Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

І ще раз про сутички між різними «мундирами»…

І ще раз про сутички між різними «мундирами»…

Блоги
Укрінформ
Коли поліція – в суспільному позитиві, тоді й країна на підйомі

Не знаю, хто як, а я ностальгую за суспільним настроєм, яким супроводжувався старт правоохоронної реформи, коли нову поліцію почали будувати від самого початку. В ті перші місяці влітку-восени 2015 року навіть критика (цілком, іноді, аргументована) нових поліцейських – молодих, свідомих свого обов’язку та відповідальності, в  чорних, «майже американських» одностроях – сприймалася ледве не з відразою. І я теж був серед тих, хто так думав і таке відчував: Україна повірила своїй новій поліції одразу, на слово, та що там – ледве не закохалася.

Сьогодні я не хочу і не збираюся зраджувати тих почуттів і думок, закликаю до того інших, хоча доводиться й трохи протверезіти. Ростуть цифри злочинності (в країні війна, купа нелегальної зброї - різко зросли «приватні арсенали»), падає – відсоток розкриття злочинів (а як же – професіоналів всіх під нову мітлу зачистили, іноді цілком справедливо, а колись відверто – дарма, а набрали – «зелену» молодь, яка часто не справляється), «нашпиговані» криміналом інформаційні стрічки агентств – все працює на те, щоб і цей процес – розчарування та зневіри – теж пішов. Що ж, тверезість, як кажуть, норма життя, тим більше, коли хочеш чогось досягти. Але. Коли поліція – в суспільному позитиві, тоді й країна на підйомі. Не дарма ж кажуть, щось на кшалт: скажи як працює в країні поліція, і я скажу наскільки ця країна є успішною.

Який в українського суспільства шанс на підтримання цього настрою позитиву і оптимістичних очікувань від Національної поліції «після Деканоїдзе»? Сам хочу з тим розібратися.

Перше. Наступника Хатії Деканоїдзе обирали за допомогою відкритого конкурсу. Законодавчо подібне аж ніяк не прописано, але міністр Аваков сам запропонував. Конкурс у соцмережах критикували багато: «64 кандидати, серед них - кого тільки нема, аж до домогосподарок», «Аваков знає, хто йому потрібен, того йому і «відберуть». Добре. Але таке питання: От взяв би міністр і одразу, без конкурсу запропонував би генерала Князєва, а Кабмін би одноголосно проголосував «за»... Без конкурсу було б краще? Не було б. Конкурс надав процедурі публічності, висвітливши кандидатів «до того», конкурс поклав свою міру  відповідальності на тих, хто відбирав. Чи було в процедурі щось таке, що варто було б вирішити інакше? В цьому можна не сумніватися. Але це все просто треба врахувати і продовжити таку практику на майбутнє.

Третє. Реформа всієї правоохоронної сфери України лише починається. За демократичного устрою суспільства це завжди складно. Прокуратура, суди, поліція – все це багаторівневі структури, які мають працювати злагоджено, не заважаючи одна одній. Чи є у нас тут проблемИ? Їх - море. Поки що, не проходить і дня щоби не виникали у нас двосторонні, а то і багатосторонні сутички між різними «мундирами». Це в нікуди шлях. І тому перша мета реформи – врегулювати непогодженості, реально гарантувати законність, щоби усі названі державні інститути працювали лише  в рамках своїх повноважень. Національна поліція, структура, яка серед державних інститутів зазначала чи не найбільших змін, вона – пілотний проект і потребує розуміння й підтримки - від суспільства і від держави.

І ще. Є дані, що в районах Луганської та Донецької областей, які знаходяться під юрисдикцією України, зафіксовано різке зниження рівня злочинності. Це дещо несподівано, але, як виявилось, цілком закономірно. Саме цим регіонам правоохоронною системою держави приділяється особливо прискіплива увага, там сконцентровані більші сили, там просто більше порядку. Потім, якщо просуватися на Захід, кількість правопорушень зростає. Україні треба переорієнтувати цю статистику. Не у зворотньому напрямку, а так, щоби більше порядку було повсюди.

Василь Рішко
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-