Навіювання цілковитої зневіри?

    Природа народжує людину на будь-яку справу. Геніального поета, творця італійської літературної мови Данте Аліг’єрі вона благословила на змалювання в «Божественній комедії» усіх мислимих і немислимих гріхів людських. Це сталося десь сім століть тому. Відтоді гріховність людства настільки примножилася, що навіть уяві великого митця, що ширяв у небесах на крилатому Пегасі, не дано було передбачити.

    Матінка-природа збагнула, що розгрібати пороки сучасності одній особині аж ніяк не під силу, тож в Україні мобілізувала на таке діло сонмище красномовних. Вони спекулюють на колючому, болючому й пекучому в повсякденному житті, від якого хто тільки не потерпає. Хрестять дійсність уздовж і впоперек. До критичного змалювання дійсності потужним колективом промовців з екранів телевізорів і радіоточок куди там видатному Данте. Його «Пекло» у порівнянні з препарованою майстрами голосного слова дійсністю – райський куточок.

    Від чутого од світання до смеркання в очах темніє. Розум потьмарюється. Руки опускаються. Що ж це за життя? Темінь безпросвітна. Безвихідь. Не тратьте, нещасні, сили, спускайтеся на дно.

    Данте усвідомлював, що в жорстокій юдолі земній стільки ж зла, скільки й добра. В його «Божественній комедії» лише третя частина від загального – «Пекло». Та є ще дві складові – «Чистилище» й «Рай».

    Де там «Чистилище», який там «Рай» з голосу затятих борців за електорат? Пропаганда від них з усіх засобів масової інформації навальна: насамперед, антидержавна, руйнівна, націлена тільки на перерозподіл влади і не на більше. Усе судочинство, без будь-якого винятку, продажне. То який же вихід? Змирятися? Добиватися справедливості через підкупи, хабарі? Усі розкрадають, дерибанять? Як же бути? Не пасти задніх? Долучатися? Тільки негайна заміна вищої влади покладе край нещастям. Пенсії стануть у рази більшими. Від платежів за комунальні послуги залишаться тільки ніжки та ріжки. Як манна небесна, посиплються високі зарплати. Скільки вже разів і хто тільки не одурманював легковірних пустопорожніми обіцянками? А де ж глибокий аналіз і переконливі докази – як покращити життя? Чи тільки й того, щоб допустити ближче до корита чергового горлопана?

    Крім убивств, насильств, зґвалтувань, проституції, неприродних збочень, грабежів, масових отруєнь на весіллях і поминках, у шкільних їдальнях, потаємних вирощувань конопель, торгівлі наркотиками й людськими органами та самими людьми… - чим іще потішають гарячі вісті з теле- й радіопростору? А доброчинне доходить до слуху мільйонів? Невже тільки безпросвітна чорнота повинна гнітити розум?

    Зовсім недавно «за ленінськими заповітами» роздмухували «із іскри полум’я». То що ж на противагу? Бруд і темінь? Суцільне огудження? Навіювання цілковитої зневіри? Підштовхування до виродження, до самознищення?

    Як упевняла Леся Українка, «зосталася тільки надія одна» - на заповіти і від самої Лесі, й від Т. Шевченка, І. Франка та багатьох прозірливих синів і дочок українського народу, відданих йому до останнього подиху.               

Вадим Пепа

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства