Не все в житті вимірюється грошима

Та поїздка відкрила для нього нові професійні і життєві горизонти. Він почував себе рівним зі своїми австрійськими колегами, висококваліфікованими кардіохірургами. Відтоді він подружився з ними. Йому пропонували залишитися на Зеленому континенті, вигідну там роботу. Але він на пристав на ці пропозиції. А якби пристав, то не був би, мабуть, тим Ємцем, якого знає  нині світова кардіохірургії і яким пишається Україна.

Після того в нас було багато спільних поїздок. Я бачив, з яким завзяттям, енергією і цікавістю вбирав він усе нове, там побачене. Йому знову й знову пропонували роботу у провідних кардіологічних центрах – у Канаді, Великобританії, Франції. Звичайно ж, на незрівнянно кращих, ніж в Україні, умовах. Але він вкотре відмовлявся, обмежуючи своє перебування в зарубіжжі лише участю в операціях або стажуванні. У нього була своя мета – створити клініку дитячої хірургії світового рівня у Києві.

Під час наших спільних мандрівок і багатьох зустрічей в українській столиці я відкривав нові й нові грані таланту мого друга, сторінки його непростого життя. Адже народився Ілля Миколайович далеко від України, у Воркуті, куди були заслані його батьки. Після їхнього повернення в Україну, він закінчив  середню школу і вирішив поступати в Київський медичний інститут, на хірургію. Чому обрав медицину і саме хірургію? Ще коли він був у дев΄ятому класі, його старший брат захворів на саркому. Врятувати брата не вдалося, хоч лікарі робили все можливе. Тоді Ілля й прийняв рішення стати хірургом, щоб самому долучитися до боротьби із невиліковними хворобами.

Після інституту молодий хірург пройшов клінічну ординатуру в Інституті серцево-судинної хірургії , більш відомому в Україні і світі, як Інститут Амосова. Це був, на думку Іллі Миколайовича, добрий вишкіл, який  дав знання, навики, досвід на все наступне життя. Згодом в цьому ж інституті Ілля Ємець очолив відділення дитячої реанімації та кардіохірургії, яке стало для нього важливим, навіть необхідним етапом до створення Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії, який він досі очолює. Згодом ним була створена і першокласна кардіологічна клініка для дорослих. Створювалось це при неймовірних затратах фізичних і душевних сил, при явній або прихованій протидії «доброзичливців», чиновницькій байдужості. Досить згадати лишень епізод в Академії меднаук із отриманням німецького кредиту. У той складний період йому надійшли нові пропозиції з-за кордону, цього разу із Близького Сходу. Але й від них Ємець відмовився, вперто продовжуючи втілювати в життя свою ідею і мрію про організацію центру вітчизняної дитячої кардіохірургії. На його переконання, не все в цьому житті вимірюється грошима. До того ж він вважає, що має працювати на свою, а не на чужу державу. До речі, операції в Центрі здійснюються всі ці роки безплатно. Але про це згодом. А зараз варто згадати про «ходіння» Іллі Ємця в міністри.

На посаді міністра охорони здоров΄я України він пробув нетривалий час (у 2010 – 2011 роках). З притаманною йому енергією і знанням справи Ілля Миколайович взявся за реформування галузі. І відразу ж наштовхнувся на протидію політиків і бізнесменів, які представляли інтереси низки фармацевтичних груп і нитки зв΄язків яких вели до найвищих владних кабінетів. У травні 2011 року, перед безпосереднім проведенням тендерів і держзакупівель він подав у відставку.

Ця відставка, до речі, співпала з його участю у конгресі провідних дитячих кардіохірургів світу у Філадельфії (США). Там Ілля Миколайович виступив з блискучою доповіддю, присвяченою застосуванню дитячої пуповинної крові при операціях на дитячих серцях. Такі операції – винахід і пріоритет Іллі Миколайовича. Як і багато інших новації, які застосовуються ним та його колегами при подібних операціях. Не вдаватимуся в деталі, але не можу не сказати, що це унікальні, філігранні, неймовірно складні й виснажливі операції. Адже у Центрі оперують малесенькі дитячі сердечка, деякі з них – завбільшки з перепелине яєчко. Причім тут виявляють вади серця у немовляток  ще до їхньої появи на світ, тобто в утробі матері. І операцію починають відразу ж після народження дитини. Тоді й знадобиться, зокрема, кров її власної пуповини.

Скільки  життів врятовано Іллею Миколайовичем за час, відколи він присвятив себе дитячій хірургії! Ніхто цього не підраховував. Відомо лише, що кожного року, при всій своїй неймовірній завантаженості, організаційних зусиллях для підтримки двох кардіологічних клінік, відрядженнях по Україні і в зарубіжжя, участі у дитячих фондах, лекціях, семінарах, симпозіумах, він кожного року особисто виконує щороку близько двохсот операцій. Навіть коли він не біля операційного стола, то, перебуваючи в робочому кабінеті, стежить за ходом операцій  своїх колег по відеозв΄язку і, коли потрібно, залишає все і поспішає в операційну. Там його головне місце роботи. А загалом  у Центрі, наскільки мені відомо, виконується кожного року у дитячому і дорослому корпусах понад дві з половиною тисячі операцій. І ще один факт приведу. Післяопераційна летальність у Центрі складає приблизно 1 відсоток. Для порівняння: у США – 3, у країнах ЄС – 4 відсотки. Іншими словами, Ілля Миколайович Ємець і високопрофесійні спеціалісти колективу, який він очолює, працюють на рівні найвищих світових кардіохірургічних стандартів.

І насамкінець, у дні святкування шістдесятирічного ювілею видатного кардіохірурга сучасності, визначного організатора і вченого у медичній сфері, доктора наук, щирого і справжнього українського патріота, а також мого доброго друга я хотів би, вітаючи його, скласти стислу триєдину опінію щодо цієї особистості:

–       фанатична відданість справі;

–       феноменальна працездатність;

–       фантастичне вміння переконувати і вести за собою людей.

Напередодні цієї славної віхи в житті Іллі Миколайовича Ємця Указом Президента України його нагороджено орденом «За заслуги» першого ступеня.
 
Данило Курдельчук, президент Укрінюрколегії, громадський діяч