Хороший урок не для всіх

Але знайшовся людожер і ось вона знову - війна. А сьогодні згадуємо тих, хто приніс перемогу на нашу землю, завдяки яким ми Є. Після такого всепоглинаючого жаху була впевненість, що ніколи, НІКОЛИ і натяку на подібне не буде. А вона, підступна, прийшла знову...

Мій прадід добровольцем пішов на фронт, вивіз з-за Уралу сім'ю в Україну і стояв за неї до кінця. Втратив у бою ногу і половину черепа (коли злився - рана починала пульсувати - малі боялись). Але жив, жив і навчав, що ніколи не можна здаватися, ніхто не має права опускати руки!

А прабабуся, як закінчилася війна, ходила після роботи на Хрещатик розбирати цеглу, відбудовувати місто.

І не для того вони кров'ю і потом стояли за перемогу, щоб онуки і правнуки побачили це знову... Минуле було хорошим уроком... Але не для всіх. Час, коли життя набуває конкретної ціни, а не залишається цінністю... 

Так, ми сильні і все перетерпимо, переживемо і переможемо. Але якою ціною?

Катерина Ільченко

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства