Волонтери-українці. Боже, храни жертводавців!

Блоги
1727
Ukrinform
У час небезпеки для нашої нації серця синів і дочок України в особливий спосіб запалилися любов’ю до свого Українського народу

Боротьба сьогодення Українського народу потребує великої витривалості від кожного із нас, а особливо усвідомлення кожним того, що майбутнє нашого народу залежить від його нинішньої особистої позиції.

Фундаментальною основою нашої Перемоги є Любов, - Любов до Бога й України.

Бо як навчає Святе Письмо, «Якщо я говорю мовами людськими і ангельськими, а любові не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всякі пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любові не маю, — то я ніщо. І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі» (1 Кор. 13.).

Тож сьогодні, в час небезпеки для нашої нації, як в Україні, так і за кордоном, серця синів і дочок нашого народу в особливий спосіб запалилися любов’ю до свого Українського народу.

З самого початку активно зародився волонтерський рух, рух підтримки Українського війська на передовій, рух підтримки Українського Духу Свободи в цілому світі. Що ж надає сили тим українцям, які на далекій чужині, на тяжких роботах заробляють солоний від сліз долар, але знаходять можливість як коштами, так і матеріально допомагати воїнам на фронті?

Отче, важко тут, на чужині, серце рветься додому, до дітей, але потрібно заробляти, щоб хоч якось влаштувати їхнє майбутнє – але всі ми тут розуміємо, що там на холоді та морозі у бліндажах, - то теж наші діти… Тому намагаємося робити все можливе, аби полегшити їм фронтові будні, - ділиться зі мною своїми переживаннями Людвіга Ролюк із далекого Нью-Йорка, від імені молитовної спільноти «Вервиця Перемоги».

- Нехай ми поки що й тут, за океаном, але ми в загальній боротьбі, разом із хлопцями, як тільки можемо… наскільки нам Господь дасть сили, куємо спільно Велику Перемогу Українського духу…, - це вже із Торонто побратим Іван Назарок, запальний, енергійний, котрому здається все під силу…

Назар Волинець та Іван Назарок

Запевняє своєю підтримкою та підтримкою своїх побратимів, Назара Волинця, Степана Шаруна та інших, що у Канаді об’єдналися у громадську організацію “Комітет Визволення України”, - лунають щирі слова, і витає дух побратимства.

На фото з Миколою Мединським - Іван Назарок та Степан Шарун

- Важко мені тут, за кордоном, отче, розумію, що тут я працюю, а мої хлопці там… у холоді…але ж потрібно, потрібно, щоб підтримати їх та родини забезпеченням, розумію, але все одно нестерпно важко… Із вкритого туманами Лондона лунають слова мого товариша дитинства Валерія Тимошенка із Коломиї…

- Мені важко отче, гинуть хлопці з котрими я особисто знайомий був. Вони для мене рідні, вони мені як брати…Отче, ми не відступимо, ми обов’язково переможемо !

Валерій Тимошенко

Неквапно, але із болем у серці при зустрічі розповідає Назар Івченко, що постійно надає підтримку хлопцям на фронті зі Сполучених Штатів.

Назар Івченко

І безліч інших спілкувань із Українцями з цілого світу, розділяю їхні труднощі та переживання…

- Все ви правильно робите, бо без Вашої підтримки коштами та забезпечення загалом, нам усім тут було б дуже скрутно…, - намагався пояснити КОЖНОМУ Важливість їхньої місії… Водночас і радію ,- кожне спілкування вкотре мене переконує, що направду є незламним Український дух.

Дух Любові до Української землі! Відчуття причетності до великого Українського Роду скеровує їхні дії. Бо ж сказано, «Будь свідомий того, що Ти є співвідповідальним за долю цілої Нації» (14-ий пункт 44 Правил життя Українського Націоналіста).

Що дає наснагу тим, хто незважаючи на скрутну ситуацію в Україні, відриваючи іноді від власної родини кошти, купляє все необхідне для воїнів на передовій? Звідки сили у тих, хто вже третій рік практично живе у машинах, намагаючись, щоб домашнє тепло відчували хлопці у окопах (і домашня їжа, і теплі речі так необхідні під час зимових холодів, завезені під обстрілами воїнам, і це – заслуга саме таких людей).

- У мене дванадцятеро дітей, отче, але я розумію, що для того, аби забезпечити їм майбутнє у Міцній та Процвітаючій Українській Державі, я змушений принести жертву: Свій час, здоровля, а якщо буде потреба, то і життя… Я вже третій рік машиною хлопцям на передову привожу все необхідне, перед тим, звісно, збираючи те все по друзях та знайомих…Таке моє служіння Богу та Україні, отче…, - розповідає мені волонтер із Рівенщини Петро Коцюбайло, котрий із 18-літнім сином Давидом повертався із передової, де на Донеччині ледь не злетів з дороги під укіс (ожеледиця не жаліє нікого), а оце потерпів поломку під Борисполем, де ми і зустрілися.

На фото - Петро Коцюбайло

- Але це мене не зупинить, отче, я вірю, що мене Бог любить і оберігає, як і ввесь наш народ…Та і загалом, боротьба легкою не може бути! Чи не так?

- Звісно так, брате… Хай Господь благословить твою віру, і ангела хоронителя тобі в дорогу, - відповідаю йому, а сам у глибині душі захоплююся глибиною віри та тим Духом, що відроджується у серцях та свідомості наших братів та посестер.

- Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не заломлюється невдачами, але має відвагу піднятися з упадку й завзято змагає до цілі.

Капелан Микола Мединський

Водночас пригадую 22-ий пункт із 44 Правил Життя Українського Націоналіста.

Важка боротьба, а ще болючіші - втрати… Хтось втратив здоровля, хтось роботу, в когось обстрілами розбомбило домівку, хтось втратив близьку людину…А багато хто втратив своє життя, наслідуючи Христа приніс Жертву Любові…

Мене вразило спілкування із родиною Мироненко, волонтерів із під Слов’янська.

- Важко тут Вам, напевно, не тільки втримати Український Дух, але й пропагувати його, ділитися ним з іншими як те робите Ви?! - спілкуюся із господарем, Миколою Мироненком та його дружиною.

Микола Мироненко

- Ви знаєте …, - відповідає пані Зоя. - Ми ж не тільки втратили…отче, безмежно більше ми здобуваємо, перш за все дуже багато людей усвідомило, що вони - Українці!!! Ось, приміром, скажу за себе, - до війни я і не здогадувалася, що я так безмежно люблю Україну…

Лагідно посміхнувшись, тепло, по-домашньому подає запашну запіканку.

Дійсно, незламна сила в єдності, - в єдності сила народу, Боже, нам єдність подай! Завершую розмову беручи в руки чашку запашного чаю.

Жодній орді не зламати наш народ, бо ми єдина Українська родина, і силу нам дарує Господь, призиваючи до єдності у Христі. «Одне тіло й один дух. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас» (Єф. 4, 5-6). Головне, що кожен трудиться на Славу Божу та прославу народу нашого у міру своїх сил та свого дару. Бо як говорить до нас Святе Письмо: «Кожному із нас дана благодать у міру дару Христового» (Єф. 4, 7).

Літургія на передовій

Тож у неділю, напередодні свята “День волонтера”, на передовій позиції в Мар’янці, за участі воїнів та командирів 18-ок. Бат УДА, я очолив літургію в наміренні за всіх людей доброї волі, волонтерів, та всіх небайдужих, що, рук не покладаючи та не жаліючи сил, підтримують Українських Воїнів у боротьбі за Торжество Божої Правди на Українській Землі.

СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ - СЛАВА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ !

Микола Мединський
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-