Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Ми повинні знати імена всіх наших героїв. І зрадників також

Ми повинні знати імена всіх наших героїв. І зрадників також

Укрінформ
26 лютого 2014 року більш як дванадцять тисяч кримських татар разом з українцями, людьми інших національностей прийшли під стіни Верховної Ради Автономної Республіки Крим, аби не дати відбутися позачерговій сесії, на якій тодішні очільники Верховної Ради АРК мали намір прийняти рішення, які б відкрили шлях до вторгнення Росії до Криму.

Ці більш як дванадцять тисяч людей того дня спромоглися добитися, щоб сесія не відбулася. Увечері всі вони, будучи впевненими в тому, що домоглися свого і захистили Крим і Україну, розійшлися по домівках. Вони вважали, що правоохоронні органи, включаючи СБУ, військових, міліції, займуть свої позиції і утримуватимуть ситуацію під контролем. Якоюсь мірою так і було до глибокої ночі. Але після цього за чиєюсь командою (хто її дав, це ще належить з΄ясувати і це буде зроблено) посилена охорона будівлі Верховної Ради була знята, і о четвертій годині ранку туди увірвалися озброєні люди в масках, з великим набором сучасної стрілецької зброї. Потім з΄ясувалося, що це були спецформування Російської Федерації.

Серед тих, хто став на захист територіальної цілісності Української держави, хто намагався своїми ненасильницькими мирними діями протистояти вторгненню Росії до Криму, були всі члени Меджлісу кримськотатарського народу, місцеві активісти. Одним із нас був Ахтем Чийгоз. Він тоді все зробив для того, щоб той мітинг 26 лютого виконав свої завдання і виконав у мирний спосіб.

Коли в Крим вторглися російські війська і встановилася окупаційна влада, Меджліс кримськотатарського народу зазнав перших її ударів, оскільки те, на що сподівалися окупанти, не відбулося. Вони не дочекалися, як хотіли,  «справедливості» вторгнення Росії до Криму.

Після того, як частина з нас вже не могла в΄їжджати до Криму – пан Мустафа Джемілєв, я, деякі інші мої товариші – Ахтем виконував обов΄язки голови Меджлісу як мій заступник у Криму. Він зазнав найбільше ультиматумів, шантажу, переслідувань. Йому було чітко сказано окупантами, що в нього є всі шанси стати одним з керівників кримськотатарського народу за повної підтримки окупаційної влади і Росії в разі, якщо він змінить курс Меджлісу і якщо доб΄ється того, щоб Меджліс прийняв рішення щодо схвалення дій Росії у Криму, тобто схвалення окупації. Ахтем Чийгоз на це не пішов. Він знав, що проти нього будуть застосовані репресивні методи.

29 січня 2015 року його було заарештовано. Потім окупанти заарештували й інших наших товаришів. Назву найбільш активних: Алі Асанов, Мустафа Дегерменджі. Це ті люди, яких кинули в застінки ФСБ. На них тиснули, їм загрожували, їм пропонували надати фальшиві показання проти Ахтему і завдяки цьому вийти на волю. Але вони не тільки від цього відмовилися, а й попередили своїх адвокатів і батьків про те, що з ними відбувається. Це наші молоді герої.

Для нас є дуже важливим, щоб вся Україна відчувала свою єдність і відповідальність не лише за цілі території і великі групи людей, що є цілком нормальним і об΄єктивним, а й за кожну людину, яка стала на захист Української держави. Я повторюю і наголошую: за кожну людину, яка б не тільки не була забута, а й, якщо вона перебуває в ув΄язненні,  відчувала цю підтримку. Ми маємо пам΄ятати всіх і кожного, хто нині воює на фронті чи потрапив у застінки, і максимально працювати на те, щоб їх звільнили, а потім об΄єднатися з ними на наших звільнених землях, зокрема, й у Криму.

Всі ми, як і скільки можемо, повинні надавати суспільству інформацію про всіх наших героїв, про кожну людину, знаходити тих, чиї імена, можливо, не звучать (і такі, на жаль, мушу визнати, є). Євромайдан, Меджліс кримськотатарського народу, інші громадські організації намагаються в різних формах підтримати цих людей.

Важливо показувати й тих, хто репресує наших людей, у тому числі про тих, хто зрадив Україні. Можу привести один приклад. Нещодавно була спроба спецслужб Росії затримати журналіста Заїра Акадирова під час суду над Ахтемом Чийгозом. Але присутні на суді представники громадськості його відстояли. Потім Заїра за повісткою викликали до прокуратури. Деякі журналісти розкрили тих, хто займається подібними репресіями, у тому числі й щодо Заїра Акадирова. Це такі собі Артур і Тімур Жамбазови, які перейшли на бік окупантів, це колишній прокурор Любов Кардаш, яка викликала Акадирова на допит. Цим самим я хочу сказати, що, чим більше ми будемо писати про колаборантів – зрадників України, тим більше вони можуть задуматися над своїми вчинками і змінити свої позиції. В Криму – через телебачення, радіо й пресу – знають про українські справи, і одні задумуються над тим, що вони скоїли два роки тому, а інші зміцнюються у вірі, у своїх надіях на відновлення цілісності Української держави.
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-