Чотири кроки до істини

Чотири кроки до істини

Блоги
1544
Ukrinform
Ієшуа Га-Ноцрі у відомому романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» казав: «Будь-яка влада є насиллям над людьми, але настане час, коли не буде влади кесарів, ні якої-небудь іншої. Людина перейде до царства істини та справедливості, де не буде потрібна взагалі ніяка влада». Та чи перейде?

У наш час поняття громадянськості розуміється як чітке усвідомлення людини того, що вона має брати активну участь у розбудові держави, що, у свою чергу, має базуватися на загальних громадянських цінностях. Їх не так багато, однак саме вони вибудовують міцні сходи до демократичного суспільства.

І першою з таких сходинок є – визнання в кожному людської гідності, а звідси і повага до себе та інших.

Наступний щабель – прийняття поняття власності. Коли людина звільняється від приватної власності – вона перш за все перестає відчувати своє я.

На основі двох попередніх цінностей можна сформувати наступну – громадянську відповідальність, яка лежить в основі моральності суспільства. Однак реалізація відповідальності вимагає налагодження певних стосунків та договорів між людьми.

Звідси випливає четверта цінність – розуміння необхідності священного договору. Пообіцяв, дав слово – будь ласка тримай його.

Лише ті, що передавали від покоління до покоління поняття громадянськості перетворюються з купки народу на певній території в громадянське суспільство. Що ж, ідеал змальовано, та що маємо в реальності? Чи часто шануємо людську гідність? Чи розуміємо, що тільки ми несемо відповідальність про те, що нам належить? А коли так, то не маємо постійно жалітись, а брати все в свої руки та нарешті позбавитись від дурного переконання, що один нічого не змінить. Не змінить, нічого не зміниться, якщо кожен буде жити за таким принципом! Чи часто тримаємо дане слово?

Очевидно, що відповіді на ці питання здебільшого негативні. Ми не хочемо підкорятись, вважаємо себе незалежними, проте байдужість та безініціативність беруть верх. Вважаємо себе володарями світу і водночас наймаємо ляльковода, щоб він смикав за мотузочки нашої свідомості. Ось і виходить, що до громадянського суспільства ще рости.

Багато зараз говорять про це на різних рівнях та ототожнюють з ідеалом загального розвитку. Разом з тим є й безліч трактувань цього ідеалу, зокрема, що громадянське суспільство – це форма самоорганізації людей, при якій державні органи лише виконують накази суспільства; при якій народ самостійно вирішує свою долю, а держава лише допомагає в цьому. Однак вкоренити поняття громадянськості не так легко, адже потрібні люди, що мають громадянську самосвідомість, тобто переконання в тому, що тільки на них тримається майбутнє держави.

І от тоді «людина перейде до царства істини та справедливості, де не буде потрібна взагалі ніяка влада». Та чи перейде?

Катерина Ільченко
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-