Під овечими шкурами. Не підмінюймо святе грішним!

Під овечими шкурами. Не підмінюймо святе грішним!

Блоги
1568
Ukrinform
Перша заповідь вірних синів України

    Ті, що вийшли із пекла і повернуться туди. Сплоджені Сатаною. Наслані нечистою силою. Знавіснілі, безумні учиняють самосуд. На видноті, під скляними поглядами отетерілих роззяв, душать свою матір. Розпинають недолюди, коли йти за словом Великого Кобзаря, свою державу, під омофором якої благоденствують.

    Вона їм дає життя. Поїть і годує. Благословляє на звання громадян України. Забезпечує високими посадами. А за її спиною очманілі уривають жирні шматки від усенародних набутків. Привласнюють мальовничі сотки й гектари заповідних угідь. Отруюють непотребом викидів течії річок і плеса озер. Плюндрують узбережжя скаламучених морів. Обзаводяться без числа даровими квартирами. Розкошують у маєтках, палацах, пишних особняках на стражденній українській землі і над морями-океанами по всіляких зарубіжжях.   

    І накидаються, як скажені, на свою ж країну. Самі по горло у гріхах, а в неї вгризаються, як хижаки з пазурами й іклами. Не дають продихнути. Сатаніють від її стогонів.  

    Мільйони спантеличених витріщаються на осоружне перед екранами телевізорів, аж очі вилазять. Слухають по радіо, аж вуха закладає. Дивляться й читають в Інтернеті, поки в очах не потьманіє. Всмоктують отрутне із газет та з іншого продажно друкованого.

    Натомість українські очільники чухають потилиці. Польський Сейм спокусився на приказку: згадала баба, як була дівкою – узаконив відверті посягання на одвічну українську землю. Гострить зуби на принадні «креси», справіку українські. Вони не одне століття омивалися гарячою українською кров’ю, яку зажерлива шляхта точила, як воду.       

    А згадаймо! Хіба ж забулося, як з України 150 так званих «народних депутатів» вискакували поперед батька в пекло. З холуйською запопадливістю зверталися до того ж польського Сейму ухвалити саме те провокативне, що й було там проголосоване в нестямному захваті.

   Тепер найпідлішій брехні не під силу спростувати незаперечне: літак малазійських авіаліній було знищено ракетою, випущеною з «Бука», завезеного з Росії разом з необхідними для чорного діла спеціалістами. Але ж якась невидима диявольщина напоумила трьох громадян Німеччини подати позов до міжнародного суду з претензіями до Української держави, провина якої начебто в тому, що не заборонила проліт авіалайнерів над охопленою пожежею воєнних дій територією.

    І тут же мовби синхронно або узгоджено вискакує, як Пилип з конопель, підспівувач чи, швидше, заспівувач з України. Такий уже уболівальник за бідних і знедолених, що аж захлинається від галасу: комунальні платежі не підйомні, переглянути й понизити! І він же заохочує міжнародний суд здерти з України по максимуму хоч і не за умисний, але ж нібито недогляд. І кому ж не втямки, що це, не дай, Боже, призвело б до стократ більшого спустошення кишень забамбуленого електорату, ніж від нарахувань за комунальні послуги?

    За тими квитанціями – надходження до бюджету. З-поміж іншого – й на утримання Служби безпеки України, міліції, прокуратури, слідчих, суддів і т.д. і т.п. Офіційно – силовиків. А за Конституцією – захисників народовладдя. Вони покликані дбати про безпеку країни, правопорядок, не давати розперізуватися зловмисникам і знахабнілим злочинцям, що запускають липкі руки в державну скарбницю.  

    Під яким же мікроскопом помітити, що задля цього робиться все необхідне? Або хоча б усе можливе? Невже будь-кому дозволено рити, як свині під дубом, під древом розбудови незалежної Української держави? Разом з усім народом заявімо те, чого одностайно чекаємо й на що сподіваємося: «Будьмо та свій край не гудьмо!»

    А щирі чи в овечих шкурах глашатаї свободи слова нехай прислухаються до застереження: відрізняймо критику на утвердження високих ідеалів співжиття в суспільстві від дискредитації всього, на чім світ стоїть, з метою знищення незалежної Української держави. Не підмінювати святе грішним – чи ж це не перша заповідь вірних синів рідної матері Батьківщини? Берімо до серця не зловороже, а пророчий заклик Т. Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде».     

Вадим Пепа

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-