В інформаційній війні у хід пішов іржавий металобрухт

В інформаційній війні у хід пішов іржавий металобрухт

Блоги
1399
Ukrinform
Ось уже протягом року щодня читаю публікації сайту російської «Комсомольской правды».

Щиро кажучи, спочатку це було нелегко. Бо потік україноненависницького бруду, брехні й цинізму в статтях авторів і колумністів цього видання, а надто власкорів з окупованих Донбасу та Криму викликав шквал емоцій і обурення. З мене навіть підсміювалися колеги у відділі: навіщо, мовляв, сама собі псуєш нерви, не читай пропагандистського непотребу. Проте щоденні вправи загартовують, і не лише у спорті. Тепер переглядаю матеріали «КП» і коментарі читачів до них з холодною цікавістю науковця, лікаря, який, зібравши анамнез хворого, професійним оком, без відрази й емоцій вивчає його виразки, щоб зрозуміти, чи йому ще можна допомогти. І хворий цей — російське суспільство.

Передовиця «США готовят «оккупацию России за час», яка з’явилася в «Комсомолці» кілька днів тому, свідчить, що стан хворого невідворотно погіршується. Читала й перечитувала окремі пасажі, а перед очима мерехтіли карикатури з газет «Известия» і «За рубежом» часів махрового застою, на яких злостивий американський імперіаліст підпалює сигарою гніт на гранаті у вигляді земної кулі.

Проте не «підручний комуністичної партії», як називали класових журналістів у Радянському Союзі, а автор сучасної російської газети переконує читачів, що НАТО, «накачуючи військом і технікою свої військові бази у Східній Європі», готується до «глобального удару по Росії». План такий: завдати удару неядерними балістичними і гіперзвуковими ракетами великої дальності, а потім, за задумом «стратегів США», Росія, зазнавши шокового удару, від якого не зможе отямитися, «попросить пощади». Після цього починається швидка окупація російської території за допомогою «значного угруповання сухопутних військ».

Проте автор «заспокоює» читачів тим, що «російська армія, безперечно, не сидітиме й не чекатиме», бо «наші системи попередження про ракетний напад працюють у безсонному режимі, наші війська повітряно-космічної оборони також цілодобово несуть бойове чергування». Він застерігає американських політиків, що «їм не вдасться поставити на коліна Росію», а «самим відсидітися з кавою із сигарою в зубах у бункерах Вашингтона, Нью-Йорка чи Колорадо». «Перший же ракетний удар по Росії спричинить таку відповідь, від якої на місці США залишиться тільки задимлена ядерна пустеля», — вочевидь, автор статті та російський пропагандист Кісєльов мають однаковий набір слів, рекомендованих Кремлем для замісу «правильного» медіапродукту. Закінчує опус автор зловісним застереженням: «Проте перепаде і тим європейським країнам, із території яких буде здійснено ракетну атаку. Вони повинні це чітко розуміти: ухилитися не вдасться».

Особливої критики чи обурення у більшості читачів ця мілітаристсько-утопічна нісенітниця не викликала. Нечисленні коментарі на кшталт: «Чудові підстави для трати бюджетних грошей» (із Гамбурга) чи «Вони там зовсім збожеволіли, чи що? Не вірю своїм очам, коли читаю цю ахінею» (із Санкт-Петербурга) потонули у напливі «патріотичних» гасел: «Хай тільки сунуться, мало їм не буде!» (з Уфи) або «Перекажіть Обамі, що Росія не чекатиме, коли її знищать, а завдасть не зустрічного, а упереджувального удару» (Республіка Татарстан). А несміливі спроби «росіянки з Колорадо» вгамувати параною колишніх співвітчизників словами «американці ні на кого не збираються нападати, у них своїх проблем вистачає» було відразу гнівно «затролено».

Окремої уваги заслуговує й особа автора цього матеріалу, такого собі Віктора Баранця, немолодого полковника у відставці, уродженця Харківської області. За віхами його біографії — факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища, служба в Україні, на Далекому Сході, у Німеччині, в Афганістані і, зрештою, у прес-службі Міноборони РФ. Тож нескладно зрозуміти природу його професійної ненависті до США та НАТО, поетапно й надійно вцементованої в його свідомість протягом відданої служби «в органах».

Важко тільки зрозуміти, чому ці пропагандистські штампи про ядерну пустелю, бункери, балістичні ракети Заходу, які колись загрожували СРСР, а тепер націлені на Росію, так легко прищеплюються в мізках і душах нинішніх росіян?

Вселяє надію лише одне: якщо в інформаційній війні в хід пішов такий іржавий металобрухт, як цей опус відставного радянського полковника, то це свідчить про те, що винахідливість кремлівських пропагандистів поступово вичерпується.

Вікторія Власенко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-