Коли Україну в ЄС представляють кетчупами і алкоголем

Цими днями міська влада Мадриду (що складається з партій, опозиційних до чинного уряду країни) вдруге влаштовує «Міжнародний різдвяний ярмарок культур». 

За офіційним описом події це - «майданчик для зустрічі, обміну знань, дозвілля та солідарності», де представники понад 60 країн з усіх регіонів планети «продаватимуть та пропонуватимуть дегустації і приклади виробів ручної роботи».

Партнерами ярмарку виступають посольства іноземних держав, або їх інститути культури. Посольство України в Іспанії, що значиться в програмі ярмарку від української сторони, опублікувало  фотографію, на якій мер Мадриду, Мануела Кармена, оглядає українську хатку-стенд поруч з діячами української громади міста, які, вочевидь, опікувалися презентацією на прохання посольства... 

Така світлина не могла не потішити у цей складний час, коли доступ до кожного публічного майданчика - це унікальна нагода наочно наголосити на українській національній ідентичності, багатстві та своєрідності української кульутри, власному національному характері держави, яка страждає від зовнішньої агресії.  

Втім, радість від того, що Україна також представлена на цьому ярмарку, розвіялася від іншої фотографії моменту, - з відкритих сторінок у Фейсбуці, - що охоплює прилавок з кращого ракурсу...

Складно збагнути цей парад кетчупів, алкогольних напоїв та неукраїнських солодощів на тому, що задумане бути візитною карткою країни, демонстрацією свого народу іспанській публіці та гостям ярмарку.

За іронією долі, одного такого гостя біля українського стенду якраз видно на цій світлині. Ця особа - посол Російської Федерації в Королівстві Іспанія Юрій Корчагін. Так би мовити: твоє лице, коли ти, посол країни-агресора, дивишся, заради якого добра ведеш війну. У нього - немов за Маяковським: «За что воюем?». А в нас - у автора цих рядків та деяких українських діячів Іспанії, що відреагували - все за Верещагіним: «За державу обидно». 

Дивлячись на це, хіба немає над чим задуматися всім нам? 

Адже ми, українці, вміємо святкувати Рідзво в усі часи. Є безліч наочностей, як, з надією на краще, головне християнське свято вшановували на фронтах бойових дій січові стрільці, повстанці та сучасні захисники України. Ми також знаємо, що Українське Різдво відзначали і в Криму - майже сто років тому, коли там вперше майорів синьо-жовтий прапор, і дві попередні зими, вже під черговою російською окупацією. 

Маємо, вміємо та знаємо, але все ніяк не можемо гідно представити!      

Андрій Якубув 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства