Фанера над Парижем, або Євробюрократія зблизька
«Сорбонна? Нічого собі, це ж так класно, коли діти в отакі вузи вступають – в Сорбонну, Кембридж, Оксфорд. І що французи вимагають? Опікуна? Житло? Та знайди ти їм усе, чого хочуть – опікуна, житло, хоч і опікуна з житлом. І не скигли, підключай усіх», - напучувала мене ще навесні цього року знайома-журналістка, коли я спробувала було поскаржитися на складну і не зовсім зрозумілу процедуру отримання довгострокової французької візи для доньки – майбутньої студентки. «Та якби моя донька в Сорбонну вступила, я би зі шкіри вискочила, щоб усе зробити, у млинець би розбилася!» - резюмувала вона.
Моя вступила - у відповідь на її досьє з одного із Сорбоннських університетів – ім. П’єра і Марії Кюрі (Париж 6) - прийшло повідомлення, що її зараховано і запрошено на співбесіду і подальше навчання.
Тож я почала «розбиватися у млинець».
Донька – неповнолітня і до 18-ти - ще півтора року, тож ми мали на виконання вимог посольства Франції самостійно знайти собі опікуна і житло в Парижі, оскільки університет надає гуртожиток лише з 18-ти, ну, і зрозуміло – кошти на проживання-харчування.
Щоби не застрягати на численних перипетіях, скажу: це було ду-у-уже нелегко, але ми виконали всі вимоги. Допомогли родичі, знайомі близькі й далекі, моя рідна церква і абсолютно незнайомі люди, які відгукнулися, допомагали, підказували і навіть готові були нас гостити у Парижі. Всім їм – величезне спасибі.
Але нам, як у тому анекдоті про кумів і чоловіка, що знав багато мов, «воно не помогло». Бо посольство Франції відмовило моїй доньці у довгостроковій студентській візі. Практично в останні дні перед початком навчання і без пояснення причин відмови.
При цьому туристичну шенгенську візу мені видали, - катайся, мовляв, до Парижа. Після чого я була абсолютно певна: візу відкриють і дитині, тим більше, що в моєму досьє я спеціально робила примітку, в якій уточнювала, що окрім туристичної мети маю й іншу – супроводити доньку на навчання. Навіть з малою поділилася радістю, але за годину після цього прийшов лист із посольства, де було сказано, що їй у візі відмовили! Довелося телефонувати знову, вже з неприємною новиною…
Все-таки прийом до французьких університетів, зокрема й іноземних студентів, – добре продумана система. Наприклад, французи вимагають, аби майбутній студент надав довідку про те, що він вступив до українського вишу на відповідну спеціальність або вже вчиться. Завдяки цій мудрій вимозі французьких освітян, діти, відфутболені не дуже мудрими французькими бюрократами, не залишаються на вулиці. Донька – студентка КПІ, вступила за І-м пріоритетом, куди хотіла.
А бюрократи – тільки ще раз переконуюся – існують всюди, однаково паразитичні, і виконують одну і ту ж мерзенну функцію: заважають людям жити.
Але мова про інше.
Ще перед цією нашою історією і вже після неї я поначитувалася про різні випадки, коли українцям відмовляли у видачі європейських віз: випадок із хлопчиком-фанатом, якого та ж Франція не пустила на омріяні футбольні змагання (при тому, що родичів - пустила), історія журналістки з УМ, якій Німеччина відмовила у візі (після розголосу пустили). Герої цих публікацій закликають обов’язково апелювати. У нашому випадку це апеляція задля апеляції, бо до Сорбонни моя студентка вже не поїде, навіть за позитивного результату. Поїзд пішов. Принаймні, не цього року. Однак я все ж допитуюся в посольстві про причини відмови, і щоб докопатися до них – ми готові апелювати.
Поки в офіційному листі-відмові зазначено, що візи нам не дали, спираючись на закон про в'їзд і перебування іноземців та надання притулку. Все!!! Жодної конкретики про те, що саме їх не влаштовує. У відповідь на всі розпитування посилають. Делікатно так - до французького МЗС.
Але я маю здогади. Може недостатнє фінансове забезпечення (про це прозоро натякав візовий офіцер у посольстві, тож ми докинули пару тисяч на рахунок), але ж у вимогах до цієї візи – жодних конкретних сум, визначених на проживання, і політкоректно не кажуть – скільки не допитуйтеся.
Може, неповнолітність доньки, бо для студентів після 18-ти вимоги суттєво спрощуються. Тут теж були цікаві моменти: бо документ про передачу прав на опіку над дитиною, якого так домагаються французи, для наших юристів – просто папірець такий. Ну, не знімається жодна відповідальність з українських батьків таким документом, ми своїх дітей не віддаємо і не передаємо нікому, хіба що від батьківських прав відмовлятися, але хто ж нормальний на таке погодиться. Інше питання, що на опікуна отого французького за їхніми законами відповідальність лягає. До речі, мадам, яка погодилася опікуватися моєю донькою, – чудова жінка з окремою цікавезною історією.
А може, просто війна в нашій країні?
Ось так запрошує Сорбонна:
SGFI - Scolarité du L1
Dossier suivi par Vanessa BOUDJENA
Tél : 01 44 27 33 06
Paris, le 15 avril 2016
Madame MAMCHUR YARYNA
Objet : Inscriptions DAP en L1 Dossier blanc
Madame,
Après étude de votre dossier d’admission préalable, vous avez été autorisé(e) par la commission pédagogique à vous inscrire à l’université paris VI pour l’année universitaire 2016/2017 dans le Portail BGC
La procédure d’inscription est informatisée, vous recevrez dans la seconde quinzaine de juillet un courrier vous indiquant votre code d’accès ainsi que votre login vous permettant de vous connecter au site http://www.upmc.fr , portail de l’Université Pierre et Marie Curie.
A la fin de cette procédure vous sera attribué un rendez-vous auquel vous devrez impérativement vous présenter. Les rendez-vous auront lieu au début du mois de septembre 2016 (Début des cours).
Je vous prie de croire, Madame, en l’expression de mes salutations distinguées.
La responsable de la Scolarité du L1
А ось так не пускає посольство Франції:
Ірина Мамчур, Київ
реклама