Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

«Братство» собі на шкоду. Прибалти були наполегливішими

«Братство» собі на шкоду. Прибалти були наполегливішими

Блоги
Укрінформ
Прибалтійський урок для України: прибалти зуміли наполягти на своєму...

На відміну від решти колишніх радянських республік, що номінально добровільно ввійшли до «союзу нерушимого» та стали його співзасновниками, країни Прибалтики були окуповані Червоною армією у 1940 році. Не зайве нагадати, що за пактом Молотова — Ріббентропа лише Латвія й Естонія увійшли до «зони радянського впливу». Однак уже після розділу Польщі, окупованої військами двох диктаторів, Сталін виторгував у Гітлера Литву в обмін на частину земель, що мали ввійти до складу України, — Холмщини, Замостя, Люблінщини.

Утім, лише цим не вичерпуються українсько-прибалтійські паралелі, бо не зайве замислитись, чому Україна за набагато кращих стартових умов значно відстала, як не гірко це визнавати, від прибалтів на шляху справді ефективних реформ.

Як не дивно, нашою бідою став ядерний статус, через що і в Росії, і на Заході не зраділи перспективі відродження української державності. Натомість уже 6 вересня 1991 року Державна Рада СРСР визнала незалежність республік Прибалтики, що дало старт їх швидкому визнанню переважною більшістю країн світу.

Ще одна гірка правда полягає в тому, що Україну тоді вперше назвали слоном із повадками моськи, якою вона залишалась майже чверть століття, боячись хоч чимось розгнівати російського «старшого брата». Підтверджень цьому безліч.

Зокрема першою вітчизняною грошовою одиницею на пострадянських просторах став саме український купоно-карбованець. Його вимушено запровадили з 10 січня 1992 року через фактичне припинення надходжень до України від Центробанку Росії готівкових радянських рублів, що загрожувало колапсом економіки.

Навіть у Прибалтиці першу національну грошову одиницю, якою став латвійський рубліс, ввели в обіг лише 7 травня 1992 року. Однак уже 20 липня рубліс став безготівковим, а 17 серпня розпочав власне плавання з незалежним від радянського рубля курсом.

Натомість український купоно-карбованець аж до 12 листопада 1992 року лише заміняв радянські рублі винятково у готівковому обігу, хоч уже з 1 липня Росія в односторонньому порядку встановила різні обмінні курси одного й того самого радянського рубля у розрахунках із країнами СНД. Як наслідок,  за найскромнішими підрахунками, українську економіку пограбували на 447 мільярдів рублів, що стало однією з причин галопуючої інфляції, яку вдалось приборкати аж у 1996 році.

Ще одним проявом «братства» собі на шкоду стало надання українського громадянства всім без винятку. Натомість у Прибалтиці тим, хто приїхав сюди після 1940 року та їхнім нащадкам, довелось скласти іспит зі знання державної мови й історії країни. Тож великодержавні шовіністи, які принципово демонстрували своє зверхнє ставлення до корінного «тубільного» населення, залишились не громадянами без права голосувати, обиратись до органів влади та перебувати на державній службі.

Свого часу цей підхід жорстко критикували нібито за недемократичність, хоч вміння спілкуватись хоча б на побутовому рівні та знайомство із Конституцією та історичним минулим країни — обов’язкова умова отримання громадянства майже в усіх розвинених країнах. Прибалти зуміли наполягти на своєму, завдяки чому чорносотенну частину величезної за українськими мірками російської нацменшини позбавили впливу на політичне життя держави, тимчасом як в Україні агресивні великодержавні шовіністи довели країну до масштабного кровопролиття.

Віктор Шпак

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-