Чому не варто боятися Трампа

Залишається тільки дивуватися тому, як буквально до сьогоднішнього ранку практично весь світ був упевнений в перемозі Хілларі Клінтон на президентських виборах у Сполучених Штатах - і це при тому, що опитування громадської думки змінювалися з дня на день і дуже часто наближалися до статистичної похибки.

Власне, розрив між Трампом і Клінтон - якраз в рамках цієї самої статистичної похибки. Поразку Клінтон важко назвати розгромом, вона могла і виграти ці вибори. Але переможцем став Дональд Трамп.

Це, природно, викликає побоювання у тих, хто розраховував, що новим президентом Сполучених Штатів стане передбачуваний представник американського політичного істеблішменту і буде продовжений курс Барака Обами. А президентом буде той, хто подавав себе як руйнівника основ, як борця проти системи.

Але парадокс ситуації полягає в тому, що після свого вступу на посаду президента Сполучених Штатів Дональд Трамп стане частиною тієї системи, яку він так хотів зруйнувати.

США - не абсолютна монархія. Це країна, в якій влада побудована на складній системі стримувань і противаг. І, зрозуміло, на взаємодії глави держави і конгресу. В обох палатах конгресу - і це теж результат сьогоднішнього дня - буде республіканська більшість.

І якщо президент США хоче домогтися успіху - а такий честолюбний чоловік, як Трамп, безсумнівно, хоче домогтися успіху - він повинен буде ефективно співпрацювати з конгресом. З конгресом, в якому більшість становлять представники його власної партії. А така співпраця - гарантія від будь-якого авантюризму і емоційних рішень.

Втім, з конгресом буде взаємодіяти не тільки сам Дональд Трамп, а й члени його адміністрації, яких він теж буде підбирати все з того ж республіканського табору. І всі ці люди на відповідальних посадах теж повинні бути затверджені конгресом. Таким чином, при владі в Сполучених Штатах буде знаходиться не якийсь ексцентричний бізнесмен, який вирішив спробувати себе в політиці. При владі у Сполучених Штатах буде республіканська адміністрація. З усіма наслідками, що випливають звідси.

І я не став би огульно вважати ці наслідки негативними. У всякому разі, саме президенти-республіканці протягом новітньої американської історії надавали Америці ту енергію і жорсткість, яка і зробила її лідером сучасного світу.

Але тут є одне але. Партійна приналежність це важливо, але у Трампа були абсолютно чіткі обіцянки людям, які за нього проголосували. Він обіцяв їм зробити Америку "знову великою" - тобто захистити їх працю, повернути їм робочі місця. Але як?

А дуже просто - захистом ринку. Протекціонізмом. Бар'єрами в торгівлі. Митом. А це означає уповільнення економічного зростання. Як в тій країні, яка буде захищатися, так і в країнах, від яких будуть захищатися. Це перш за все самі США - ну і, звичайно ж, Китай.

Для світу це не дуже добре. Не дуже добре для Америки, для Китаю, для Росії. А для нас - непогано. Тому що це буде означати подальше зниження нафтових цін. Ще один тригер зниження - прагнення Трампа сприяти виробництву американських енергоносіїв, розвивати досягнення "сланцевої революції" всупереч побоюванням екологів. Ось кажуть, що Трамп домовиться з Путіним. По-перше, не домовиться. А по-друге, цим зниженням нафтових цін він його доконає.

І, звичайно, перемога Трампа означає те, що люди все більше побоюються глобалізації і голосують за рішення, які повинні їх від наслідків цієї глобалізації захистити. Не випадково перемогу Дональда Трампа так часто порівнюють з голосуванням британців за вихід з Європейського Союзу - новий президент, до речі, був активним прихильником цього рішення. Але тепер світ повинен переконатися в тому, наскільки ефективна такий захист і що можуть зробити наділені довірою захисники.

Дональд Трамп і сам ще не знає, яким президентом він буде. Але історичне значення його обрання на найвищу посаду в США полягає саме в тому, що люди повинні самі переконатися в ефективності своєї віри в можливість повернути час назад. До речі, Дональд Трамп може виявитися першим, хто перегляне постулати цієї віри.