Україні потрібен... китайський суд?
Причиною розслідування справи проти нього стало те, що китайські блогери виявили на одному з фото службовця дуже дорогий годинник, який державні чиновники не можуть собі дозволити. Яна Дацая визнали винуватим в отриманні хабара й володінні майном «невідомого походження», яке не могло бути придбане за скромну зарплату чиновника.
Пану Дацаю ще пощастило, бо він не потрапив до списку 10 тисяч інших чиновників, яких у Піднебесній розстріляли з 2000 року за корупцію! Окрім того, 120 тисячам співвітчизників Яна присудили по 10-20 років тюрми. А за хабарництво за цей час засудили близько одного мільйона працівників партійно-державного апарату. Натомість у нас державно-службова братія своїми дорогезними годинниками, іншим аж ніяк не «невідомого походження» майном не боїться хизуватися перед відеокамерами. За нетрудові доходи її не садять за грати, навіть не звільняють з роботи.
Боляче спостерігати за тим, як країну відверто розкрадають зверху й донизу. І цю вседозволеність (що найстрашніше) заохочують на найвищому законодавчому рівні. Зовсім свіжий приклад: Верховна Рада забракувала законопроекти про конфіскацію грошей Віктора Януковича №№ 4057 та 3199, які дозволяли конфісковувати майно без вироку суду, навіть не внісши їх до порядку денного сесії. Бо з першої спроби за них проголосували 177 народних депутатів, а з другої — вони набрали 183 голоси із обов’язкових 226.
Я допускаю, що в них могли бути якісь неточності, але коли йдеться про награбоване Януковичем добро в розмірі 1,5—2 мільярди доларів, то тут парламентарі мусили «максимально зібратися» й видати якісний законопроект. Ще й дружно його підтримати. Натомість уся країна вкотре побачила, наскільки лицемірними й нечесними можуть бути народні обранці. Залишається надія: голова Комітету з питань національної безпеки та оборони ВР Сергій Пашинський обіцяв, що народні обранці спробують «пропхнути» конфіскаційний документ.
До речі, Верховну Раду в нинішньому своєму вигляді, яка сесійно працює лише по кілька днів на місяць (решту часу депутати займаються хтозна чим, але не законотворчістю), українці давно вже пропонують розігнати. І народні депутати мали б (логічно) подбати про самозбереження, змінивши своє ставлення до роботи. Але вони переважно вирішують особисті питання, а не державницькі. Як стало відомо з відкритих джерел, на оплату праці народних депутатів України 2015 року було витрачено з державного бюджету 32 239,8 тисячі гривень, а цьогоріч із загального фонду державного бюджету на заробітну плату парламентаріїв планують витратити 91 210,6 тисячі гривень.
У людей, яких злиденне життя змушує працювати навіть на пенсії, забирають 15% з пенсій, матерів-одиначок позбавляють допомоги (таких, за словами міністра соціальної політики Павла Розенка, в Україні майже 200 тисяч), отримувачів субсидій (це вже «старається» міністр фінансів Наталія Яресько) планують «проаудитити», щоб відшукати «мертвих душ» і тих українців, які приховують доходи, щоб депутатам та їхнім діточкам жилося краще. Волосся дибки стало, коли прочитав в інтернеті, що українці й досі оплачують утримання депутатських квартир, які давно вже приватизували парламентарії попередніх скликань. На це з бюджету (а отже, з наших з вами податків) спрямовують щороку 1,5 мільйона гривень. Натомість у багатьох депутатських будинках (а це приблизно два десятки багатоповерхівок в елітних районах Києва) нині живуть навіть не колишні депутати, а їхні родичі.
За таких обставин законопроект Юрія Луценка (від людини, яка в тюрмі відсиділа за справедливість, такого не чекав!) та Олександра Кірша «Про нульову декларацію», згідно з яким кожен українець повідомлятиме фіскальній службі не лише про свої доходи, а й витрати, сприймається в суспільстві як виклик. Бо якщо людина витратить більше, ніж заробляє, її змусять сплачувати податок 21% «суми перевищення», ще й 22% єдиного страхового внеску.
Цю «ініціативу» швиденько підтримав Президент Петро Порошенко. А от експерти стверджують, що таке «нововведення» може вдарити передовсім по офіційно безробітних українцях та заробітчанах, які виживають нині завдяки тимчасовим підробіткам. Водночас, як зазначають ЗМІ, депутати ніяк не наважаться запровадити податок на розкіш (приватні літаки, гвинтокрили, дорогі яхти, машини, мотоцикли), бо чиновники запевняють, що їм буде важко, бачите, прорахувати податкову базу. Що ж до кишень пресічних українців, то витягнути останні копійки з них влада спосіб знаходить.
Боляче стає від такого безправ’я й несправедливості в нашій країні. Одним тут належить усе (і вони захищатимуть його під себе самих писаними законами), а інші мають право лише на бідність і вимирання. Хоча ні, у пересічних українців є ще й обов’язок «гасити» державні борги, яких нахапали наші вожді. Аналітики організації Case Ukraine підрахували, що кожен українець (зокрема й малюки) за зовнішнім боргом винен міжнародним кредиторам уже 94,2 тисячі гривень. Порівняно з минулим роком цей борг зріс на 33 тисячі гривень. Тим часом у країні скорочують соціальні виплати, пільги, дорожчають товари, послуги, підвищують ціни на комунальні послуги, зростає безробіття.
Олександр Крючков
реклама