторони.
2. Клопотання про визнання і виконання судового рішення подається заявником до компетентного суду тієї Сторони, на території якої рішення має бути виконано.
3. Клопотання про визнання та виконання судових рішень може бути також передано за посередництвом Центральних органів або через дипломатичні канали.
4. До клопотання про визнання та виконання додаються такі документи:
a) засвідчена копія судового рішення, офіційний документ, який підтверджує, що судове рішення набрало законної сили, якщо це не зазначено у самому судовому рішенні;
b) якщо судове рішення постановлено заочно, завірена копія викликів або будь-якого іншого документа, який підтверджує, що відповідач був належним чином викликаний до суду;
c) довідка про обсяг, у якому судове рішення було виконано у разі, якщо виконання здійснювалося раніше;
d) переклад документів, зазначених у підпунктах "a", "b" та "c" цього пункту, на державну мову запитуваної Сторони.
5. На документах, передбачених підпунктами "a", "b" та "c" пункту 4 цієї статті, має бути проставлений апостиль, за винятком випадків, коли вони подані у спосіб, визначений у пункті 3 цієї статті.
Переклад цих документів також звільняється від вимоги проставлення апостилю у разі його здійснення у межах юрисдикції запитуваної Сторони.
6. Якщо запитуваному суду необхідні будь-які додаткові пояснення для постановлення ухвали про виконання судового рішення, він може запитати такі пояснення від будь-якої зі сторін або, якщо необхідно, від суду, який ухвалив судове рішення, для з'ясування будь-яких невизначеностей.
7. Суд. компетентний у запитуваній Стороні приймати рішення щодо визнання та виконання судового рішення, не переглядаючи справу по суті, обмежується оцінкою відповідності судового рішення вимогам статті 20 цього Договору.
8. Ухвала про виконання може стосуватися всього рішення або його частини, якщо виконання такої частини цього судового рішення можливо виділити.
9. Клопотання про визнання судового рішення, яке не потребує виконання, має супроводжуватися тільки документами, передбаченими у підпунктах "a" та "d" пункту 4 цієї статті.
Стаття 22
Визнання та виконання мирових угод
Положення статей 19-21 цього Договору щодо судових рішень застосовуються також і до мирових угод, затверджених судами.
ГЛАВА IV
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 23
Консультації
Центральні органи Сторін консультуються щодо застосування цього Договору, як в загальному, так і у зв'язку з окремою справою. Центральні органи також можуть домовитися про такі практичні заходи, що можуть бути необхідними для сприяння застосуванню цього Договору.
Стаття 24
Співвідношення з іншими міжнародними договорами
Цей Договір не обмежує будь-яких прав і зобов'язань Сторін відповідно до інших договорів, сторонами яких вони є.
Стаття 25
Набрання чинності, внесення змін та припинення
1. Цей Договір набирає чинності через тридцять (30) днів від дати отримання через дипломатичні канали останнього письмового повідомлення, яке підтверджує, що внутрішні процедури, необхідні для набрання цим Договором чинності, виконані Сторонами.
2. Цей Договір укладається на невизначений строк. Будь-яка із Сторін Може припинити цей Договір шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні через дипломатичні канали. У цьому разі припинення набирає чинності через шість (6) місяців після дати отримання такого повідомлення іншою Стороною.
3. За згодою Сторін цей Договір може бути змінено окремими Протоколами, які є невід'ємними частинами цього Договору, та набирають чинності згідно з положеннями пункту 1 цієї статті.
4. Запити, подані на підставі цього Договору, застосовуються до будь-якої справи, розпочатої до або після набрання ним чинності.
Укладено у місті Бразиліа 02 серпня 2018 року у двох примірниках, кожний української, португальською та англійською мовами, всі тексти є рівно автентичними. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні положень цього Договору текс, викладений англійською мовою, має переважну силу.
За Україну За федеративну Республіку Бразилія
