Церковна кон'юнктура, на жаль, триває...

До речі, Владику Бориса Гудзяка кількаразово цитувала преса не тільки з його власного коментаря, але й нібито коментаря від Патріарха Святослава. Трохи більше ніж за 24 години до  сумнозвісної зустрічі з΄явився коментар Владики Бориса за його підписом,  з  усіма його позиціями, включно з позицією голови відділу зовнішніх справ УГКЦ.

Оскільки Папа Римський є зверхником УГКЦ, перші коментарі приписані Владиці Борисові, що Церква “вітає”  зустріч, мабуть, не були надто приголомшливі, навіть при гіперболічних фразах, що, мовляв, Владика Борис і Патріарх Святослав були б “раді”,  коли б такі зустрічі продовжувалися. Правда, у коментарях, приписаних Владиці Борисові, не було жодного логічного обґрунтування своєї позиції тільки, мовляв, що такі зустріч відбуваються з іншими церквами, і тому природно, що відбувається й ця зустріч. 

До речі, з΄явилася далеко більш обдумана “Стеймент” (заява) Інституту Східно-Християнських Студій Митрополита Андрея Шептицького за підписом Отця Петра Галадзи,  де у першому реченні отець привітав повідомлення про зустріч, але опісля  подав п'ять важливих точок зору,  які бажалося б, щоби Папа підніс в ході зустрічі, а саме щодо:  підтримки Московським  Патріархом агресії Кремля, в східній Україні та прилученню Криму, поширення концепції “Руського Миру” МП, постійним перекрученням у представленні церковних подій в Україні, обвинувачення МП проти УГКЦ, відмова інституцій, пов'язаних з МП, об'єктивно і публічно простудіювати події з березня 1946 року.   У пресових коментарях Владики Бориса немає згадки про ці точки зору.

Тоді з΄явився  відносно ширший коментар Владики Бориса за його підписом. Владика ствердив, що зустріч важлива з різних причин та що треба молитися, щоби нею провадив Святий Дух. Слідували у коментарі християнські фрази про потреби єднання всіх християн, мабуть, як перша причина важливості зустрічі.  Другою причиною подано історичність події (що є безсумнівним, одначе не обов'язково історично позитивним). При цьому Владика вияснив чомусь різні позиції акторів, тобто один актор - провідник мільйонів католиків і найбільш шанований моральний авторитет у світі, а другий – це  голова Російської Православної Церкви, яка ще “накульгує від століття переслідування”. Як це останнє окреслення РПЦ Владикою зрозуміти: століття, коли переслідували її, чи вона переслідувала інші церкви? До цього Владика додав, немов ламентацію, відносно малозначну роль РПЦ у російському суспільстві, а також у відношенні до Кремля.

Третьою причиною, як зазначв Владика, - є можливі важливі екуменічні наслідки та потенціал зустрічі. При цій аргументації минулих домовленостей у церковних справах Владика подав приклади зустрічей у минулому - від 1964 року між папами  та вселенськими патріархами (Константинополя), немов тут є подібності між Царгородом і Москвою. (Це порівняння Царгорода з Москвою трохи тривожить. Що думав Владика Борис?)

Після цього Владика перейшов до важливості самого місця зустрічі, тобто на Кубі, збереженого осідку комунізму та радянського і російського впливу на Заході,   вказуючи, що, у християнському дусі  проявляючи скромність, Папа як носій Божого слова приходить до Патріарха, а не чекає, щоби до нього прийшли. Теперішній Папа відомий вже своєю солідарністю з бідними та світовим умиротворенням на відміну від націоналістичної ідеології “Руського мира” Кирила, що підсилює агресивну політику Путіна. (Це найсильніший момент Коментаря). При цьому Владика вказав на символічний перелом зустрічі, бо від таких зустрічей  відмовлялися російські православні протягом останніх 25 літ через свою нетерпимість до УГКЦ. Владика вказав,  що сьогодні ясно, що ця нетерпимість російського православ'я до УГКЦ не така сильна і що РПЦ починає миритися  з українським політичним та церковним самовизначенням. (Які докази цього має Владика, не знаю.)

Напримкінці Владика  вказав на надію, що зустріч спонукає Кирила прийняти нову позицію щодо російської агресії в Україні, хоча теми зустрічі не будуть політичними. (Чому тоді буде нова політична позиція Кирила?)

Мабуть, важливо, що Владика, до речі, виззнав, що становища Апостольської столиці у відношенні до  подій у східній Україні не є чітко оформлене, одначе зробив це  без критики.  Все ж таки Владика закінчив тим, що не можна сподіватися революційних результатів, одначе через зустрічі приходять духовні зміни.

От і все. Мабуть не потрібно більше коментарів. Здається, що не потрібно було  коментаря Владики. Одну істину сказав Владика, що Папа Римський є загальношанованим моральним авторитетом у світі. Тому не тільки непотрібним але кривдним для УГКЦ, як для всього українського народу, не тільки католиків, а й інших християн (православних українців)  були і є зустрічі теперішнього Папи з речниками Кремля, Володимиром і Кирилом.  Так, такі зустрічі корисні, але тільки для Кремля і його вивіски. Як би не старався Владика, він не спромігся представити  користі цієї зустрічі для нашої Церкви-мучениці чи нашого страждального народу, а тільки зневагу і кривду!


* Точка зору автора блог-виступу в рубриці «Громадська платформа» може не завжди збігатися з позицією редакції.