Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Горе-реформи: Повчати когось легше, ніж самому робити...

Горе-реформи: Повчати когось легше, ніж самому робити...

Блоги
Укрінформ
Ви тільки вдумайтеся, що нам пропонують!

На радіо якось виступав прихильник реформ у ЖКГ. Зокрема необхідність створення ОСББ він аргументував тим, що останнім часом новобудови здають зі значними недоробками. Невідомо, наголошував промовець, що з ними буде згодом. І потім, думаєте, закликав посилити контроль за будівництвом? Дарма, зробив горе-висновок: в ОСББ керуючий будинком зможе… зібрати з новоселів необхідні кошти для латання дірок — куди їм, бідним, діватися!

Тобто відповідати за недоліки й жадібність та безвідповідальність меншості, яка нехтує законами, мусить законослухняна більшість. Такий сумний підсумок майже всіх нинішніх реформ. Візьмемо приватизацію:всіх закликали знайти ефективного власника. Зрештою народ і державу обібрали, зате наплодили олігархів, які підгребли під себе економіку й політику. А що зробили з селом? Великий бізнес фактично його знищив. Комерція, зокрема й підпільна, там процвітає. Бізнес є, але без урахування інтересів людей, які там живуть.

Така сама ситуація і з реформуванням обслуговування пенсіонерів. їх не тільки обібрали, а й змусили потерпати морально і фізично. Скажімо, в Києві чимало районних управлінь Пенсійного фонду розташовані в дитячих садочках. Для поліпшення обслуговування пенсіонерів там запровадили так зване єдине вікно. Суть новації в тому, що кожен відвідувач іде не до «свого» інспектора, а подає документи в залі прийому. І от уявіть: у вузенькому коридорчику дитячого закладу, де й без того бракує повітря, набивається щодня понад сотня людей похилого віку. Люди  там непритомніють. Зате влада звітує, мовляв, провела реформу. А до того, що людям стало не краще, а гірше, діла нікому немає. Тоді як у місті є будівлі, які зводили зокрема й коштом тепер уже пенсіонерів. Натомість їх приватизували саме ті, хто має дбати про людей. Проте ради тим приміщенням дати не можуть — споруди руйнуються. Хіба це реформи?

Тож куди не кинь всюди клин! Тому народ не лише зубожіє, але й вимирає. А молодь проти такої державної політики голосує ногами: більшість прагне виїхати за кордон. І скільки там наших бідолах шукають кращої долі, ніхто не знає. Та й не цікавить це владу. Для неї чим менше людей, тим краще. Адже про роботу для них і забезпечення їм достойного життя згадують лише під час виборчих перегонів. Тому, з огляду на новації в ОСББ, не можу не провести паралель з роботою Верховної Ради. Там щодня також говорять, що слід враховувати потреби людей. Але з ухваленням кожного нового закону жити стає дедалі важче, оскільки депутати представляють не народ, а кланові групи. У них на вустах те, що люди хочуть чути, а на умі — як обібрати ближніх. Прикметно, що люди зубожіють, а політики багатіють. З незаконними оборудками влада ніби таки бореться. Періодично нам задля втіхи демонструють шоу із затриманням корупціонерів. Потім вони тихенько виходять на волю і насолоджуються награбованим. І ті, що награбували найбільше, найгучніше кричать про власний патріотизм. Натомість патріот це той, хто жертвує частиною власного благополуччя в ім’я держави. Назвіть хоча б одного такого з нинішніх політиків або тих, що перебувають у їхній тіні. Навіть удень зі свічкою таких не знайти.

І ще одна біда: у нас нині з’явилося багато діячів, які намагаються всіх повчати. Пам’ятаєте, як свого часу львів’яни сновигали столицею з метою учити киян розуму? Останні події на сміттєзвалищі у тому краї показали: вони не мають морального права казати «роби як я». Це підтвердили й народні депутати, які перевіряли ту трагедію. Вони свідчать, що десятки років міська влада Львова не приділяла сміттєзвалищу належної уваги. Так, повчати когось легше, ніж робити належне на ділянці, за яку відповідаєш.

Тому якщо й у подальшому влада держави працюватиме не для людей, а житиме їхнім коштом, то сміття безвідповідальності й хаосу занапастить усю Україну. І тоді представникам управителя вже ні з кого буде збирати гроші на ремонт новобудови, яку ми зводимо ось уже двадцять п’ять років з багатьма недоліками.

Микола Петрушенко
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-