Новий прем'єр і амбітна "кузькина мама"

Далі мав бути смайлик. Бо певна, не в мене однієї асоціації з хрущовською "кузькиною мамою" виникли. Гадаю, цю емоційну фразу новому главі уряду пригадають іще не раз.

Еге ж, наробив Борисович шереху. Навіть земляки розкололися в оцінках його прем'єрських потенцій. Мовляв, досвіду керівництва державного рівня бракує, освіта не така, та й узагалі все це "сіоністська змова" місцевого розливу.

Сиджу і посміхаюся. Бо це абсолютно точно повторює мої міркування трохи більш ніж десятирічної давнини, коли він, абсолютно "зелений", раптом став мером Вінниці. Власне, це було не так уже й давно. Тоді його опоненти кіндер-сюрпризом називали.

Я тоді поспілкувалася з тими, хто його у виборчій компанії підтримував і робив на нього ставку.

- Він молодий, розумний, очі горять і "обучаємий", - пояснив свій вибір один із соратників Гройсмана. До речі, він і нині в команді екс-спікера і новоспеченого прем'єра.

Цікаво, що саме уміння збирати навколо себе потужну команду стало, як на мене, сильною стороною тоді ще молодого мера. А також - робота на перспективу, здатність до жорстких рішень та вимогливість до підлеглих. Тому втаємниченим вінничанам, напевне, дуже зрозумілим було його наполегливе бажання "протягти" до уряду якомога більше вірних/перевірених людей. Це попри політично вмотивоване бажання мати додаткові важелі впливу та підвищення ваги своєї команди.

І знову ж - ключове слово команда. Бо вінницькі успіхи команди Володимира Гройсмана базувались на дуже ретельному підборі людей на усіх щаблях міської влади. Ставши мером, він просто усіх управлінців звільнив, а потім набрав на посади за конкурсом. Хтось із колишніх його пройшов, хтось не захотів, а хтось і не зміг працювати за новими вимогами.

У прем'єрському кріслі в Гройсмана такої можливості немає. Те, як важко новий уряд "народжувався" і наскільки хистким було все до останнього моменту, спостерігала уся країна. Зважаючи на політичні впливи, потужність лобістів та покровителів навіть рядових міністерських клерків і необхідність компромісів, гнучкості, гідної Макіавеллі, розігнати усіх і "свой, мы новый…" уряд збудувати не вдасться.

Можна тільки уявити, який буде спротив новаціям, до яких Гройсман схильний, які інформаційні вкиди і політичні потрясіння та скандали на нас чекають! От побачите, вони не забаряться.

Як землякові, хочеться Гройсману поспівчувати. А як від громадянки України - побажати, аби не розчарував, не зламався і не прогнувся. Бо Арсеній Яценюк, який свій уряд називав урядом-камікадзе, мав можливість пояснювати проколи і невдачі спадком попередників, війною і т. д., Гройсман такого "люфту" для виправдання пробуксовувки реформ не матиме. Тут або пан, або пропав. Бо він страшенно амбіційний.

Власне, сам напросився: "Я вам покажу, як країною керувати!"

Антоніна Мніх, Вінниця.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства