Відродження націоналізму. Світ готується до Третьої світової?

Відродження націоналізму. Світ готується до Третьої світової?

Аналітика
Укрінформ
Якщо світ не збережеться, то буде війна? Кого і з ким?

...Кинуте Ангелою Меркель в серцях після звістки про Brexit: «Не факт, що мир у Європі може зберегтися» - чи дійсно було сказано в серцях? Або у мить відчаю вирвалося приховане, невідоме нам? І якщо так, якщо мир не збережеться, то буде війна? Кого і з ким?

Меркель не відповіла на це запитання. І не відповість. Але Меркель вказала на маркер. І цей маркер - відродження націоналізму.

Не бабусі-пенсіонерки за кілограм «вівсянки-сер» потягли Британію з Європи. Не клоуни-популісти, які не знають, якою може бути ціна ненавмисного Brexitа. Вибір був зроблений англійськими націоналістами - печерними або освіченими, аристократами або забитими жителями англійських сіл - але націоналістами.

Постріл у депутатку британського парламенту, яка виступала за єдність з Європою, і крик вбивці в мить злочину: «Британія - передусім!» - були цим самим маркером. І, попри очікування, він не зупинив, але, можливо, навіть прискорив процес. І хто знає, може бути, інше вбивство - російськими хуліганами-спецназівцями англійського вболівальника і безпорадність континентальної поліції в цьому інциденті сказали йому, цьому англійському націоналісту, набагато більше.

Не прикра помилка англійців стривожила Меркель, не поспішність їх бажання. Вона побачила, що кількість, як і обіцяв Гегель, перейшла в якість.

Хіба ще перед англійським націоналізмом в аристократичному співтоваристві Британських островів не розгорівся шотландський націоналізм? А до цього ірландський, заспокоєний тільки після того, як Ольстер отримав в ЄС можливість скаржитися на старшого англійського брата? А хіба не симптомом стали регіональні вибори у Франції, де націоналісти Марі Ле Пен тріумфально завершили перший тур виборів, і лише об'єднавши зусилля Саркозі та Олланд зуміли сплутати націоналістам карти в їх поході за владою?

А вибори президента Австрії, коли в першому турі Норберт Хофер представник партії , заснованої колись колишніми офіцерами Вермахту, на 16% відсотків випередив свого суперника і знову таки, був зупинений лише об'єднанням «непримиренних»? А угорський націоналіст Орбан, який притиснув права і свободи та поширює вплив на чужі землі, де живуть його співвітчизники? А Польща, така доброзичлива до нас завдяки президенту Дуді, але в той же час породжує насильство польських націоналістів над мирною ходою українців? А сама Німеччина, де весною маргінальна, здавалося б, партія "Альтернатива для Німеччини" увійшла в законодавчі збори трьох німецьких земель?

І, нарешті, клоун Трамп, який тривожний не сам по собі, а тим, що висловлює сподівання мільйонів американців. Сподівання, доти заховані глибоко в підвалах американської ментальності.

Все це - націоналізм. Ще кілька років, і процес стане незворотнім. Або він вже незворотній?

Бо ж таке вже було. Роджер Осборн у своїй «Цивілізації» пише про схожий феномен 20-30-х років минулого століття: про ауру війни, що насувалася....

«До 1920-х років всі держави Європи мали демократичне правління; до 1940 року демократія збереглася лише в чотирьох»,- пише Осборн. І Друга світова не наслідок зростання націоналізму, а навпаки - причина. Знайдена багатьма націями протягом 50 попередніх років нова державність виявилася під загрозою ліквідації з боку тоталітарних імперій - в першу чергу Радянської та Німецької. Ліга Націй стала збіговиськом боягузів, Франція і Англія сховали голови в пісок з камланнями про мир будь-якою ціною.

Нації зрозуміли, що приречені. У світі діють закони Дарвіна, говорили вожді, де цивілізацію рухає природний відбір, де панують хижаки, а травоїдні безслідно зникають, і де нема кому тебе захистити крім себе самого.

І всі почали відрощувати ікла і кігті, і об'єднуватися у військові союзи. Частина пішла під патронат ворогуючих тоталітарних монстрів, інші наважилися захищатися самостійно. Фінляндії в 1940-му це вдалося. Мобілізувати на фронт 17% населення і покласти за незалежність 2% міг тільки націоналізм. І генерал Маннергейм це довів.

Людині не властиво від природи вмирати за абстрактні ідеї. Чому ж вона помирає за націю, саме існування якої, як явища, багато світових філософів ставлять під сумнів? Що ж це за ідеологія така: «націоналізм», яка долає природний інстинкт самозбереження?

Немає такої ідеології, пише британський соціолог Бенедикт Андерсон. «Лібералізм» - є, «комунізм» - є, а «націоналізму» - немає! Його безглуздо шукати в логічних побудовах розуму. У нього немає теоретиків зі світовою популярністю. У нього, як і у поняття «нація», немає адекватного філософського визначення. Націоналіст і без визначення знає, що це таке. А  «не-націоналісту» не поясниш.

Націоналізм, пише Андерсон, це якась немислима по силі єдність віри і «нескінченно розтягнутих меж родинності».

Від віри, релігії в націоналізмі - «обіцянка безсмертя у вічному існуванні нації». І віра в спадкоємність нації є настільки великою і настільки конкурентною світовим релігіям, що аятолла Рухолла Хомейні якось ототожнив Великого Шайтана не з єрессю і навіть не з демонічним персонажем , а саме з нацією.

Від «родинності» - у ньому родинна любов до кожного безіменного сина своєї нації. А тому, пише Андерсон, «у сучасної культури націоналізму немає більш захоплюючих символів, ніж монументи та могили Невідомого солдата».

І це значить, що кожен, хто плаче над воїном, що загинув за батьківщину, незнайомим і незнаним раніше, чиє ім'я і походження невідомі - націоналіст. Кожен, хто йде з гранатою на танк, загорнувшись у національний прапор і співає гімн як «Отче наш» - націоналіст.

І справа не в тому, що він знає якусь істину, невідому невіруючому, а у відчутті сили, що дозволяє впоратися з будь-якими життєвими негараздами, а значить, змушує діяти, і діяти плечем до плеча. Націоналізм настільки імперативний, що володіє магічною властивістю обертати випадок в долю.  Замислимося над цими словми британського соціолога.

Безглуздо звинувачувати націоналіста в варварстві і популізмі, переконувати в тому, що в міждержавних союзах легше переживати важкі часи. Націоналіст бачить в національній державі єдиний порятунок, джерело самозбереження нації. Для нього це не механізм примусу, а політичний союз рівноправних громадян, якому добровільно передається виключне право на насильство і право розпоряджатися його, націоналіста , життям і долею в ім'я життя ненароджених його нащадків.

Звичайно, націоналіст добрий воїн, але поганий парламентер і бізнесмен. І в мирний час його номер - десятий. І все було б добре, але світ змінюється. І змінюється не в мирному напрямку. І зростання впливу націоналістів лише реакція на небезпеку втрати ідентичності. Це як висока температура організму, який піддався інвазії. "Англійський пацієнт" це не перший для Європи випадок. Але поки що - найважчий.

І причина не в економічній кризі, і не в ІДІЛ - з ісламським фундаменталізмом Захід успішно бореться вже давно, і навіть не в путінській Росії. Вірус криється в проповідуваній Путіним релігії «багатополярного світу», в якому кожен може грабувати і вбивати, тому що гуманізм і права людини - міф, і ані загальнолюдських цінностей, ані єдиного Бога не існує. А є право сильного і ідол марнославства.

І середньостатистичний європеєць, який вірив у загальнолюдську любов, бачить, як безкарно відторгається Крим і окупанти ходять по Донбасу, як російські літаки бомбардують сирійців, які піднялися проти диктатора, як купуються європейські політики і генсек ООН йде на уклін до кремлівського карлика. Він читає новини про те, що лише 9% німців згодні захищати армією країни Балтії від Росії. І він розуміє, що точно так само ніхто не рятуватиме і його. І він шукає порятунок сам - в старому і надійному.

«Це не смерть Європи, це смерть Євросоюзу, - каже задоволена Brexit Марі Ле Пен.- Треба об'єднуватися на нових умовах, з урахуванням національних інтересів».

Торговельна гільдія не найкращий інструмент для ведення війни. Консенсус зі слабкими країнами не сприяє наступальній тактиці . «Союз зі слабкими ослаблює»,- писав Сунь-Цзи. Європейське співтовариство мутує у військовий союз. У Британії вже є сильний союзник, можливо, до них приєднаються інші. Меркель готова будувати свій союз: єдину франко-німецьку державу з жорсткою централізацією і власною армією. Чим не націоналізм, який прийшов з тих давніх часів, коли французи і німці були єдиним німецьким плем'ям? Православний путінець, отець Кураєв, жахаючись, охрестив цю ідею «четвертим рейхом».

Приховане торжество Путіна з приводу Brexit зрозуміле. Він прагне зламати єдність Європи, підживлюючи націоналізм. Але його допомогу вони приймають тимчасово, вважаючи євробюрократію більш нагальним злом. Прийде час, і європейський націоналізм створить Путіну чимало проблем. Як і націоналізм взагалі, який завжди був антитезою імперському мисленню. Рухаючись світом, він сіє зерна національної свідомості і в сфері інтересів Кремля - в Казахстані, на батьківщині батька Лукашенко. У самій Росії гряде війна росіян і кавказців, згадали про своє національне минуломе меря і пригноблені нації сходу.

Адже і у нас, в Україні, зупинити «переможний» наступ путінських полчищ допоміг саме націоналізм. Безбашений, який не знає міри і деколи милосердя, але вірить у безсмертя.

І, незважаючи, на те, що самі собі ми, часом, здаємося колосом на глиняних ногах, у змінюваному світі у нас є одна величезна перевага перед Європою: прийдешня велика війна, на яку ставить Путін, для нас не стане шоком. Ми вже знаємо, що почім на цьому кривавому бенкеті , і наші воїни навчилися вмирати за ту єдину, ефемерну, «уявну спільноту» (Андерсон) яку ми називаємо Батьківщиною...

Євген Якунов, Валентина Сямро. Київ.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-