Сюрреалістична держава: уроки для людства

В історичні хроніки людства увійшла навічно дата небаченої світової катастрофи: 26 квітня 1986 року.

Безпрецедентність цієї аварії полягала не тільки в її глобальних масштабах, не лише в її наукових, медичних, соціальних і психологічних викликах, а й тому, що це була катастрофа нового типу: вибух гігантської ізотопної радіоактивної бомби, якою був реактор РБМК, стався не в результаті бойових дій чи терористичного акту, а виник ніби спонтанно, анонімно в результаті поломки технологічної суперсистеми, призначеної забезпечити мирне існування мільйонів людей. Вперше у своєму цивілізаційному розвитку людство зіткнулося із загрозою самознищення не в ході війни, а в результаті зіткнення з так званим “мирним” атомом.

Чорнобиль показав вразливість і згубність нестримної ядерної експансії в її “мирних” одежах, нав’язаної суспільству військово-атомним промисловим комплексом. За кілька днів від моменту аварії Україна — на той час несамостійна, упокорена провінція радянської “імперії зла” — опинилася в епіцентрі глобального інформаційного шторму, викликала небачений інтерес із боку світової громадськості, вільних ЗМІ, які намагалися прорвати залізну завісу мовчання і зрозуміти — що сталося насправді на Чорнобильській АЕС?

Наївні сподівання Кремля приховати правду від світу виявилися марними. Американський комерційний супутник “Лендсат” зафіксував на станції дві точки перегріву. Фотографії резервуара-охолоджувача свідчили, що реактори зупинені. Оскільки Радянський Союз ще на початку травня зберігав мовчання щодо розмірів катастрофи, це викликало роздратування президента США Р. Рейгана. Державний секретар США Дж. Шульц заявив, що Сполученим Штатам “відомо набагато більше, ніж те, що росіяни кажуть нам і власному народу”.

Чорнобиль починався з великої брехні комуністичної системи, з її небажання визнати історичну поразку в змаганнях із вільним світом. Намагаючись зберігати режим надтаємності, відмовляючись від науково-технологічної допомоги і співпраці світу, кремлівські вожді всупереч проголошеній політиці “перестройки і гласності” свідомо ризикували життям і здоров’ям мільйонів власних громадян, особливо дітей, які опинилися на радіоактивно забруднених територіях, де все — навколишня природа, вода, молоко, харчові продукти і повітря — становили небезпеку, викликали психологічне напруження, панічні реакції та депресію.

Саме тоді, у відповідь на брехливу пропагандистську кампанію “солов’їв Чорнобиля” в українському народі почала народжуватися нова енергія опору, з’явилися перші організації громадянського суспільства, зародки майбутніх опозиційних політичних партій і рухів. Чорнобиль став провозвісником і каталізатором розпаду СРСР і народження незалежної Української держави.

Від тих моторошних днів, сповнених гіркотою і важкою працею науковців, будівельників, військовослужбовців і медиків, минуло 30 років. Це значний історичний період. Це строк життя одного покоління. Нагадаю, що 30 років між 1915 і 1945 роками охоплюють всесвітньо історичні події Першої і Другої світових воєн. 30 років між 1986 і 2016 роками стали часом безпрецедентних геополітичних змін — часом краху Радянської імперії і, на жаль, часом народження нової неоімперської агресивної сили — Росії Путіна. Це був час стрімкої глобалізації, час появи і розвитку нових інформаційних технологій, нових фундаментальних відкриттів у галузі генетики, біоінженерії, астрофізики, і час початку нових гібридних і терористичних воєн, які наближають світ до ІІІ глобальної війни. Ми відзначили річницю Чорнобиля в умовах війни, коли російський агресор погрожує світові ядерною зброєю.

За останні 30 років ми пройшли великий і важкий шлях пізнання феномену Чорнобиля, його технологічних, ядерно-радіологічних, медичних, соціально-економічних та екологічних проблем. Чорнобильській катастрофі присвячено десятки тисяч наукових статей, тисячі книжок і монографій, сотні віршів і прозових творів, десятки документальних та ігрових фільмів. Правду про Чорнобиль творили лауреати Нобелівської премії і прості робітники, академіки і поети.

Розшифровано якщо не всі, то переважну частину таємниць Чорнобиля. І сьогодні, з висоти нашого 30-річного досвіду, я, як автор документальної повісті “Чорнобиль”, виданої в 20 країнах світу, маю право говорити про уроки Чорнобиля для людства.

УРОК ПЕРШИЙ: ядерний реактор будь-якої конструкції, експлуатований у будь-якій країні, є вибухонебезпечним об’єктом — атомною бомбою уповільненої дії, яка вимагає гранично відповідального до себе ставлення. Розвиток катастрофи на АЕС Фукусіма (Японія) підтверджує це положення. Бог не видає охоронних грамот на жоден ядерний реактор на Землі.

УРОК ДРУГИЙ: так звана “мирна” ядерна енергетика породжена військовим ядерно-промисловим комплексом. Україна і Японія, які самі не виробляли ядерної зброї, стали його жертвами. Розвиток ядерної енергетики в будь-якій країні — це шлях до атомної зброї, що підвищує ризик ядерної війни.

УРОК ТРЕТІЙ: ядерна катастрофа чорнобильсько-фукусімського типу набуває глобального значення за своїми наслідками для екологічної ситуації і впливу на долі мільйонів людей. Глобальний характер такої катастрофи змітає зі свого шляху всі державні кордони та політичні, соціальні чи національні бар’єри. Така катастрофа стає явищем світовим.

Виток радіації в результаті Чорнобильської катастрофи був як мінімум у 100 разів більший, ніж після вибухів атомних бомб у Хіросімі й Нагасакі. Радіоактивні опади після Чорнобиля випали на території, де проживали 3 мільярди людей. У 13 європейських країнах понад 50 % територій були забруднені радіоактивними нуклідами. Людство виявилося безсилим подолати масштаби аварії.

УРОК ЧЕТВЕРТИЙ: катастрофи глобального типу призводять до появи сотень тисяч екологічних біженців і тяжких наслідків для системи охорони здоров’я і соціальної сфери. Катастрофа показала, що з мільйонами людей не можна розмовляти сухою технократичною мовою — незрозумілою і далекою від турбот мільйонів.

УРОК П’ЯТИЙ: радіоізотопна катастрофа характеризується кумулятивним медичним ефектом, розтягненим у часі й просторі, і веде до поступового зростання проблем зі станом здоров’я персоналу АЕС, ліквідаторів та осіб, що проживають у забруднених районах. Описано й вивчено низку нових медичних феноменів і патологій, зокрема таких, як імунодепресія, вплив гарячих часток, патологія нирок і сечовивідних шляхів, синдром слабкості (fatigue syndrome), синдром вегето-судинної дистонії та інші.

УРОК ШОСТИЙ: 300 000 людей померло у переконанні, що причиною їх смерті стала Чорнобильська катастрофа. Ці люди, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, МАЮТЬ ПРАВО ТАК ДУМАТИ. І ніякі бюрократично-медичні організації не повинні ЗАПЕРЕЧУВАТИ ЦЕЙ ФАКТ. Поважаймо право мертвих на власні переконання. Вони врятували нас, живих. Заперечення міжнародних організацій носять лобістсько-схоластичний характер і викликають соціальне напруження.

УРОК СЬОМИЙ: надважлива проблема політичної, військової та економічної стабільності держави, на території якої сталася ядерна катастрофа. Аварія на ЧАЕС нанесла величезний удар по економіці України, був час, коли видатки на подолання наслідків забирали щорічно до 12 % державного бюджету, а виплати ліквідаторам довелося скорочувати, що породило низку соціальних конфліктів.

Недовіра до держави, породжена ще в часи Радянського Союзу, лише поглибилася й відіграє сьогодні руйнівну роль в українському суспільстві. Смертельно небезпечним є ведення воєнних дій на території держави, де сталася глобальна ядерна катастрофа, або поблизу АЕС, які можуть стати мішенями для нанесення ударів. Російська агресія 2014—2015 років у Криму і Донбасі показала всю небезпеку цієї авантюри: бойові дії із застосуванням важкої артилерії, ракетних систем, танків і САУ на відстані всього 160 км від Запорізької АЕС могли призвести до нової глобальної катастрофи. Дивно, що ні ООН, ні МАГАТЕ, ні союзники України на Заході не помітили цієї загрози.

УРОК ВОСЬМИЙ: зростає роль державного націоналізму, захисту національних інтересів у питаннях ядерної політики. Україна дорого заплатила за свою підрядну, несамостійну позицію “молодшого брата” у відносинах із ядерним монстром Росією, яка нав’язала нам свої застарілі технології і залежність у зберіганні відпрацьованих зборок і постачанні палива.

У світі, в якому зростають напруження і нестабільність, здійснюються широкомасштабні агресивні операції і ламаються міжнародні угоди — зокрема Будапештський меморандум від 1994 року, Україні слід подумати про забезпечення ядерного паливного циклу і повного контролю над відпрацьованим ядерним паливом, маючи на увазі і перспективу використання плутонію.Чорнобиль породив не тільки страждання, екологічні та історичні втрати та есхатологічні настрої журби.

Чорнобильська катастрофа мобілізувала українців, стала стимулом до побудови власної держави. Чорнобиль породив волонтерський рух, побудований на принципах милосердя і солідарності. Ми відчули підтримку друзів зі всього світу. Нам вдалося пробити стіну брехні й мовчання і вже за 4 роки після Чорнобиля ми провели перші за 70 років тоталітарного режиму парламентські слухання й домоглися зняти гриф “таємно” з більшості документів.

Річниця Чорнобиля — не ритуальне ігрище, не арена для ювілейних заяв, а вічний знак пам’яті, скорботи і роздумів, привід для нового прочитання уроків катастрофи. Це — заклик для нових поколінь — пам’ятати про минулу трагедію й думати про майбутнє.Як посилити human security — людську безпеку, і як зберегти сталий розвиток в умовах нової енергетичної парадигми, — без’ядерного розвитку світової економіки.

Вічна пам’ять тим, хто зупинив Чорнобильський вогонь. Слава тим, хто продовжує боротьбу з ядерними демонами!

Юрій Щербак, письменник