За жінок – дипломатів
Вже майже традиційно вітаю наших дипломатів бажанням – нехай стежка європейського вибору, яку прокладають, приведе до нових стандартів праці та винагороди за неї. Та на цей раз хочеться скласти окремі зичення жінкам – дипломатам.
Саме напередодні цього дня, один із провідних вищих навчальних закладів України, що готує «міжнародників», проводив конкурс – за звання найкращого дипломата серед студентів. Назва цьому щорічному конкурсу – «Містер Дипломат». Організатори пишуть – конкурс руйнує стереотипи про сучасну молодь... Але назва та зміст конкурсу, на жаль, не руйнують стереотипи сексизму в українському суспільстві загалом та патріархальної моделі професії дипломата зокрема.
Що очікувати у площині досягнення гендерної рівності в найрепрезентативніший професії, якщо молоді вже в університетських стінах вказується, що вершини професійного успіху – це для чоловіків?
Ще нині, після 25-ти років Незалежності та 20-річчя статті 24 Конституції України, жінки практично не представлені на високих відповідальних посадах в Міністерстві закордонних справ.
Так, у центральному апараті МЗС України, на 13 призначених начальників департаменту чоловіків – лише 1 жінка (і то – директор валютно-фінансового департаменту).
Візьмімо, для прикладу, посольства нашої Держави у країнах Великої сімки: на 6 послів чоловіків – 1 жінка, на 5 радників-посланників чоловіків – 0 жінок, на 20 перших секретарів (крім консульських питань) чоловіків – 4 жінки.
Якщо глянути на керівників консульських установ України у цих же країнах призначення, на 9 керівників - генеральних консулів та консулів-керівників - чоловіків маємо 3 жінки.
Отже, незадовільність в бажаній паритетності є настільки кричущою, наскільки замовчаною. Вочевидь, попереду ще чимало шляху для досягнення ефективної рівності жінок і чоловіків та недискримінації. Можливо, через перегляд порядку вступу на дипломатичну службу; втілення відповідних політик виявлення, переслідування та запобігання дискримінацій в системі МЗС; гендерний підхід до реалізації кадрової політики; як і через саму культуру рівності.
Але важливо, щоб, загалом в усіх сферах удосконалювалися механізми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків – перед власним сумлінням та на законодавчому рівні – в ногу з передовими європейськими зразками.
Адже, словами Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, гендерна рівність є не лише метою самою по собі – вона є передумовою подолання бідності, сприяння сталому розвитку та впровадженню ефективного управління.
Андрій Якубув
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама