Гамбійський Янукович. Наостанок пограбувати країну
В історії з втечею із Гамбії її багаторічного президента Яйї Джамме, як у краплі води, відбилася вся новітня історія України і політична біографія її четвертого президента Віктора Януковича
Починаючи з 2004 року, коли Янукович вперто не хотів визнавати своєї поразки на президентських виборах - і для того, щоб відновити законність, знадобився Майдан. І завершуючи 2014 роком, коли президент втік з країни з вантажівками готівки. Джамме теж вивіз державну казну на спеціальному літаку. Судячи з усього, це було його важливою умовою відмови від влади - наостанок пограбувати Гамбію.
Україна вступила в фазу активної політики якраз тоді, коли епоха африканських диктаторів практично завершилася. Інакше ми обов'язково б помітили, як схожі наші авторитарні правителі і їх прихильники на африканських безумців і племена, що їх підтримували.
Тому що в основі успіху будь-якого авторитарного правителя в Африці - навіть не підтримка армії, а підтримка рідного племені. Його одноплемінникам абсолютно все одно, чи є диктатор людожером, вбивцею або казнокрадом. Важливо - що він свій.
"Вышел в степь донецкую парень молодой" - цю нехитру пісеньку могли б заспівати про себе і Джамме, і Іді Амін, і Бокасса. І трапляється - коли диктатора скидають, а його плем'я живе на компактній території - несподівано проявляється сепаратизм. Племені не потрібна держава без свого "пахана".
Джамме був відомим міським божевільним. Він намагався контролювати всі сторони життя підданих, аж до гри в футбол. Він боровся з міфічними чаклунами, що "заморили" його тітку - від цього безумства загинули сотні людей.
Навіть президентські вибори були проявом його божевілля - він просто не вірив, що може програти після 22 років правління. І віддавати владу не збирався в будь-якому випадку. Просто терпіння лопнуло не тільки у гамбійців, а й у керівників сусідніх країн, які не хотіли чергового конфлікту і продовження правління нелегітимного ідіота.
І в цьому, до речі, реакція Сенегалу на події в Гамбії докорінно відрізняється від реакції Росії на події в Україні. Втім, порівнювати Сенегал, який важко, але послідовно рухається до демократії з Росією, яка важко, але послідовно рухається до мракобісся - означає образити Сенегал.
Віталій Портников
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама