Невже Україна хоче забути Чорнобиль?..

Невже Україна хоче забути Чорнобиль?..

Блоги
1503
Ukrinform
Спогади про події 1986-го і наступних років писати не буду, хоч і багато чого міг би розповісти як очевидець і учасник тих подій: їх, різних, було більше, ніж досить. Вважаю, що  сьогодні актуальними є інші проблеми…

30-ті роковини Чорнобильської катастрофи є тим лакмусовим папірцем, за допомогою якого можна визначити «кислотність» ситуації в нашій державі.  Яка показує також і рівень її, держави, турботи про своїх громадян, про майбутні покоління. А рівень цей весь час знижується, та настільки – що в деяких питаннях він вже не нульовий навіть, а… від’ємний! Тобто, замість хоч мінімального піклування про себе з боку держави потерпілі від наслідків тієї катастрофи та ліквідатори бачать лише дальше скорочення тих куцих пільг, що залишилися в них на сьогодні.

Дійшло до того, що український уряд відмінив дію… фізичних законів у Природі!.. Зокрема, того, що період напіврозпаду радіонуклідів стронцію-90, наприклад, становить 300 років… Проте наш уряд цього не хоче й знати.  На підставі того, що в нього не вистачає… грошей для народу, аби хоч трішки полегшувати йому життя. Не олігархам, статки яких зростають, не зважаючи на кризу і війну сьогодні, а саме народу…

Ось один з яскравих прикладів такої політики українських державних мужів. 5 грудня м.р. я опублікував у нашій іванківській «Трибуні праці»  картосхеми щільності забруднення території району стронцієм-90 і цезієм-137, а також деякі коментарі до них. Дані були взяті із звіту про дослідження грунтів на Іванківщині фахівцями Українського НДІ с/г радіології. Ці матеріали зберігалися в колишнього голови РДА А. Свириденка. Дізнавшись про них, наша газета обнародувала факти, що йдуть врозріз з наявною на сьогодні ситуацією. Адже, виявляється, східній частині Іванківського району слід всуціль надати статус третьої зони радіоактивного забруднення по стронцію, рівні якого значно перевищують допустимі, встановлені нормативними документами. Натомість, у деяких населених пунктів цієї частини району уряд «забрав» досі існуючу там четверту зону.

Очікувалось, що після тієї публікації проживаючі в цих селах люди, а також депутати райради, обрані там, почнуть з’ясовувати питання, пов’язані з цим, звертатимуться у відповідні інстанції. Проте я помилявся. Нікого це не схвилювало, ніхто нікуди не пішов, і не став писати. Тоді я виступив з ініціативою прийняти на сесії райради Звернення до очільників держави з цього приводу. Аби 15 населеним пунктам нашого району надати статус третьої зони (по стронцію). Таке Звернення сесія прийняла. Воно було направлене відповідним адресатам і опубліковано в «Трибуні праці» – для гласності та громадського контролю за реагуванням на нього. З відповідним листом райради направили його і нашому народному депутату-мажоритарнику Я. Москаленку: він виявив бажання допомогти «пробивати» це питання.

 І ось стали надходити відповіді. Як і очікувалося – відписки без належного розуміння ситуації з боку їх авторів. Заступник міністра – керівник апарату Міністерства екології та природних ресурсів України С.Л. Коломієць, який підписав відповідь райраді, розповідає про те, як проводилася дозиметрична паспортизація населених пунктів України та індивідуальна оцінка доз опромінення населення. Називає цифри, зокрема, такі: «У 2011 році в 2163 населених пунктах Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Житомирської, Київської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей, території яких радіоактивно забруднені внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, проведено дозиметричну паспортизацію населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення. Так, відповідно до даних дозиметричних паспортизацій 2000-2008 років, а також дозиметричної паспортизації 2011 року, взагалі не відповідають критеріям зонування 1790 населених пунктів, і у 433 населених пунктах змінилася сумарна паспортна доза радіоактивного забруднення. Тобто, при підготовці Експертних висновків враховувалися дані не одного року, а дані дозиметричних паспортизацій останніх 10 років».

А далі – ще цікавіше: «…Експертною    групою    Національної   комісії   з    радіаційного    захисту населення України, до складу якої входили провідні науковці, спеціалісти центральних органів виконавчої влади, підготовлено 12 експертних висновків про радіологічний стан (відповідно до кількості областей) у 2163 населених пунктах… Експертною групою зроблено уточнення, що у статті 2 Законів України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одним із критеріїв зонування є щільність забруднення грунту ізотопами цезію, стронцію або плутонію. Оскільки станом на 2011 рік дані про щільність забруднення грунту ізотопами стронцію та плутонію офіційно не опублікувалися, експертна група керувалася даними про щільність забруднення грунту ізотопами цезію (щільність забруднення грунту ізотопами цезію по кожному населеному пункту зазначено в Експертному висновку)».

І ось тут давайте зосередимо свою увагу на останньому тверджені. На кого розраховане написане в останньому процитованому реченні?! На дошкільників? Не зважаючи на те, що ми, іванківці, просимо взяти до уваги результати наукових досліджень 2014-15 років по стронцію, нам, заплющивши очі й затуливши вуха, розказують, що керувалися офіційно опублікованими даними по ізотопах цезію в… 2011 році.

Це як: оскільки тоді дані по стронцію і плутонію не публікувалися, то виходить, що їх не може існувати в природі?.. За кого нас вважають у Мінприроди? – Запитую це серйозно. – І ким себе виставляють такою відповіддю?.. Бо вона закінчується твердженням: «Таким чином, відповідно до Експертного висновку, перераховані у зверненні депутатів Іванківської районної ради 15 населених пунктів Іванківського району Київської області не мають тих рівнів забруднення, які дають підстави віднести останні до радіоактивно забруднених».

Ось такі листи, в яких свідомо автори не хочуть дати прямої, конкретної відповіді на поставлені запитання чи висловлені прохання, й називаються відписками! Але ж у згадуваному Зверненні сесії Іванківської райради наводяться не емоції та неаргументовані чиїсь бажання, а результати наукових досліджень! На які треба реагувати згідно із законодавством своєї держави, якщо відкинути простий людський гуманізм – з одного боку і необхідність економити (будь-якою ціною!) кошти держбюджету – з іншого.

Іванівський район – особливий: 30-кілометрова зона відчуження ЧАЕС – це теж його адміністративна територія. Близькість до епіцентру Чорнобильської катастрофи накладає на місцеве населення ще й додаткове психологічне навантаження. А це теж дуже важливий фактор. Тому й реагування відповідних держорганів і структур на наші проблеми має бути не таким ось бюрократично-байдужим і бездушним. Не публікували якихось даних раніше – то опублікуйте зараз: вони ж є, ми ж їх вам показуємо!

А по цезію, з яким на більшості територій «менше проблем», ми й не просимо!..

«Безнадійна» відповідь надішла на імя голови райради В.І. Потієнка від голови Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи М. Томенка. У ній зазначається, що Комітет розділяє наше занепокоєння, але Кабмін не реагує на народних депутатів (цитую): «Комітет неодноразово звертався до Кабінету Міністрів України з проханням надати пропозиції щодо подальшого розвитку системи соціального захисту постраждалих громадян та визначення основних пріоритетних напрямів і заходів з реабілітації постраждалих територій, але жодних конкретних пропозицій від Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади не надходило». А ще пан Томенко пише про те, що рекомендаціями парламентських слухань на тему «Про зняття з експлуатації Чорнобильскої АЕС, об’єкт «Укриття» та перспективи розвитку зони відчуження» (коли вони відбулись – не повідомляє, але ми знаємо: на початку 2015 року) було запропоновано внести зміни до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення… Також учасники слухань звертали увагу на неврахування в Законі сучасних уявлень про дію іонізуючого випромінення на організм людини, принципів радіаційного захисту…»

М.Томенко тут посилається на два закони – про правовий режим забруднених територій і про статус постраждалих громадян. І що ж?!. Кабмін прислухався до рекомендацій: зняв – повсюдно – четверту зону… За показниками по цезію-137, які вкладаються в старі післяаварійні нормативи. А те, що на перший план сьогодні виходять інші, вкрай небезпечні радіоактивні елементи, – це, виявляється, наш уряд не цікавить. Він лише думає, як скоротити соціальні видатки держбюджету. (Щоб на розпил» більш залишалося?..).           

     Що тут коментувати ще?..

Павло Смовж
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-