Як телеглядач, почуваюся українською діаспорою в Україні
Блогосфера оплакує російську в телеефірі...
Навіщо так маніпулювати? Увімкніть ТБ - українського немає майже нічого ні по суті, ні по формі. Як телеглядач, я почуваюсь українською діаспорою в Україні. І мене постійно переконують, що це нормально. Я з цією "нормою" не згодна. Як громадянка своєї країни, я маю право чути українську в ефірі у всіх жанрах... І не переконуйте мене, що нічого популярного українського немає. 20-літня історія "Території А" це спростовує.
Російську мову ніхто не заборонив. Більше того, у законі передбачена квота на мови нацменшин. І саме така постановка питання із квотами є природньою. А не навпаки - коли ми змушені вводити квоти на українське в Україні. Це ж нон-сенс.
Українська - це повага до країни. Українська - це позиція. Українська - це маркер людей майбутнього.
Болісним це питання роблять маніпулятори. Зробити українську модною можна і треба. Щоб "славних прадідів великих правнуки погані" перестали копіювати роспопсу в широкому розумінні.
Пригадую свою першу поїздку в Польщу і написи на розтяжках у містах: "Одна церква, одна мова, одна держава". За такий пост у ФБ українська блогосфера стерла б на порох найавторитетнішу людину. Бо совкове посттравматичне мислення не дозволяє думати категоріями майбутнього і бути самодостатніми. Російськомовні українці замість того, щоб вчити і практикувати українську мову, поцікавитися історією, перетворюються на тролів власної країни.
Юні українці, на Сході й на Заході, зазвичай знають українську, російську, англійську, але якою мовою вони послуговуватимуться найчастіше - залежить великою мірою від ТБ. Тож захист телепростору - природне явище. Шкода трохи запізніле. Та краще пізно... Самі знаєте.
П.С. Сподіваюсь, коментатори виявлять толерантність і знайдуть мудрі слова для висловлення власної прзиціі, якою б вона не була.
Анжеліка Рудницька
FB
реклама