Про українські ''квоти Кириленка''

А нічого і не "пропало" – навпаки – почалися зйомки наших телесеріалів, ухвалені закони про підтримку укр. кіно і т.д.

Тому з подивом довідався про зібрані підписи співаків проти законопроекту 3822 про запровадження квоти у 37.5% на українськомовні пісні. Підкреслюю, всього лише – у 37,5%!

Навіщо відволікатися творчим людям на якісь підписи, коли закон ніяк не вказує їм якою мовою творити і співати? Та якою завгодно! В тому числі і кримсько-татарською!

Інша річ, що РАДІЙНИКИ чомусь думають про закон про квоти як головну загрозу для себе і свого бізнесу.

Ні, друзі, головна загроза – російська агресія. А теперішні лише 5% пісень українською мовою у ефірі FM-радіостанцій – невід'ємна складова цієї агресії.

І спроби відкласти розв'язання проблеми у "довгий ящик" теж не ефективні – не можна вимагати змін від когось, не змінюючись самим.

А протекціоністські квоти існують у всьому світі – приміром у Польщі встановлена квота для польськомовних пісень – 33%. І нічого, радіостанції лише виграли.

P.S. Коли 10 років тому я зініціював обов'язковий дубляж для кінофільмів, теж лякали: "всьо, кінотеатри закриються – ніхто ходить не буде". А зараз кінотеатр без фільмів, дубльованих українською, вже важко уявити.

Так буде і з радіо – лиш треба переступити через накинуті нам стереотипи.

В'ячеслав Кириленко
УП