Росія – стратегічний партнер США? Задурманення – тимчасове?
У недавньому числі газети правого спрямування “Нью Йорк Пост” з’явилася стаття американського професора права Джорж Масон університету (Вірджинія), родом з Канади, який вказує на потребу нового напрямку політики США для новообраного президента США щодо Росії. Про автора статті можна ще додати, що у відповідь на мого листа до нього, текст якого подається нижче, він подякував за листа, пояснив що його бабуся з Маріуполя, що він сам навчався в українській католицькій школі у Канаді та що йому відомо про потребу справедливості для України. Тобто, може є надія, що його задурманення тимчасове.
Подаю цю інформацію особливо для того, щоби зорієнтувати наших людей, тобто українців і симпатиків, що зародки прихильної до Росії політики нового Президента США інколи походять від осіб, від яких цього ніколи би не сподівалися. Так само як успіх кандидата Дональда Трампа на виборах був непередбачений, також непередбаченим є те, хто і як буде поширювати тенденцію до проросійської політики. Найбільшим гравцем у цьому буде сама Росія. Її сурогати дуже часто можуть бути наївні і під впливом російської дезінформації.
Це вказує на дві зовсім різні реалії. Перша – це що з різних кіл нового президента буде підтримка цього зближення з Росією. Тому зусилля українців відхилити Президента від цього напрямку можуть виглядати марними.
Одначе друга дійсність дає далеко більшу надію, а саме, що є можливість все ж таки впливати на людей, які поширюють цей мильний і антиукраїнський напрям, бо вони засадничо добрі люди, які не є особливо негативно наставлені супроти України і дуже часто, не зважаючи на те, що здобули найвищу освіту та сидять на важливих постах, вони фактично дуже мало поінформовані про Україну, Росію, історію цих народів і держав, та що і на них можна і треба впливати. Ось таким прикладом, на мою думку, є автор згаданої статті Францис Баклі. Ось мій лист до нього в українському перекладі:
Шановний пане Баклі:
Я пишу вам у зв'язку з вашою статтею «Трампівський підхід до Росії». У той час як я не згоден з вашою основною посилкою, я поважаю ваше право на думку. Я вважаю, що ваша позиція хибна на основі неправдивих відомостей або вас вводить в оману не зовсім повне знання історії. Ви пишете: «Прийшов час для більш мудрої і незаштореної адміністрації Tрампа викувати велику і славну угоду, яка визнає Росію як стратегічного партнера, як країну з законною заклопотаністю її сферами впливу і за її історичну роль в якості захисника Східного Православ'я».
Я маю надію змінити вашу думку.
Мабуть, мені варто почати з Російської "історичної ролі в якості захисника Східного Православ'я”. Християнство прийшло в різні країни Східної Європи в різний час, а Росія була однією з останніх. Насправді, в 988 році Християнство прийшло до Київської Русі (не Росії). Київська Русь тепер Україна, а Київ столиця України. Майже два століття по тому нащадок одного з київських князів заснував місто Московія (Москва), яке пізніше стало державою і ще пізніше імперією, і тільки потім змінило свою назву на Росія. Будь-які сполучення, розроблені пізніше між Москвою і сусідніми державами, включно з Україною, були результатом незаконних вторгнень, окупацій і анексій.
Ця імперіалістична політика також характеризує те, що ви вживаєте як термін російська "сфера впливу". Ці країни тепер незалежні, їх суверенітет недоторканий відповідно до Гельсінських і міжнародних норм, а також двосторонніх договорів. Ви як юрист повинні дотримуватися концепції верховенства закону більш строго.
Нарешті, щодо того, що Росія буде стратегічним партнером Сполучених Штатів, ніщо не може бути далі від істини. Ціле півстоліття нарощування озброєнь після Другої світової війни в 1945 році і розпаду СРСР в 1991 році, в тому числі формування НАТО, було в тому, щоб відігнати Росію. Давайте не будемо обманювати себе з семантикою, СРСР – це була Росія і багато поневолених народів. Після розпаду СРСР ми вибрали вірити оптимістично, хоча наївно, що справа буде інакшою.
Ви звертаєтеся до президента Росії Єльцина як "героїчного ... , який пустився в непослідовності". Можливо, ви не знаєте, що вже на наступний день після того, як Україна проголосила свою незалежність 24 серпня 1991р. Борис Єльцин зробив претензії до української території. А, може бути, ви і забули, що перед спуском в непослідовності президент Єльцин призначив КДБістського бандита Володимира Путіна на пост прем'єр-міністра і його особистого наступника. Цей бандит є російським диктатором сьогодні.
Сьогодні Росія має цілковито відмінний набір пріоритетів від наших власних. Сьогодні Росія не є демократичною, а авторитарною, має малу, якщо не цілковиту неповагу до верховенства закону, прав людини, національного суверенітету інших країн, або цінності людського життя, військових чи цивільних. Якщо Сполучені Штати будуть співпрацювати з цією Росією, то вони будуть співучасниками злочинів Росії.
Я щиро сподіваюся, що ви переглянете свою позицію. Занадто багато людських життів залежать від того.
З повагою,
Аскольд С. Лозинський
реклама