Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Дивна смерть наймолодшого командуючого фронтом

Дивна смерть наймолодшого командуючого фронтом

Блоги
Укрінформ
Черняховський і Ватутін у приватній розмові необережно висловилися на адресу Сталіна

У плеяді видатних радянських полководців часів Другої світової війни Івану Черняховському належить особливе місце. Визволитель трьох столиць союзних республік — Києва, Мінська і Вільнюса й наймолодший за віком командуючий фронтом увійшов в історію як талановитий стратег і як генерал, на совісті якого нелюдські воєнні злочини Червоної армії на території Пруссії.

Іван Черняховський народився сто десять років тому в селі Оксанина Уманського повіту Київської губернії, за твердженням радянських істориків, у сім’ї «безземельного наймита». Формально це правда, бо батько майбутнього полководця працював за наймом, керуючи великою конефермою в поміщика Новинського. 12-річним Іван залишився круглим сиротою.

Прагнучи хоч якось прилаштуватись у житті, хлопець навіть приписав собі зайвий рік, щоб швидше потрапити на службу в армію, де одягали і годували казенним коштом. Черняховського, який був освіченим на тлі малописьменних солдатів з робітників і селян, за комсомольською путівкою направили на навчання до військового училища.

Це було початком успішної командирської кар’єри, черговим щаблем якої стало навчання у Московській академії механізації і моторизації Червоної армії. Звідси одного з найуспішніших випускників замалим не вигнали за «приховування соціального походження». Врятувало звернення до сестри Леніна Марії Ульянової, яка завідувала бюро скарг робітничо-селянської інспекції СРСР.

У 1936 році капітан Черняховський продовжив службу в Київському військовому окрузі, а радянсько-німецьку війну зустрів полковником і командиром танкової дивізії, дислокованої під Ригою. На відміну від більшості колег, які з початком бойових дій демонстрували нездатність керувати військами чи ще довго вчилися цього, наш земляк успішно впорався із завданнями.

Навіть на нібито другорядних ділянках фронту ще молодий воєначальник добивався неочікуваних успіхів, опиняючись на напрямку головного удару по ворогу. Прикладом може слугувати визволення у 1943 році Києва, коли саме фланговий прорив очолюваної Черняховським 60-ї армії вирішив долю міста, з якого німцям довелося тікати, рятуючись від оточення.

Однак слава визволителів дісталась іншим. Аналогічна ситуація склалася по завершенні Корсунь-Шевченківської битви, коли військ 1-го Українського фронту навіть не згадали у вітальному наказі Сталіна. Саме тоді командуючий цим фронтом Ватутін і командарм Черняховський у приватній розмові необережно висловилися на адресу верховного головнокомандувача. Не дивно, що обидва стали єдиними командувачами фронтів, що загинули в період переможного наступу Червоної армії.

Не менш імовірно, що дивна смерть Черняховського стала карою за масові звірства очолюваного ним 3-го Білоруського фронту, скоєні на частині Пруссії, нині Калінінградської області Росії. На відміну від інших територій Третього рейху, де знищення цивільного населення і насилля над жінками мали більш-менш епізодичний характер, на майбутніх «ісконних землях» здійснювали планомірну кампанію зачистки. Убивство всіх без розбору і тотальна наруга, якої зазнали навіть дівчатка віком понад 8 років і бабусі похилого віку, стали провісниками приходу «руского міра». 

Віктор Шпак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-