Україна між Сходом і Заходом: радянська спадщина, спроби демократизації та геополітичні виклики

Україна між Сходом і Заходом: радянська спадщина, спроби демократизації та геополітичні виклики

Блоги
1633
Ukrinform
Міжнародний майданчик виконав функцію комунікатора між фахівцями різних країн та молодим поколінням, яке буде формувати світову політику завтра

З 8 по 15 серпня Міжнародна Асоціація Студентів Політичної Науки (International Association for Political Science Students) на базі кафедри політології філософського факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, вперше на території України, провела Літню Школу на тему: «Україна між Сходом і Заходом: радянська спадщина, спроби демократизації та геополітичні виклики». 

Серед учасників літньої школи були представлені студенти та аспіранти з України, Молдови, Російської Федерації, Румунії, Словаччини, Угорщини, Німеччини, Швейцарії, Італії, Бельгії, Франції, Нідерландів, Швеції, Великобританії, Канади, Сполучених Штатів Америки та Бразилії. 

Серед спікерів та лекторів були присутні професори, громадські діячі з України, Німеччини, Швеції, Росії, Польщі, Великобританії тощо. 

Основна проблематика школи була присвячена: проблемам пам’яті й ідентичності українців; європеїзації України в контексті політичних процесів в Європейському Союзі; геополітичним викликам як для України так і для країн-членів ЄС; соціальним рухам тощо. 

Апелюючи до узагальненої думки учасників школи, можна виділити наступні тези, відповідно до кола проблем, що зазначалися вище:

-                     в розрізі геополітичних викликів і агресії Російської Федерації щодо України, серед молодого експертного середовища, превалює переконання в необхідності підтримки України, перш за все в фінансовій площині задля проведення реформ і конкурентоспроможності у протистоянні з РФ, а також в продовженні санкцій. В той же час присутнє обережне ставлення до ідеї відключення системи SWIFT на території Росії (з метою поглиблення економічного тиску) і достатньо негативне щодо прямого постачання летальної зброї. Обґрунтовуючи це тим, що не можуть уявити ситуацію, коли б їх країна «розпалювала б конфлікт, надаючи летальну зброю». Але, не заперечуючи, що можлива така допомога через треті держави;

-                     вирішення конфлікту на сході України, вони вбачають, перш за все в можливостях ЄС і США найти спільний діалог з РФ, часто забуваючи про власне українські інтереси і  її роль у виході з кризи;

-                     переконані, що Крим, рано чи пізно, знову стане українським. Адже ситуація з Кримом є безпрецедентною для світу після ІІ Світової війни і для збереження існуючої системи світової безпеки, сфер впливу і загалом політичної мапи світу треба докласти всіх зусиль (для ЄС, США і інших суб’єктів політики) для повернення Криму до складу України;

-                     в свою чергу, з так званими, «ЛНР» і «ДНР», на думку більшості, справа є більш складною, адже в світі існують прецеденти «заморожених конфліктів» і наявність ще одного кардинально не зачіпає інтересів світових гравців, а значить вирішення даної проблеми може бути значно розтягнуто в часі. Варто також зазначити, що більшість учасників літньої школи, вважають, шо це внутрішньополітичний конфлікт з зовнішнім втручанням могутніх країн;

-                     в розрізі намагань України європеїзуватися (саме цей термін є правильним, адже інтегруватися в ЄС може тільки вже дійсний член даного об’єднання), більшість переконані, що поки, Україна не є частиною «Європи», але може нею стати. Тут, варто підкреслити, що Європейська наукова спільнота розглядає «Європу» в трьох площинках: географічній (тут ні у кого немає сумнівів, що Україна - це Європа), інституціональній (Україна не є членом Європейського Союзу) і Європа – як система певних соціально-економічних і політичних відносин (на їх думку є головним індикатором належності певної країни до «Європейської сім’ї»). Тому, такі країни як Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн, Монако, Сан-Маріно, Ісландія, а тепер вже і Британія  не є членами ЄС, але при цьому визнаються «Європою», на відмінно від України. І абсолютно нормальним для сприйняття європейця є явище, коли країна є членом «європейської сім’ї», але не бажає бути членом ЄС. Про що, зокрема, свідчить достатньо сильна критика, молодих науковців, позиції інституцій ЄС і інформаційної політики власних країн щодо «брексіту». На їх думку, медіа і політики сильно «демонізували» прихильників виходу Британії з ЄС, апелюючи до їх рівня освіти, вікової складової і майнового цензу. На їх переконання «брексіт» - це абсолютно демократичне і репрезентативне волевиявлення (за всіма цензами) більшості громадян Сполученого Королівства.

Підсумовуючи, варто зазначити, що для України, важливо, вибираючи свій шлях подальшого розвитку не тільки прагнути стати частиною ЄС, а й прагнути створити конкурентну європейську державу, яка здатна інституювати свої національні інтереси на міжнародній арені.

Особливу увагу і щиру подяку варто висловити колегам – професорсько-викладацькому складу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: філософському факультету, Інституту післядипломної освіти та кафедрі політології КНУ імені Тараса Шевченка. Зокрема, Ректору Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Герою України, доктору філософських наук, професору, академіку Національної академії наук України Губерському Л.В., Голові Вченої ради, завідуючому кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктору політичних наук, професору Цвиху В.Ф., Заступникові директора з науково-педагогічної роботи Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидату фізико-математичних наук, доценту Шевченку В.П. та ін. в організації цього міжнародного заходу. 

Дуже важливо, що цей майданчик виконав функцію комунікатора між фахівцями різних країн та молодим поколінням, яке буде формувати світову політику - завтра. Варто також зазначити, що на цьому рівні українська наукова та експертна думка не тільки не поступалася учасникам з інших країн, а й у багатьох випадках була більш креативною та фаховою, що може свідчити про конкуретність українського інтелектуального потенціалу

Ярослав Телешун, президент Міжнародної Асоціації Студентів Політичної Науки (Україна), аспірант кафедри політології КНУ ім. Т.Шевченка

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-