За мить до літньої краси

Нам, суспільству, у будь-якому випадку доведеться шукати розв’язання для усіх тих дивних теорем, які  щодня підкидає нам немилосердне життя. 

Але…. Але потрібна якась точка дотику, відліку. Точка опори, відштовхнувшись від якої можливо перевернути та поставити з голови на ноги увесь цей безумний світ.

Можна шукати таку відповідь у далеких місцях. Наприклад, в «саду тюльпанів» голландського Кекенхофа, красу якого варто побачити хоча б раз у житті.

Але відповідь можна знайти й ближче. Наприклад, в Київському ботанічному саду. 

Це квіти. Троянди, тендітні та примхливі, як у новелах Сент-Екзюпері. Ці квіти – своєрідне виправдання перед великим Всесвітом для цього  людства за його цинізм та жорстокість. Адже ці квіти – вони рукотворні, вони вершина творчості,  вершина любові й доброти, що є в людських серцях.

Ці квіти прекрасні й світлі. Вони мінливі, коротковічні та неповторні, як перший проблиск звичайного світанку.  Але саме в них і міститься  відповідь на всі наші недолугі теореми. Саме краса врятує світ. Це аксіома. Твердження, яке не потребує доказів.

Це відповідь, яка просто поряд з нами. На відстані протягнутої руки.

Дмитро Шкурко.

Фото автора.