Дезінформація і маніпуляції
З дитинства свідомість людини постійно піддається різним видам маніпулювання, але тільки у дорослому свідомому віці людина здатна усвідомити, що таке тотальне інформаційне насильство над її внутрішнім світом і навіть психікою. Це і деякі сучасні варіанти психотерапії, теорія реклами, сугестологія, науково-обгрунтовані алгоритми керування соціумом. Особливо це стосується засобів масової інформації. І якщо наводити сьогодні, як приклад, публікації російських друкованих видань, інформацію радіо, телебачення, інтернету, кіно, мітингів та зборів цієї країни, то стає зрозуміло, що програмування людської психіки поданою інформацією носить майже всесвітній характер.
Добре, коли інформація поступає у максимально об’єктивному форматі - з посиланнями, фактами, підтвердженнями, даючи можливість читачеві чи слухачеві самому прийняти рішення на ту чи іншу тему. Що ж коли інформація змінюється навмисно - намагаючись вплинути на те саме остаточне рішення, але не маючи під собою твердого обрунтування і тільки у вигідному для джерела форматі?
Ось простий приклад. Після останньої зустрічі президентів США і РФ під час саміту “Великої двадцятки” у Гамбурзі, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров сказав, що “Дональд Трамп прийняв ствердження Путіна про те, що служби Російської Федерації не втручалися у президентські вибори США”. Білий дім оперативно відреагував на повідомлення, спростувавши це ствердження: “Президент Трамп не повірив запевненням Президента Путіна щодо невтручання у Президентські вибори. Протягом зустрічі він двічі або навіть тричі запитав про це Президента Росії перш ніж перейти до інших політичних питань”.
Навіщо це було робити? Більш свідомі розуміють, що завдання дезінформації Росії на сьогодні - непомітно підвести натовп до нового суспільства, в якому домінує керуюча меншість і керована цією меншістю більшість.
Що ж має у своєму арсеналі Росія? Навмисно сфабриковані повідомлення, метою яких є спотворення реальної соціальної дійсності й навіть поведінки людей.
Під час тієї ж самої зустрічі російські ЗМІ презентували цю подію у наступному форматі: “Четвертий американський президент дав йому (Путіну) те, чого він хотів: повагу, дружбу та свободу від критики”.
Можна провести простий власний експеримент. Більшість відеозаписів конференції на Youtube зроблено таким чином, що президента Трампа показували довше і крупним планом, у той час як президента Путіна - лише у важливі моменти потискання руки і коротких коментарів, свідомо використовуючи “ефект ореолу” - спільні фотографії з людьми, які займають значні впливові позиції, включаючи сферу політики, підвищують статус тих, хто знаходиться поруч з ними. Шкода, що сама стаття не дає повноформатного посилання на відео цієї ж прес-конференції, де можна детально проаналізувати поведінку обох президентів. Коли людину поважають, публічно визнають і позиціонують як друга, як вона реагуватиме, якщо все це щиро? Мабуть, відкритим, впевненим поглядом, направленим на співрозмовника...
Технології маніпулювання свідомістю та поведінкою не обмежуються однією країною, а, на жаль, виходять на міждержавний рівень.
Джон О. Бреннан, будучи директором Центрального розвідувального управління США у липні 2016 року, за 10 тижнів до виборів, відмітив значне підвищення факторів, з яких випливає, що Росія втручалася у формування громадської думки американців та безпосередньо сам механізм проведення виборів. Саме тому під кінець серпня це стало приводом для ряду індивідуальних розмов із 8 топ-членами Конгресу, з деякими з них - шляхом організації засекречених телефонних розмов навіть під час їхніх літніх відпусток.
Всі ми активно слідкували за тим, який ефект було створено після взлому пошти Клінтон, у якому вона також публічно звинуватила російських хакерів.
“Неважливо до якої партії ми належимо, який бізнес розвиваємо, якими переконаннями живемо, але якщо ми не об’єднаємося, щоб захистити будь-що, важливе для нас, - вони повернуться і зроблять це ще раз”.
Інформаційна блокада - наступний найпопулярніший спосіб маніпулювання інформацією, з якого почалася анексія Криму та конфлікт у Донецьку - пішла ще далі. Після офіційної зустрічі президентів Франції та Росії у Парижі доступ до офіційної публікації результатів цієї зустрічі для жителів Росії був повністю заблокований. Замість того - власна версія російських ЗМІ: “Новий президент Франції виправляє помилки Олланда”. Якщо висновки було зроблено спільно, то навіщо блокувати позицію другої сторони, яка теоретично повинна збігатися?
Наступною подією, за якою спостерігатиме увесь світ, будуть вибори у Німеччині. Про те, яким чином вберегтися від можливого міжнародного втручання у рішення власного народу, Німеччина думає вже зараз.
Особливо зацікавлених і думаючих хотілося б заглибити до “Енциклопедії методів пропаганди” авторства Віктора Сороченко, де переважна більшість прийомів дезінформації коротко описана. Це не якісь багаторівневі складні шахматні партії, а лише незначні, непомітні пересічному громадянинові, рухи, які крок за кроком відривають людину від реальності.
...Я завжди прагнула не йти за натовпом, не підпорядковуватися сліпо, мати свою думку і своє розв’язання будь-якої проблеми. Завжди хотілося самій вирішувати свою долю і самій відповідати за можливі помилки, не дозволяючи собі легкодухості.
Згодом, опинившись у вирі сучасного життя, я часто запитую себе: “Чому, скільки існує світ - стільки існують і війни? Постійно іде безкінечний переділ території. І за цими глобальними катаклізмами обов’язково хтось стоїть. Комусь дуже хочеться все захопити, все підпорядкувати собі, всим володіти... Це протиприродно. “Бути людиною - це відчувати свою відповідальність. Почувати сором перед убогістю, що, здавалося б, і не залежить від тебе... Усвідомлювати, що, кладучи свою цеглу, ти допомагаєш будувати світ”, - писав мій улюблений француз Антуан де Сент-Екзюпері”. От я і намагаюся відчувати, усвідомлювати. Думати, врешті решт.
Катя Березовська
реклама