Подвійне життя білоруса Шелехова

Подвійне життя білоруса Шелехова

Блоги
683
Ukrinform
Скільки ще таких Шелехів-«бруксів» відправили та додатково готують для України?

«Who is Mr. Brooks?» – фільм, який свого часу наробив багато галасу в американському прокаті. Кримінальна драма розповідала глядачу про людину, яка з одного боку – порядний громадянин, а з іншого – серійний убивця. Зірковий дует Деммі Мур та Кевіна Костнера став окрасою стрічки та приніс їй шалену популярність у далекому 2007-у. Сюжет заплутаний і, як виявляється, цілком життєвий. Таких загадкових «містер Бруксів» вистачає й серед нас. А злодіяння, які вони чинять, можуть бути неабияких масштабів. Наприклад, диверсії чи терористичні акти…

МНОГОХОДІВКА ВЕДЕ ДО ФСБ

Одним із таких «містерів», який живе подвійним життям, цілком можна назвати колишнього військовослужбовця ЗС РФ Миколу Шелехова, який був «розсекречений» білоруськими спецслужбами. Шелехов – громадянин РФ, який, використовуючи свої зв'язки з колишніми товаришами по службі в білоруських збройних силах, «вербує» своїх побратимів для участі в бойових діях на сході України, мотивуючи їх «боротися з усіма проявами укрофашизму на території України». А головним пунктом призначення, куди зголошуються поїхати його «зазомбовані» товарищі, є український Донбас. Проте найцікавіше починається пізніше. Після того, як вони вирушають воювати на Донбас, «містер Шелехов» шантажує їх та схиляє до співпраці з ФСБ РФ, яке «допоможе» відмити цю ганебну провину за невеличку плату – здійснити кілька протизаконних дій вже у себе вдома, на території Республіки Білорусь.

З «ОСОБІСТАМИ» СЛУЖБА ЙШЛА ВГОРУ

Розслідування по Шелехову провели і в «Інформаційному супротиві», виявилося, що він – корінний житель Білорусі, народився 2 жовтня 1970 року в м. Мінську, де ходив до школи. З рідного Мінська «містер» пішов служити в ВДВ радянської армії – 38-у окрему гвардійську десантно-штурмову бригаду. З’ясувалось, що служба у нього складалась не дуже вдало, поки він не привернув увагу «фахівців» особливого відділу. Вони швидко налаштували хлопця «на правильний лад» – навчили доносити на своїх товаришів без докорів сумління. Проте після того, як про це дізнались товариші по службі, аби вони не вчинили над «агентом» самосуд, його відправили подалі – на навчання до Талліннського вищого військово-політичного будівельного училища, де він продовжив свою співпрацю з «особістами». Далі – була служба в підрозділах морської піхоти, бойові дії на території Нагірного Карабаху та Чечні. Там Шелехов відзначився особливою жорстокістю по відношенню до мирного населення. Це стало причиною його звільнення з лав ЗС РФ, після чого йому нічого не залишалось, як повернутися на свою історичну батьківщину, в Білорусь.

ІСТОРІЯ ЩЕ НЕ СКІНЧИЛАСЯ…

Цікавим фактом у біографії Шелехова є й те, що в 2014 році він з перших днів окупації російськими військами Донбасу бере активну участь в бойових діях у складі так званого окремого розвідувального батальйону "Спарта".

Саме у складі цього підрозділу він по звірячому розстрілював українських військовослужбовців і добивав поранених після взяття Донецького аеропорту. Проте у серпні 2015 року під Горлівкою Шелехов був важко поранений і змушений був знову повернутися в Білорусь, де розпочав бурхливу суспільно-політичну діяльність: активно налагоджує зв'язки з представниками громадської організації "Білоруський союз ветеранів війни в Афганістані", бере участь в діяльності організації "Союз десантників Могилевської області", а також проводить тренінги з нейролінгвістичного програмування і навіть ораторського мистецтва. Він активно сповідує ідеї націоналізму.

Із загостренням внутрішньополітичної ситуації в Білорусі в березні місяці, Микола Шелехов дивним чином активізував свою діяльність по об'єднанню в неформальну і неофіційну організацію колишніх "Білоруських добровольців", які брали участь у бойових діях на Донбасі. Став відновлювати контакти зі своїми однокурсниками, які сьогодні є громадянами європейських держав і проживають за кордоном. Наприклад, Латвії та Грузії. Про інші зв’язки можна лише здогадуватись…

І скільки ще таких Шелехів-«бруксів» відправили та ще готують для України. Можемо лиш здогадуватися. Але рано чи пізно, все таємне, зробиться відомим. А тоді вже кожній катюзі – по заслузі.

Андрій Колобов, Київ.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-