Сербія та «мертва хватка» РФ: тенета дружніх відносин

На фоні невтішних вістей із Сирії, продовження на новий шестимісячний термін санкцій, що були введені проти РФ міжнародною спільнотою у відповідь на анексію Криму та агресію проти України, рішення голландського суду по Скіфському золоту, насамкінець, російське дипломатичне відомство на чолі з брутальним Сергієм Лавровим активізувало діяльність по утриманню в своїй орбіті останніх адептів «руского міра». Ця діяльність все більше нагадує гіпнотичні паси трюкача бродячого цирку, аніж дипломатію послідовників великого князя Олександра Горчакова. Черговою жертвою може стати Сербія – країна, яка стоїть на шпагаті між пострадянською історичною романтикою та прагматикою європейського буття.

ДИПЛОМАТИЧНИЙ ГІПНОЗ

12-13 грудня 2016 р. очільник російського міністерства закордонних справ Сергій Лавров з офіційним візитом відвідав Республіку Сербія. Попри те, що метою візиту високопоставленого російського дипломата офіційно була анонсована участь в засіданні Ради міністрів Організації чорноморського економічного співробітництва, С.Лавров не згаяв можливості провести поза планом проведення цього самодостатнього міжнародного заходу ряд зустрічей з керівництвом Сербії. Глава російського дипломатичного відомства зустрівся з президентом Республіки Сербія Томіславом Ніколічем, прем'єр-міністром країни Александром Вучічем та своїм сербським колегою Івіцею Дачічем.

Мета таких зустрічей посланника Кремля з місцевою елітою може полягати лише в одному – консервуванні в цій країні сприйняття Росії, як інстанції, до якої можна апелювати у вирішенні в першу чергу власне сербських проблем визначення траєкторії подальшого руху країни. Це мало б потішити самолюбство власника Кремля та показати незговірливій Європі, що довгі руки РФ ще можуть дотягнутись до дальньої шухлядки європейської шкапи та покопирсатись там в брудній білизні.

Здається, що на найближчу перспективу цю мету досягнуто. Після зустрічей наодинці з Лавровим-Мессінгом сербські посадовці почали прилюдно повторювати слова, які їм, напевно, було втовкмачено в ході гіпнотичного сеансу.

Зокрема, як повідомили російські ЗМІ, міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич на зустрічі з російським колегою Сергієм Лавровим пообіцяв, що Белград не буде вести політику, що спрямована проти Москви.

«Ми не будемо приймати санкції, ми не будемо вступати до НАТО», - заявив він.

При цьому міністр І.Дачич виступив таким собі адвокатом С.Лаврова, заперечуючи сербській пресі, яка негативно сприйняла візит головного російського дипломата до країни. «Скільки було статей написано в наших газетах, Сергій Лавров ніколи не приїздив давити на Сербію, але щоб допомагати Сербії», - сказав сербський міністр в ході зустрічі з С.Лавровим. Він також закликав утриматись від подібної риторики в ЗМІ підкресливши, що «Росія ніколи не давила на Сербію».

Що тут скажеш – дуже схоже на гіпноз, або на Стокгольмский синдром*…

ЗБРОЯ – ЯК КАПКАН

Слід відзначити, що інструментів, окрім звісно ж гіпнозу, які можуть допомогти Москві утримати довкола себе союзників В РФ, стає все менше і менше. І одним із інструментів, що все ще зберігає свою дієвість, є зброя. Точніше – військово-технічне співробітництво, яке для Кремля завжди було засобом утримання прихильників. І тут Москва готова іти на різноманітні хитрощі, аби заманити в тенета військово-технічної залежності чергову жертву, або не випустити з пазурів жертву, що вже підсіла на російську збройову голку. Не є тут винятком і Сербія, яка на фоні хронічної нестачі коштів на переозброєння все ще залишається адептом відносно дешевої російської пропозиції.

От і в гіпнотичних пасах Сергія Лаврова під час його візиту до Белграда тема військово-технічного співробітництва використовувалась у якості блискучого предмету – для більш швидкого введення місцевого керівництва в транс. Зокрема, під час прес-конференції в Белграді Сергій Лавров заявив, що «РФ готова конструктивно розглянути будь-які запити Сербії в сфері військово-технічного співробітництва».

І в цій сфері в РФ є чим «конструктивно» натиснути на Сербію. Відомо, що ця країна має труднощі з забезпеченням повноцінного функціонування власних Військово-повітряних сил – на відміну від сухопутних військ, які озброєні переважно зразками озброєння та воєнної техніки власного виробництва. За даними дослідження World Air Forces 2016, яке наприкінці грудня 2015 року було оприлюднене спеціалізованим ресурсом Flight Global, на сьогодні ВПС Сербії мають на озброєнні всього три морально застарілих і таких, що потребують модернізації, винищувачі МіГ-29 (два одномісних і один двомісний). Крім того, на озброєнні сербської армії числиться один боєздатний винищувач МіГ-21. Всі ці літаки входять до складу 101-ї винищувальної ескадрильї (єдиної в Сербії). Тож проблема оновлення та розширення парку військових літаків для цієї країни є доволі актуальною, що само по собі є справою достатньо затратною.

З великою долею впевненості можна стверджувати, що тема ВТС поряд з темою політичної підтримки проросійських сил в Сербії була найголовнішою в ході розмов міністра закордонних справ РФ віч-на-віч з керівництвом Сербії. У якості сиру в цій мишоловці С.Лавров міг запропонувати своїм візаві продаж тих же літаків на достатньо привабливих для сербського керівництва умовах – наприклад з відтермінуванням строків виплат.

Тож слід констатувати, що одним із прикладних завдань візиту С.Лаврова до Сербії було також підготувати підґрунтя для підписання між РФ та Сербією угоди в сфері військово-технічного співробітництва, яка може стати тим самим капканом для сербського керівництва, що не залишить шансів на його подальшу самостійність. Ця угода з великою ймовірністю може бути підписана вже за декілька днів, під час візиту прем’єр-міністра країни Александра Вучіча до Москви, що заплановано на 21 грудня 2016 року. Основним елементом такої угоди має стати продаж Сербії шести військових літаків для потреб оборонного відомства.

«Ми звернулися до російської сторони з проханням передати літальні апарати та деякі інші види обладнання, які стосуються інших підрозділів армії. Я очікую, що візит голови уряду Вучіча 21 грудня додасть прогрес з цього питання», - заявив міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачіч в ході спілкування з журналістами за підсумками переговорів із своїм російським колегою, підтвердивши побоювання спостерігачів про дієвість гіпнозу Лаврова.

Слід зазначити, що ще всередині листопада 2016 року в електронних ЗМІ з’явилась інформація про те, що уряди Сербії та Росії узгодили передачу сербській армії шести бойових літаків МіГ-29 зі складу Повітряно-космічних сил РФ. При цьому головною умовою передачі бойових літаків Сербії є їх подальший ремонт та модернізація російськими авіапідприємствами. Вартість робіт і транспортування цієї техніки до Сербії оцінюються в 50 млн доларів.

Однак, чи додасть народу Сербії підписання угоди про закупівлю партії літаків в РФ впевненості у завтрашньому дні – це велике питання…

УТРИМАТИ ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ

Слід відзначити, що Росія здійснює все можливе, щоб призупинити подальше розширення НАТО на Балканах. І питання подальшого прив’язування Сербії до постачань військових товарів та послуг з РФ,  якраз відноситься до ряду зусиль, що здійснюються Кремлем.

Деякі сербські ЗМІ в канун візиту глави МЗС РФ відзначали, що однією з умов приїзду С.Лаврова в Белград було намагання вкотре переконати сербську владу відкрито дистанціюватися від членства в НАТО. Але до цього часу, коли мова доходила до суті питання, офіційний Белград намагався заявляти, що необхідно залишитися нейтральним, тим самим «дратуючи» Москву своєю неоднозначністю. І така політика Сербії - не зробити нічого, що спровокувало б західні держави, але «не зрадити» при цьому Росію, дозволяла діючому керівництва Сербії лавірувати в створі зовнішньополітичних інтересів Сербії. Однак, для більшості людей в цій країні все більше постає питання, «наскільки довго Сербія зможе вести таку політику?».

До візиту С.Лаврова до Сербії ще можна було говорити про те, що сербське керівництво могло б ще деякий час зберегти свої позиції балансу і таким чином, захистити свої інтереси з точки зору зовнішньої політики та економіки. Однак настійливі гіпнотичні паси Сергія Лаврова і, як наслідок, можливе підписання 21 грудня ц.р. під час візиту А.Вучіча до Москви угоди про ВТС з Москвою (інформація про що, до речі, була дуже широко розтиражована контрольованими Кремлем ЗМІ) може поставити крапку в подібній політиці діючого сербського керівництва. Або навіть поставити під загрозу збереження ним влади в країні, велика частина населення якої все ж орієнтована на європейські перспективи. І виною тут, як не дивно, може бути Україна (яка завжди в чомусь винувата), вірніще – агресія РФ проти України.

Річ у тім, що розвиток військового та військово-технічного співробітництва іде в розріз із політикою Європейського Союзу, куди нібито так прагне діюче сербське керівництво, і є прямим порушенням економічних санкцій ЄС щодо РФ, що були ухвалені влітку 2014 року в зв'язку з діями Кремля, спрямованими на дестабілізацію ситуації в Україні.

До того ж, 15 грудня 2016 року лідери Євросоюзу схвалили принципове політичне рішення про продовження економічних санкцій щодо Росії у відповідь на агресію проти України.

І в цій ситуації сербському керівництву слід визначитись – чи й далі заворожено дивитись на різноманітні блискучі предмети, що дуже швидко змінюються в руках російських гіпнотизерів, чи все ж позбавившись чар минувшини й піти європейською дорогою. Все говорить про те, що загравання з Кремлем неодмінно призведе до занепаду політичної та економічної системи Сербії, і країна залишиться в Європі наодинці зі своїми численними проблемами.

Прикладів причарованих та ошуканих Москвою є безліч, і хочеться вірити, що серби не дозволять собі загинути в тенетах тих «дружніх відносин», що пропонуються нинішніми господарями Кремля…

* Стокгольмський синдром — дружба заручника з викрадачем — психологічний стан, котрий виникає при захопленні заручників, коли заручники починають симпатизувати викрадачам або навіть ототожнювати себе з ними.

Валерій Рябих

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства