Як західноєвропейська бухгалтерія відкрила шлях лиху

Як західноєвропейська бухгалтерія відкрила шлях лиху

Блоги
654
Ukrinform
Більшовицьких симпатиків на Заході Ленін вважав «корисними ідіотами»

Розв’язана більшовиками громадянська війна в Росії призвела до страшної руїни, а воєнна інтервенція проти України та викачування хліба з неї на потреби Червоної армії та промислових регіонів РСФРР — до голоду 1921 року. Актом відчаю доведеної до катастрофи країни стала нота Раднаркому від 28 жовтня 1921 року, в якій очолюваний Леніним уряд погоджувався на визнання довоєнних боргів Російської імперії в обмін на надання країні рад нових позик для відродження її економіки і відновлення платоспроможності перед західними кредиторами.

Відповіддю на цю пропозицію стало проведення 95 років тому в Генуї міжнародної конференції за участю всіх країн Європи включно із переможеною у Першій світовій війні Німеччиною та ніким на той час юридично не визнаною більшовицькою імперією.

Підготовку до дипломатичного дебюту РСФРР Ленін розпочав з пограбування церков нібито на потреби голодуючих. У листі від 19 березня 1922 року членам політбюро вождь відверто написав: «Саме тепер, коли їдять людей і на дорогах валяються тисячі трупів, ми повинні провести вилучення церковних цінностей найрішучішим і найшвидшим чином. Без цього жодне господарське будівництво і жодне обстоювання своєї позиції в Генуї немислимі». Отож, як засвідчує документ, насправді про жодну допомогу голодуючим не йшлося.

Саме коштом награбованого золота делегація РСФРР оселилась у розкішному готелі «Палаццо імперіале», сплативши за його оренду неймовірні навіть для принців крові суми. Саме експропрійовані в законних власників цінності стали головним аргументом у рекомендованих Леніним «неофіційних секретних переговорах про заздалегідь погоджену лінію в Генуї».

Ще однією директивою вождя стала відмова від комуністичної риторики («Не потрібно страшних слів») та миролюбні пропозиції про загальне роззброєння («Де, хто, коли заперечував використання пацифістів для розкладу ворога, буржуазії?»). До речі, цинічно відвертий у спілкуванні з найближчим оточенням Ленін ніколи не приховував, що вважає більшовицьких симпатиків на Заході всього-на-всього «корисними нам ідіотами».

Та ні під час перемовин у Ризі з керівниками Латвії, Естонії й Польщі, ні в Берліні жодних поступок ленінським емісарам від західних дипломатів добитися не вдалось. Отож Генуя могла стати місцем краху всіх більшовицьких сподівань, якби не твердолоба західноєвропейська бухгалтерія лідерів великих країн. Вони не лише не погодилися на жодні послаблення накладеного на Німеччину тягаря післявоєнних репарацій, а й підтвердили право більшовицької Росії на отримання належної їй як колишній союзниці Антанти частки німецького пирога.

Кулуарні переговори на віллі «Альбертис» керівників Франції, Англії, Італії й Бельгії з керівництвом більшовицької делегації спонукали німців до підписання з РСФРР сепаратної Рапалльської угоди про юридичне визнання країни рад (до речі, росіяни діяли від імені ще 8 республік з УСРР включно) та початок повномасштабної економічної співпраці між обома країнами. Невдовзі награбовані в церквах цінності дешево продавали на берлінських аукціонах, а німецькі офіцери і науковці випробовували заборонену для Німеччини військову техніку і вчилися воювати на полігонах в СРСР.

Віктор Шпак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-